Мій Бердичів
Історія - Сьогодення - Люди
3 березня 2015 р. Головна
Пошук
Toggle
Loading
Ми в соціальних мережах:
Toggle


Наші друзі:
Toggle

http://berdicheva.net - кажуть, колишнього Бердичева вже немає. А такий був?

http://foto.berdychiv.in.ua/ -
фотоархів Бердичева.




 


Нові надходження в галерею
Toggle
Наші відвідувачі:
Toggle

Free counters!


Система Orphus


Ви знайшли орфографічну помилку? Ми готові її виправити! Для цього виділіть слово з помилкою та натисніть комбінацію клавіш Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це адміністрацію сайту.




Перекласти на іншу мову?

 


Основна мова веб-сайту – українська. Мовний переклад виконується за допомогою технології Google Translator, що в окремих випадках призводить до неточного перекладу слів та понять.




Карта Бердичева



Мальовниче наше місто, красиве. І як багато містечок Волині, має давню та цікаву історію. Але чи знаємо ми про це, чи бачимо красу міста у повсякденній метушні? На нашому вебсайті ви ознайомитесь як із історичними світлинами міста та району, так і з цікавими фактами з історії та сьогодення Бердичева, які відображені у наших статтях і проектах. Ви пізнаєте місто таким, яким його бачимо та знаємо ми. Це - наше місто, це - наш Бердичів.


Цей день в історії Бердичева
3 березня
2010 р. — Розпорядженням Кабінету Міністрів України №343-р від 2 березня 2010 року Мирославській загальноосвітній школі I-III ступеня присвоєно ім'я Олега Іоновича Онишка (1940-2008) – педагога, незмінного директора Мирославської школи на протязі 33-х років. За цей час школа стала його другим домом, без якого Олег Іонович не мислив ні хвилину свого життя. За його керівництва було збудовано окреме шкільне приміщення на 4 класи (1970), тоді ж ліквідовано двозмінність навчання в школі. У 1981 році побудоване нове двоповерхове шкільне приміщення, встановлено перший в Бердичівському районі комп’ютерний клас. Високий авторитет педагога та його колег сприяв потягу шкільної молоді до вчительської роботи – 69 випускників школи обрали професію вчителя. В жодній іншій школі Бердичівського району немає такої кількості випускників, які б обрали професію вчителя. Указом Президента України №31/2006 від 20.01.2006 р. Олегу Іоновичу Онишку присвоєно почесне звання "Заслужений вчитель України". Помер Онишко Олег Іонович 11 червня 2008 року. Похований в селі Мирославка в центральній частині сільського кладовища.
2008 р. — Бердичів сколихнула звістка про акт вандалізму, який виявили на єврейському кладовищі по вулиці Леніна (нині вулиця Житомирська): невідомі зловмисники намалювали свастику на дверях усипальні рабина Леві Іцхака Бердичівського, зруйнували паркан навколо усипальні, пошкодили декілька могил. Незабаром бердичівські міліціонери зловили зловмисників, якими виявились троє молодих хлопців. Одного з них притягли до кримінальної відповідальності.
2007 р. — у селі Завітне Вільшанського району Кіровоградської області помер Микола Юхимович Шепелюк (1919-2007) – педагог та краєзнавець. Микола Шепелюк народився в селі Сазонівка Оржицького району Полтавської області, з 1952 року проживав на Бердичівщині, працював у школах району – викладав українську літературу та мову. З початку 1980-х років, фактично перебуваючи вже на пенсії, присвячує себе створенню музею історії села Терехове та англійського письменника, уродженця Терехового, Джозефа Конрада. Ним зібрана низка матеріалів, створено експозиції нового музею, який відкрив свої двері 5 грудня 1987 року. Микола Шепелюк став першим директором цього закладу, доклав багато зусиль для налагодження зв'язків з вченими-конрадознавцями Росії, Польщі, Великої Британії, США, Франції. Діяльність музею високо оцінена як в Україні, так і за кордоном – у 1993 році йому присвоєно звання "Народний", а Микола Шепелюк отримав звання "Заслужений працівник культури і мистецтв" Республіки Польщі. Похований Микола Шепелюк в селі Терехове на сільському кладовищі.
1960 р. — біля головного входу до міського скверу, що розташований на вулиці Шевченка, відкрито пам’ятник Тарасові Григоровичу Шевченку – великому українському поету, художнику. Автором скульптури став уродженець Бердичева, член Спілки художників СРСР Петро Криворуцький. Пам'ятник відкрили досить скромно, у єдиній на цей час міській газеті "Радянський шлях" про цю подію не було подано жодної інформації. Лише у 1968 році Бердичівська рада народних депутатів своїм рішенням міському скверу надала статус парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка.
1732 р. — власниця Бердичева Тереза Завіша (з роду Тишкевичів), дружина мінського воєводи, видала єврейському кравецькому цеховому братству, що щойно утворилось, привілей, яким звільняла цех від кагальної залежності. Рабин, не маючи права вмішуватись у справи цеху, повинен був судити його членів в їх тяжбах, причому євреям надавалось право обжалувати рішення цехового і кагального суду перед власницею міста.
Новини
Публікація: 15 лютого 2015 р.

У цей недільний день біля пам’ятного знаку загиблим воїнам-афганцям на Червоній горі відбувся мітинг з нагоди 26-ї річниці з дня виведення радянських військ з Афганістану.


Фоторепортаж з цієї події представлено у розділі Події в фотографіях тут >>.


15 лютого 2015 року. Відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

15 лютого 2015 року. Відзначення Дня вшанування учасників бойових дій
на території інших держав.

Натисніть на зображення, щоб переглянути його у збільшеному вигляді.





Публікація: 15 лютого 2015 р.

Зібрати кошти на прилади нічного бачення для 26-ї артилерійської бригади хочуть волонтери фонду допомоги країні "Крила Феніксу – Бердичів". Кожен бажаючий може з 15 по 25 лютого прийти до гарнізонного будинку офіцерів і придбати на благодійній фотовиставці світлини місцевих фотографів чи військові сувеніри.


Фоторепортаж з цієї події представлено у розділі Події в фотографіях тут >>.


15 лютого 2015 року. Благодійна фотовиставка у Бердичеві.

15 лютого 2015 року. Благодійна фотовиставка у Бердичеві.
Натисніть на зображення, щоб переглянути його у збільшеному вигляді.





Публікація: 11 лютого 2015 р.

Косіч Андрій Іванович (1833-1917).

Косіч Андрій Іванович
(1833-1917).

Ім'я Андрія Івановича Косіча тепер відоме лише вузькому колу фахівців та краєзнавців. Та на початку минулого століття ім'я його було широко відомим на теренах Російської Імперії — російський військовий та громадський діяч, генерал від інфантерії проявив себе не лише як талановитий полководець, але й як здібний адміністратор. Залишив помітний слід Андрій Косіч і на Бердичівщині — на початку XX століття він став автором ґрунтовної наукової праці про Бердичів та Бердичівщину, яка нині є цінним джерелом краєзнавчої інформації.

Косіч Андрій Іванович народився 1 жовтня 1833 року в Чернігівській губернії в дворянській родині. Середню освіту отримав у Павловському кадетському корпусі, вищу — в Ніколаєвській академії Генерального штабу. Андрій Косіч – учасник Кримської війни 1854-1855 років, відзначився під час придушення польського повстання 1863 року, керував штабом 12-го армійського корпусу під час Турецької війни 1877-1878 років. У різні роки обіймав посади помічника начальника штабу Одеського військового округу, помічника командувача Київським військовим округом, очолював Казанський військовий округ, керував Саратовською губернією.

Андрій Косіч приймав активну участь у підготовці створення в Житомирі науково-громадської краєзнавчої організації — Товариства дослідників Волині, був у числі членів його установчої конференції 2 грудня 1900 p., де виступив зі слушними пропозиціями з питань майбутньої діяльності Товариства. За заслуги в розвитку Волинського краєзнавства його було обрано почесним членом Товариства дослідників Волині. Коли Андрію Івановичу надали звання почесного члена Київського губернського статистичного комітету і Київського товариства сільського господарства, Косіч, "чтобы не носить его только номинально", виступив із ініціативою проведення сільськогосподарської і промислово-ремісничої виставки в Бердичеві, стає її головним пайовиком. Одночасно готовить і видає згаданий вище краєзнавчий нарис — "Город Бердичев и Бердичевский уезд: Статистический очерк в сельскохозяйственном, бытовом и других отношениях" (1901).

Помер Андрій Іванович Косіч 15 березня 1917 року, похований у Москві в Ново-Олексіївському монастирі.

Сьогодні в розділі Постаті Бердичівщини розміщено біографію Андрія Івановича Косіча.





Публікація: 25 січня 2015 р.

Ми продовжуємо знайомити бердичівлян з Почесними громадянами Бердичівського району. Сьогодні в розділі Постаті Бердичівщини розміщено біографію лауреата цієї відзнаки 2012 року Петра Павловича Шеремета.

Петро Шеремет народився 12 березня 1937 року в селі Лихосілка нині Чуднівського району Житомирської області. З 1960 року проживає в селі Озадівка Бердичівського району, працює механізатором у місцевому колгоспі імені Кірова.

З 1960 по 1992 рік, практично все трудове життя, Петро Шеремет провів за важелями трактора в колгоспі. Спочатку це були гусеничні трактори КДП-35, ДТ-54, Т-64. Потім механізатор пройшов перекваліфікацію для роботи на важких тракторах, і до самої пенсії працював на тракторах Т-150. За наполегливу працю у 1977 році Петро Шеремет нагороджується орденом Трудової Слави III ст. Наступну високу державну нагороду – орден Трудової Слави II ст. – механізатор отримав 27 червня 1991 року.

Враховуючи звернення окремих депутатів Бердичівської районної ради, членів трудового колективу сільськогосподарського підприємства, за особистий внесок і вагомі здобутки в соціально-економічному розвитку району та з нагоди Дня Незалежності України рішенням Бердичівської районної ради №160 від 22 серпня 2012 року Петру Павловичу Шеремету присвоєно звання "Почесний громадянин Бердичівського району".

Нині Петро Шеремет разом з дружиною проживає в селі Озадівка Бердичівського району.


Петро Павлович Шеремет, 2012 р.

Петро Павлович Шеремет, 2012 р.
Натисніть на зображення, щоб переглянути його у збільшеному вигляді.





Публікація: 9 січня 2015 р.

Сьогодні до Бердичева надійшла сумна звістка про загибель двох бійців 26-ї Бердичівської артилерійської бригади. Бригади, що дислокується в Бердичеві, але нині її підрозділи приймають безпосередню участь у бойових діях в зоні Антитерористичної операції (АТО). Іван Вовк та Олег Яндюк, уродженці Андрушівського та Володар-Волинського районів, поповнили списки воїнів, що загинули в ході цієї війни.

На нашому веб-сайті ми хочемо пригадати імена уродженців Бердичева та Бердичівського району, які несли службу в підрозділах Збройних сил України і батальйонах, що підпорядковуються Міністерству Внутрішніх Справ, та загинули в ході АТО. Пригадати не лише у вигляді імен, а у вигляді матеріальної пам'яті – меморіальних дощок, які з'явились минулого року на багатьох будинках. Сьогодні у розділі Пам'ятки і пам'ятні місця розміщено статті про меморіальні дошки, присвячені пам'яті Євгена Старікова (1982-2014), Сергія Сідлецького (1983-2014), Віталія Дульчика (1986-2014), Олега Реготуна (1976-2014), Романа Абрамова (1986-2014), Павла Ящука (1966-2014), Сергія Коренівського (1981-2014), Василя Малянівського (1991-2014).


17 грудня 2014 року. Відкриття меморіальної дошки, присвяченої захиснику територіальної цілісності України Сідлецькому Сергію Юрійовичу.

17 грудня 2014 року. Відкриття меморіальної дошки, присвяченої
захиснику територіальної цілісності України Сідлецькому Сергію Юрійовичу.

Натисніть на зображення, щоб переглянути його у збільшеному вигляді.





Наступна »