Мій Бердичів
Історія - Сьогодення - Люди
25 липня 2014 р. Головна
Пошук
Toggle
Loading
Ми в соціальних мережах:
Toggle


Наші друзі:
Toggle

http://berdicheva.net - кажуть, колишнього Бердичева вже немає. А такий був?

http://foto.berdychiv.in.ua/ -
фотоархів Бердичева.




 


Нові надходження в галерею
Toggle
Наші відвідувачі:
Toggle

Locations of visitors to this page

Free counters!


Система Orphus


Ви знайшли орфографічну помилку? Ми готові її виправити! Для цього виділіть слово з помилкою та натисніть комбінацію клавіш Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це адміністрацію сайту.




Перекласти на іншу мову?

 


Основна мова веб-сайту – українська. Мовний переклад виконується за допомогою технології Google Translator, що в окремих випадках призводить до неточного перекладу слів та понять.




Карта Бердичева



Мальовниче наше місто, красиве. І як багато містечок Волині, має давню і цікаву історію. Але чи знаємо ми про це, чи бачимо красу міста у повсякденній метушні? На нашому вебсайті ви ознайомитесь як з історичними світлинами міста та району, так і з цікавими фактами історії та сьогодення Бердичева, які відображені у наших статтях та проектах. Ви пізнаєте місто таким, яким його бачимо та знаємо ми. Це - наше місто, це наш Бердичів.


Анатолій Горобчук, Василь Котов.

Цей день в історії Бердичева
25 липня
1994 р. — Указом Президента України Леоніда Кучми уродженця Бердичева Олександра Васильовича Разумкова (1959-1999) призначено Першим помічником та керівником групи помічників і референтів Президента України. Перед тим Олександр Разумков доклав неабияких зусиль для перемоги Леоніда Кучми у передвиборному марафоні. Та вже через рік праці Першим помічником – у грудні 1995 – Олександр Разумков публічно виказує свою незгоду зі стилем роботи та системою інформування глави держави, які були встановлені в Адміністрації Президента, і за власним бажанням пішов з займаної посади.
1988 р. — цього дня відбувся перший заїзд до санаторію-профілакторію "Діброва", побудованого машинобудівним заводом "Прогрес" для своїх працівників. Санаторій розмістився у лісовому масиві біля села Кустин Бердичівського району. Тут працюють три лікарі та дев'ять медсестер. У їх розпорядженні найновіша медична апаратура, якої на цей час поки що немає і в міських медичних закладах. Зокрема, вона сприяє усуненню болей неврологічного походження: остеохондрозів, радикулітів, невралгії. Тут великий вибір лікувальних ванн: хвойних, морських, солевих, перлинних та інших. Усього санаторій надає 37 видів лікувально-профілактичних процедур.
1939 р. — у селищі Гришківці Бердичівського району в робітничій родині народилася Марія Едуардівна Мончинська. Марія Едуардівна все трудове життя присвятила праці в комунальних підприємствах Бердичева – майстром лісництва, агрономом Бердичівської контори благоустрою, майстром ділянки зеленого будівництва Житомирського РСУ зеленого будівництва, а з 1991 року очолює новостворене мале підприємство "Озеленювач". За роки її праці та керівництва благоустроєм Бердичів перетворюється на зелене квітуче місто, яке має значні площі лісових насаджень як на центральних вулицях, так і на окраїнах. За вагомий внесок у вирішенні розвитку житлово-комунального господарства, благоустрою та озелененню міста та враховуючи клопотання відділу житлово-комунального господарства, рішенням виконкому Бердичівської міської ради №227 від 27 березня 2002 року директору комунального підприємства "Озеленювач" Марії Едуардівні Мончинській присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".
1923 р. — у Бердичеві відкрилася літографія. Літографія – техніка гравюри, коли фарба під тиском переноситься з плоскої друкарської форми на папір. При застосуванні літографії на кам'яній або металевій пластині створюється візерунок за допомогою олії, смальцю або гуміарабіка. Жирні місця не змочуються фарбою і стають тлом. В Бердичеві літографія використовується для друку текстів і зображень на папері або іншому матеріалі.
1831 р. — у Свято-Миколаївській церкві Бердичева відбулась цікава подія: заможна єврейська родина Рубінштейнів на чолі з купцем другої гільдії Григорієм Романовичем прийняла православ’я. Після цього акту на родину Рубінштейнів перестали розповсюджуватись закони т.зв. смуги осілості, і незабаром Рубінштейни оселились у Москві (1832), де батько відкрив невелику фабрику. Григорій Романович Рубінштейн був родом з Бердичева, замолоду займався орендою землі в Бессарабській області. Його дружина Калерія Христофорівна (уроджена Левенштейн) — музикант, походила з прусської Сілезії. Разом зі своїми братом та сестрою цього дня був охрещений і маленький дворічний Антон Рубінштейн (1829-1894) – у майбутньому всесвітньовідомий піаніст, диригент, композитор, музичний педагог, засновник першої російської консерваторії в Петербурзі.
Події
Публікація: 20 липня 2014 р.

19 та 20 липня католицька громада міста Бердичева святкувала 258-у річницю з дня коронації Ікони Матері Божої Бердичівської. І традиційно до міста прибуло багато гостей не лише з України, а й з-за кордону.

Святкування Урочистості Матері Божої Бердичівської проходила на площі біля Всеукраїнського Санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію, яка напередодні рішенням Бердичівського міського виконавчого комітету отримала назву – площа св. Йоана Павла II.


Фоторепортаж з цієї події представлено у розділі Події в фотографіях тут >>.


Святкування 258-ї річниці коронації ікони Матері Божої Бердичівської.

19-20 липня 2014 року. Святкування 258-ї річниці коронації
ікони Матері Божої Бердичівської.

Натисніть на зображення, щоб переглянути його у збільшеному вигляді.





Публікація: 13 липня 2014 р.

12 липня в приміщенні міського Палацу культури ім. О.А. Шабельника відбулись фінальні бої та урочисте закриття турніру за участю братів Кличків.

Найвищі нагороди в усіх інших 9 вагових категоріях дісталися українцям. Кращим боксером турніру став Віктор Петров з Тернополя. Переможців нагороджував особисто Володимир Кличко. Чемпіон світу відзначив, що рівень боксу, як аматорського, так і професійного, у нашій країні росте, і нинішня молодь краща, ніж його покоління.


Фоторепортаж з цієї події представлено у розділі Події в фотографіях тут >>.


12 липня 2014 року. ХVІ Міжнародний турнір з боксу класу "А" серед молоді на призи братів Кличків.

12 липня 2014 року. ХVІ Міжнародний турнір з боксу класу "А" серед молоді
на призи братів Кличків.

Натисніть на зображення, щоб переглянути його у збільшеному вигляді.





Публікація: 11 липня 2014 р.

Сьогодні на нашому веб-сайті чергова розповідь про цікаву людину – у розділі Постаті Бердичівщини розміщено біографію Станіслава Григоровича Ганського (1880-1937), католицького священика з відомого дворянського роду Ганських, українського релігійного діяча 1910-1920-х рр.

Станіслав Ганський народився 14 грудня 1880 року в Бердичеві в польській дворянській родині. У 1907 році Станіслав закінчує Житомирську семінарію й був рукопокладений у сан католицького священика.

На початку 1920-х років Станіслав Ганський займається пасторським служінням у Летичеві, Оринині, Жмеринці. Під час польсько-радянської війни 1919-1921 рр. активно виступає проти грабежів воюючими арміями місцевого населення. Станіслав Ганський – один з небагатьох католицьких священиків, які залишилися зі своєю паствою на землях, що відійшли більшовикам, після того як польська армія відступила на захід.

У середині 1920-х років Ганського декілька разів заарештовували за активний опір конфіскації церковних цінностей, але згодом відпускали. У 1930 році Станіслава Ганського в черговий раз заарештували представники ОДПУ, звинуватили по статті 54-10 ("антирадянська пропаганда і агітація") Кримінального Кодексу УРСР і засудили до 8 років таборів. Рішенням судової трійки НКВС від 25 листопада 1937 р. його розстріляли на Соловках 8 грудня 1937 р. Реабілітація Станіслава Ганського відбулась лише через півстоліття – у 1989 році.





Публікація: 20 червня 2014 р.

Сьогодні на сторінках нашого веб-сайту публікується чергова стаття – у розділі Історія підприємств розміщено розповідь про міський кінотеатр ім. М. Фрунзе.

Будівля, яку майже 90 останніх років буде займати кінотеатр, збудували рівно 110 років тому – у далекому 1904. Казначейство міської Думи, що тут розмістили, буде займати будівлю лише до 1920 року. Вже у 1925 році на місці казначейства з'являється кінотеатр "Зоря", в якому демонструються фільми німого кіно. Але прогрес не стоїть на місці, і вже у 1937 році на місці "Зорі" після її реконструкції з'являється новий, звуковий, кінотеатр. Йому того ж року надали ім'я радянського командарма Михайла Васильовича Фрунзе.

Остаточного свого вигляду, яким його знає нинішнє покоління бердичівлян, кінотеатр набув у 1953 році. Тоді було облаштовано два зали – великий на 516 місць, і малий – на 150 місць, які обладнані зручними кріслами. Також реконструйовано фасад, організовано буфет, кімнату для куріння, побутові приміщення. У такому вигляді кінотеатр ім. Фрунзе – справжній центр культурного життя Бердичева – проіснував до 2013 року.

На сьогодні кінотеатр припинив своє існування. Але пам'ять про нього, про численні вечори, проведені у його залах за переглядом кінокартин, буде ще довго зберігатись у серцях тисяч і тисяч бердичівлян.


Кінотеатр ім. Фрунзе у другій половині 1970-х років.

Кінотеатр ім. Фрунзе у другій половині 1970-х років.
Натисніть на зображення, щоб переглянути його у збільшеному вигляді.





Публікація: 16 червня 2014 р.

Скржинський Платон Олександрович (1922-2003) – учасник Великої Вітчизняної війни, руху Опору у В'єтнамі.

Скржинський
Платон Олександрович,
учасник Вітчизняної війни,
руху Опору у В'єтнамі.

Сьогодні наша розповідь про бердичівлянина, людину дивовижної долі – Платона Олександровича Скржинського (1922-2003).

Платон Скржинський пройшов через дві війни: Велику Вітчизняну, яку радянський народ вів проти німецького фашизму, та війну Опору проти французьких колонізаторів у В’єтнамі. Ці страшні війни забрали у Платона Олександровича майже все – малу батьківщину, можливість бачити своїх батьків, рідних. Але й подарували – долю, сповнену неймовірних випробувань, пригод та переживань. Подарували нову родину, хоч і нетривке, але сімейне щастя. Доля Платона Скржинського може слугувати яскравою ілюстрацією того, як в ім'я досягнення власних цілей "маленьку людину" нещадно намагались перемолоти жорнова бездушних державних машин, не звертаючи при цьому уваги на життя людей.

Сьогодні у розділі Постаті Бердичівщини розміщено розповідь про Платона Скржинського – учасника Великої Вітчизняної війни та руху Опору у В'єтнамі.










Наступна »