Мій Бердичів
Історія - Сьогодення - Люди
4 серпня 2015 р. Головна
Пошук
Toggle
Loading
Ми в соціальних мережах:
Toggle


Наші друзі:
Toggle

http://berdicheva.net - кажуть, колишнього Бердичева вже немає. А такий був?

http://foto.berdychiv.in.ua/ -
фотоархів Бердичева.




 


Нові надходження в галерею
Toggle
Наші відвідувачі:
Toggle

Free counters!


Система Orphus


Ви знайшли орфографічну помилку? Ми готові її виправити! Для цього виділіть слово з помилкою та натисніть комбінацію клавіш Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це адміністрацію сайту.




Перекласти на іншу мову?

 


Основна мова веб-сайту – українська. Мовний переклад виконується за допомогою технології Google Translator, що в окремих випадках призводить до неточного перекладу слів та понять.




Карта Бердичева



Мальовниче наше місто, красиве. І як багато містечок Волині, має давню та цікаву історію. Але чи знаємо ми про це, чи бачимо красу міста у повсякденній метушні? На нашому вебсайті ви ознайомитесь як із історичними світлинами міста та району, так і з цікавими фактами з історії та сьогодення Бердичева, які відображені у наших статтях і проектах. Ви пізнаєте місто таким, яким його бачимо та знаємо ми. Це - наше місто, це - наш Бердичів.


Цей день в історії Бердичева
4 серпня
2012 р. — у селищі Гришківці помер Микола Митрофанович Бей (1924-2012) – учасник Великої Вітчизняної війни, хірург, Почесний громадянин Бердичівського району, що народився в селі Білоцерківка (нині село Хмельове Бердичівського району) в багатодітній родині. З початком Великої Вітчизняної війни разом з друзями-однокласниками Микола Бей організовує підпільну групу, з 1944 року воює в лавах Червоної Армії. По закінченні війни Микола Митрофанович отримує медичну освіту та працює хірургом у Бердичівській районній лікарні. За час роботи хірургом, а це більш як тридцять років, Микола Бей провів понад 15 000 операцій, врятувавши тисячі людських життів. У 2010 році під час 27-ї сесії Бердичівської районної ради депутати одностайно прийняли рішення про присвоєння партизану, фронтовику, "Праведнику світу", колишньому хірургу районної лікарні Миколі Митрофановичу Бею звання "Почесний громадянин Бердичівського району". Похований Микола Митрофанович Бей на кладовищі у селищі Гришківці Бердичівського району.
2008 р. — у Бердичеві вперше відбувся міжнародний турнір з футболу серед юнаків 1993-1994 р.н. пам'яті видатного футболіста та тренера, уродженця Бердичева Анатолія Кириловича Пузача (1941-2006). До нашого міста прибули юнацькі команди з Житомира, Вінниці, збірні міст Довбиша, Чуднова та збірна округу Міттельфранкен (земля Баварія, Німеччина). Перемогу у турнірі отримали молоді футболісти з Вінниці, які у фіналі перемогли гостей з Німеччини. Вихованці ДЮСШ Бердичева посіли почесне третє місце.
1997 р. — виконавчий комітет Бердичівської міської ради приймає рішення №414 про знесення будинку №26/2 по вулиці Свердлова, у якому до квітня 1996 року розташовувалась середня школа №9. Будинок, у якому свого часу діяли єврейська гімназія, у післяреволюційний час – трудова школа, у післявоєнний час – середня школа №9, через місяць припинив своє існування. У 2000 році на його місці була споруджена автозаправна станція.
1978 р. — цього дня у Бердичеві розпочались гастролі Московського цирку. Трупа у складі 25 чоловік провела виступи на літній естраді парку культури і відпочинку імені Т.Г. Шевченка.
1948 р. — цього дня 18 робітників та службовців Бердичівської електростанції, які приймали активну участь у якнайшвидшому відновленні її роботи після руйнації під час німецької окупації 1941-1944 рр., представлені до нагородження медаллю "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.". В цей період на електростанції працює біля 400 робітників за 4-змінним графіком.
1945 р. — у Свято-Троїцькій церкві Бердичева на пам'ять ікони Божої Матері Почаївської була відслужена Божественна Літургія. З цього дня православний храм став відкритий для богослужіння. Нагадаємо, що Свято-Троїцьку церкву закрили у 1917 році після Жовтневої революції, перше її відкриття відбулось у лютому 1942 року під час німецько-фашистської окупації, але церква діяла лише до 1944 року.
1892 р. — у Бердичеві відкрився рух на міській залізниці – конці. Єдина лінія пролягала від залізничного вокзалу вулицею Білопільською до монастиря кармелітів і закінчувалася неподалік монастирської арки. Ширина колії становила 1000 мм (метрова колія). На лінії протяжністю 3 км працювали 6 однокінних вагонів, вартість проїзду складала 5 копійок. Того ж року з'являється "Инструкція кучерам Бердичевской городской железной дороги", де серед іншого визначено час знаходження кучера на службі: "Рабочий день кучера продолжается с шести часов утра до окончания движения". Бердичівська конка постійно змінювала власників. До 1898 року вона належала купцю Мойсею Івановичу Зайцеву, що проживав у Києві. У 1898 році було організовано Бельгійське анонімне (акціонерне) товариство під назвою "Бердичевские трамваи" (Tramways de Berditcheff, societé anonyme á Bruxelles) Гергердта і Лауреля. У 1905 році конка від акціонерного товариства перейшла у власність бельгійського банкіра Емпена. Пізніше, 1913 року, планувалося розпочати електрифікацію лінії. Однак цим планам завадила Перша світова війна і лінію електрифіковано не було. Остаточно систему закрили у 1921 році. Частину кінно-залізничної колії розібрали, а частина так і залишилась лежати під товстим шаром бруківки та асфальту.
Новини
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
Публікація: 3 травня 2015 р.

Виконавчий комітет Бердичівської міської ради
Житомирська обласна організація Національної спілки краєзнавців України
Бердичівська регіональна організація Національної спілки краєзнавців України
у вересні-жовтні 2015 року
(точна дата проведення конференції буде повідомлена на початку серпня місяця)

проводять в м. Бердичеві Всеукраїнську науково-краєзнавчу конференцію з міжнародною участю
"Бердичів від давнини до сьогодення",
присвячену 585-й річниці від часу першої писемної згадки місцевості, на якій виник Бердичів,
470-й річниці першої згадки про Бердичів в історичних документах,
170-й річниці від надання Бердичеву статусу міста та
70-й річниці Перемоги над фашистською Німеччиною.


На конференції передбачається розглянути наступні напрямки досліджень:

- Археологія краю;

- Історія розвиту ремесел, промисловості, торгівлі, транспорту, житлово-комунального господарства, медицини, освіти та культури;

- Події другої світової війни і наш край;

- Актуальні питання історії та сьогодення архівної, бібліотечної, музейної та пам’яткоохоронної справ, краєзнавчого руху та туризму;

- Географічні особливості території в просторі і часі;

- Населення краю — творець його історії, постаті Бердичівського краю;

- Релігійне життя;

- Методика краєзнавчої роботи в навчальних закладах.


Детальніше...



До питання про перейменування вулиць.
Публікація: 19 квітня 2015 р.

Прийняття Верховною Радою України закону про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки викликало в суспільстві неоднозначну реакцію. Хвиля полеміки, коментарів від різних політичних сил вкотре висвітлили високий рівень поляризації суспільства. Комуністична ідеологія, що була панівною в країні впродовж сімох десятків років, дає про себе знати до сьогодні.

Практика перейменування вулиць, назви яких не відповідають сучасним політичним реаліям, у Бердичеві фактично розпочалася в 2013 році. Саме тоді, в лютому місяці площа Жовтнева була перейменована на площу Центральну.


Детальніше...



Публікація: 18 березня 2015 р.

На початку березня в мережі Інтернет за адресою http://zb.zt.ua/ запрацював офіційний веб-сайт найстарішої газети Бердичівщини – "Землі Бердичівської".

"Земля Бердичівська", "Радянський шлях", "Зоря комунізму", "Вісті", "Голос праці", "Известия" – ці назви однієї й тієї ж газети відомі усім бердичівлянам, від людей похилого віку до молоді. Для кожного покоління газета без перебільшення була своєрідним провідником у суспільне життя міста та району. На її сторінках публікуються не лише новини з життя Бердичівщини, але й матеріали політичного, публіцистичного, пізнавального характеру, нариси та портери пересічних людей – загалом все те, що вимагала епоха. І для кожної епохи була своя газета, яка знаходила свого вдячного читача.

Нині як для газети, так і для її шанувальників настали нові часи, які вимагають нових форм подачі матеріалів, залишаючи незмінним головне – зміст. Відгукуючись на ці виклики "Земля Бердичівська" і створила власний веб-сайт. Він має на меті не просто дублювати друковане видання, а за рахунок нових можливостей значно розширити межі взаємодії редакції з її читачами, зробити газету більш інтерактивною.

Запрошуємо до знайомства з новим ресурсом у мережі Інтернет.

 





Публікація: 17 березня 2015 р.

У цей яскравий сонячний день в приміщенні Музею історії міста Бердичева відбулось відкриття виставки художника, майстра народної творчості Ольги Дзюрбей. Весняне проміння, проникаючи крізь вікна виставкової зали Музею, лише підсилювало враження присутніх на відкритті виставки гостей від таких же яскравих, наповнених експресіонізмом полотен відомої далеко за межами Бердичева та України майстрині.


Фоторепортаж з цієї події представлено у розділі Події в фотографіях тут >>.


16 березня 2015 р. Відкриття виставки Ольги Дзюрбей.

16 березня 2015 р. Відкриття виставки Ольги Дзюрбей.
Натисніть на зображення, щоб переглянути його у збільшеному вигляді.





Публікація: 12 березня 2015 р.

Готель Бердичівський, Тель-Авів, Ізраїль.

Готель Бердичівський,
Тель-Авів, Ізраїль.

Мандруючи просторами Інтернету, пересічна людина зазвичай має на меті зануритись у світ нових вражень, спілкування, знайомства з країнами світу, їх культурою та життям. Одним словом, відволіктись від буденності, оточуючого людину світу.

Але інколи Інтернет немов насміхається над нами, з несподіваною елегантністю повертаючи з далеких країв в оточуюче середовище, пропонуючи – зверни увагу на місце, де ти знаходишся сам.

Ці думки виникли в мене після того, коли цілком несподівано натрапив в Інтернеті на сайт одного з численних готелів, якими так наповнений Тель-Авів – друге за розміром місто Ізраїлю. Звичайний готель, з бутіками, численними апартаментами та купою супутніх послуг здивував своєю назвою – готель Бердичівський (англ. Berdichevsky Tel Aviv Hotel).

Ось так, легко та невимушено пересічних бердичівлян занурюють в історію рідного міста, нагадуючи про давнє єврейське минуле, часи розквіту містечка, як торговельного центру Волині. Нагадують про Глупськ, який завдяки великому єврейському письменнику Менделе Мойхер-Сфоріму перетворився на узагальнений образ людської трагедії та всесвітньовідомий символ-анекдот. А сьогодні колишні бердичівляни несуть по всьому світу пам'ять своїх предків, оточуючи себе назвами, що нагадують про минулі часи. І готель Бердичівський, розташований на вулиці Бердичівській у Тель-Авіві – яскравий цьому приклад.

.

Детальніше...



Наступна »