Мій Бердичів
Історія - Сьогодення - Люди
28 березня 2017 р. ▪ Цей день в історії
Пошук
Toggle
Loading
Випадкове фото з галереї
Toggle

Наші відвідувачі:
Toggle

Free counters!


Система Orphus


Ви знайшли орфографічну помилку? Ми готові її виправити! Для цього виділіть слово з помилкою та натисніть комбінацію клавіш Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це адміністрацію сайту.




Перекласти на іншу мову?

 


Основна мова веб-сайту – українська. Мовний переклад виконується за допомогою технології Google Translator, що в окремих випадках призводить до неточного перекладу слів та понять.




Карта Бердичева



Новини

26 квітня. День Чорнобильської трагедії.
Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій
і катастроф.


Чорнобильська катастрофа — екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України (у той час — Української РСР). Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин.

У вересні 2003 року на саміті СНД Президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада голів держав СНД підтримала цю пропозицію.


Аварія та її наслідки

Чорнобильська АЕС в перші дні після аварії.

Чорнобильська АЕС
в перші дні після аварії.

На Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року проходило планове виключення реактора, яке тривало 20 секунд, що здавалося звичайною перевіркою електрообладнання. Проте через декілька секунд в результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух, в результаті якого в атмосферу викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. За офіційними повідомленнями, відразу після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації.

Згідно з офіційними даними, радіоактивному опромінюванню піддалися майже 8,4 млн. мешканців Білорусі, України та Росії, що перевищує чисельність населення Австрії. Забруднено близько 155000 кв. км території, що складає майже половину загальної площі території Італії. Сільськогосподарські угіддя площею майже 52000 кв.км, а це більш ніж площа території Данії, забруднені цезієм-137 і стронцієм-90 з періодом напіврозпаду в 30 і 28 років, відповідно. Майже 404000 людей були переселені, проте мільйони як і раніше живуть в умовах, коли залишкова дія, що зберігається, створює цілу низку небезпечних наслідків. 15 грудня 2000 року діяльність ЧАЄС як виробника електроенергії було припинена.


Події у Бердичеві

Спочатку ситуацію з аварією партійні та господарські органи влади особливо не висвітлювали. Лише одиниці бердичівлян, що у вечірній та нічний час слухали передачі іноземних радіостанцій "Голос Америки" та "Свобода", які в цей час піддавались глушінню (за допомогою т. зв. "глушилок" – радіопередавачів електронним перешкод), отримували хоч якусь інформацію про аварію. Відсутність офіційної інформації та бажання влади приховати, або применшити наслідки аварії, приводять до прийняття непродуманих рішень. Так, 1 травня, коли рівень радіаційного забруднення значно перевищує звичайний та існувала вірогідність радіоактивного зараження, Бердичів відзначає День міжнародної солідарності трудящих традиційним велелюдним парадом на Жовтневій (нині Центральній) площі. Також жителі не отримують хоч-яких рекомендацій щодо дій по захисту своїх осель від радіоактивного пилу. В міськрайонній газеті "Радянський шлях" пишуть про все: і про авангардну роль комуністів, і про хід посівної кампанії, і про підсумки Всесоюзного комуністичного суботника, присвяченого 116-й річниці з дня народження В.І. Леніна. Але конче потрібна інформація відсутня.

З часом замовчувати очевидні факти стало неможливо. І центральній владі довелося-таки визнати, що на Чорнобильській АЕС сталися потужні вибухи. Вже 12 травня у "Радянському шляху" з'являється перша згадка про катастрофу – інформація Ради Міністрів СРСР, в якому повідомляється про аварію та дії по усуненню її наслідків. Працівники швейної фабрики відразу виступили з ініціативою проведення 17 травня 1986 року суботника, зароблені кошти на якому планують передати у фонд відшкодування збитків від аварії та допомогу потерпілим. Їх ініціативу підтримали машинобудівники "Прогресу" та інших підприємствах міста. По результатам суботника швейники перерахували у фонд 8 тис. карбованців, прогресанти – 25 тисяч.

Вагому роль у ліквідації наслідків аварії відіграв особовий склад пожежної частини СДПЧ-9 міста Бердичева. Вже 2 травня в бік Чорнобильської станції за кермом пожежної автодрабини виїхали Адам Татарчук та Олександр Михайлов. 9 травня з Бердичева виїхала основна група пожежників, які виконували на ЧАЕС різноманітні роботи: перевозили людей із зараженої території, чергували на станції. Там бердичівські пожежники працювали до 24 травня, після чого повернулись додому. Всього у ліквідації наслідків пожежі взяли участь 24 бердичівських пожежника, серед яких особливо відзначились Адам Татарчук, Олександр Михайлов, Анатолій Новіцький, Микола Олійник (нагороджений медаллю "За відвагу на пожежі"), Василь Струтовський. Всі вони нагороджені нагрудним знаком "Кращий працівник пожежної охорони".

Приймали участь у ліквідації аварії і бердичівські військові. На шостий день після аварії два екіпажі на вертольотах МІ-8 вертолітної частини, що дислокувалась у селі Радянське, були підняті по тривозі і десять днів буквально зависали над розпеченим реактором, проводячи моніторинг рівня радіації та скидаючи на будівлю ЧАЕС важкі свинцеві стержні. Вони виконували поставлене завдання до тих пір, допоки не отримали небезпечну дозу радіації. З екіпажів цих вертольотів зміг видужати і дожити до наших днів лише один – командир екіпажу, підполковник Валерій Морозов.

Сам Бердичів не зазнав зараження: за даними інструментальних досліджень працівників Бердичівської санітарно-епідеміологічної станції рівень радіації не перевищував нормативних показників та знаходився в межах 15-19 мкР/год (до аварії фоновий рівень становив 10-12 мкР/год). Наше місто, як і район, не увійшло до переліку місцевостей з підвищеним рівнем радіації. Але через Бердичів проходили шляхи інтенсивного руху транспорту, що міг на своїх колесах "завозити" забруднення. Тому приймались заходи щоб позбутися радіації: всі автошляхи, центральні вулиці змивались водою з поливальних машин декілька разів на день. Але ці роботи проводяться без широкого інформування населення.

Замовчування, недомовки з боку влади, недостатність загальної інформації породжують серед бердичівлян чутки про десятикратне перевищення радіаційного фону у місті, підвищений рівень в новобудовах міста та району, на яких використовували будівельні матеріали з північних районів Житомирщини. Щоб запобігти чуткам на початку 1990 року влада змушена була створити спеціальну комісію, яка побувала на новобудовах. Заміри, проведені в новозбудованій школі села Половецьке (батьки боялися відпускати своїх дітей до школи, яка на їх думку "фонить"), дитячому садочку в селі Скраглівка, будівлі школи, що будується в селищі Гришківці, будівлі райвиконкому, інших місцях показали в окремих випадках дещо підвищений рівень радіації (25-27 мкР/год), ніж середній міський. Та все ж він не перевищував норми. В міськрайонній газеті "Радянський шлях" в номері за 24 січня того ж року вперше з'являється інформація санепідстанції про стан радіації в Бердичеві (маленька замітка в нижньому кутку на першій сторінці).

В наступні з часу катастрофи роки тисячі бердичівлян пройшли через горнило Чорнобиля – вони працювали в зоні зараження та відселення, виконували роботи по знезараженню території, експлуатували об'єкти народного господарства, що потрапили в зону безумовного виселення. Беруть участь у ліквідації наслідків аварії і виробничники: будівельники машинобудівного заводу "Прогрес" для переселенців з місць радіоактивного забруднення будують нові оселі, об’єкти соціальної інфраструктури в селах Малі Миньки, Базар, Росоховське Народицького району та в місті Малині. Зв'язківці районного вузла зв'язку працюють в лінійних автозалах Чорнобильського та Народицького районів, забезпечуючи роботу міжміського телефонно-телеграфного зв'язку.

Уряд України впродовж 1990-1993 рр. приймає заходи щодо будівництва об'єктів, пов'язаних з переселенням громадян із територій, які зазнали радіоактивного забруднення. В тому числі переселення із зони безумовного (обов'язкового) відселення у Народицькому районі Житомирської області. Одним з населених пунктів, куди пропонувалось здійснення таке переселення, стало село Озадівка Бердичівського району. До праці були залучені будівельники, які розробили проекти на дві сотні нових житлових будинків, і за рік в Озадівці фактично з’явилось ще одне поселення. У 1990-му році до Озадівки переселилися люди з Народицького району. Голова місцевого колгоспу Микола Коваль декілька разів їздив у села Народицького району, де проживали постраждалі люди, переконував залишити рідну землю. За наступні 20 років село Озадівка стало для переселенців рідним.

Для дітей жителів села Озадівка та переселенців зводиться нова школа, у 1995 році зв’язківцями встановлюється новітня на той час автоматична телефонна станція. У квітні 2007 року за допомогою посольства Японії та Фонду "Дзвони Чорнобиля" відкрито нове приміщення лікарської амбулаторії, яке оснащене сучасним обладнанням.


Вшанування пам’яті

До 2004 року в місті особливих заходів з нагоди річниці Чорнобильської катастрофи не проводилось. Проходять лише окремі заходи, організовані громадськістю. Наприклад, 26 квітня 1991 року у Свято-Миколаївській церкві відбулась громадсько-релігійна панахида по вшануванню пам'яті загиблих у чорнобильській катастрофі.

Місто Бердичів, вул. Петровського, 17, стела "Вони врятували світ".

Стела "Вони врятували світ",
вул. Петровського, 17.

У вересні 2003 року країни СНД проголошують 26 квітня Міжнародним днем пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф. З цього часу день Чорнобильської катастрофи відмічається на державному рівні.

26 квітня 2004 року з нагоди 18-ї річниці катастрофи поряд з будівлею пожежної частини по вулиці Петровського, 17 (нині тут знаходиться Бердичівський міськрайонний відділ Управління ДСНС України у Житомирській області та 9 ДРПЧ), відкрито стелу "Вони врятували світ". Покривало зі стели зняли міський голова Василь Мазур та пожежник-ліквідатор аварії Іван Осипчук. Пам'ятний знак увіковічує пам’ять про пожежників міста Бердичева, які з перших днів Чорнобильської катастрофи рятували людство від наслідків страшного вибуху. Під час відкриття стелу освятив священик парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії о. Томаш.

Стела виготовлена з чорного граніту, на лицьовій стороні нанесено присвятний напис та імена пожежників, що приймали участь в усуненні наслідків Чорнобильської катастрофи. Напис на гранітній плиті: "Наша біль Чорнобиль. Вони врятували світ. Березніцький В.Ф., Брисюк В.А., Варікаша О.М., Войтов О.Б., Гаврушкевич М.В., Демянчук М.П., Євдоченко І.І., Духніцький Т.А., Іськов М.В., Кавка В.Г., Когут П.Ф., Колесник В.О., Мазур С.М., Мельник В.Ю., Мельничук С.М., Михайлов О.В., Новіцький А.В., Олійник М.В., Осіпчук І.П., Поліщук І.О., Струтовський В.І., Татарчук А.П., Яворський П.В., Регета Д.С."

Пам'ятний знак, присвячений ліквідаторам катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. Село Озадівка Бердичівського району.

Пам'ятний знак
в с. Озадівка.

26 квітня 2011 року, на 25-у річницю Чорнобильської катастрофи в селі Озадівка також відкрито пам'ятний знак, присвячений ліквідаторам катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. Відкрив пам’ятний знак депутат Житомирської обласної ради Віктор Розвадовський, знак освятили Благочинний Бердичівського округу протоієрей Віталій (Бойков) та настоятель храму Різдва Святої Богородиці отець Ярослав Ігнатюк.

На стелі з чорного граніту нанесено присвятний напис: "До 25-х роковин Чорнобильської трагедії. Ліквідаторам катастрофи на ЧАЕС – усім, хто врятував Україну і світ. Потерпілим внаслідок дії радіації, тим, кому болить душа від ран і втрати часточки рідної землі". На зворотній стороні стели зображено ікону "Чорнобильський спас".

30 квітня 2014 року у районі з'явився ще один пам’ятний знак – обеліск вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Встановили його у селищі Мирне, поряд з центральним входом до адмінбудинку Бердичівського міжрайонного управляння водного господарства (БМУВГ), вул. Володарського, 151. Присвячений він працівникам Бердичівського управління, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986-1987 роках.

З 2004 року щорічно з нагоди чергової річниці Чорнобильської катастрофи в місті біля пам’ятного знаку "Вони врятували світ" проходять траурні заходи з вшанування пам'яті загиблих пожежників Чорнобильської АЕС та учасників ліквідації наслідків аварії. Такі ж заходи відбуваються і біля пам’ятного знаку в Озадівці. В навчальних закладах міста та району проводяться відповідні тематичні заходи. Не стоять осторонь і митці. Так, місцеві фотографи Олег Силка та Олексій Царапаєв впродовж багатьох років відвідували зону відчуження. Результатом їх роботи став фотопроект "Квітень 86-го. Відлуння", першу частину якого вони представили громадськості 26 квітня 2013 року у виставковій залі Музею історії міста Бердичева. Другу частину фотопроекту представили 13 квітня 2014 року, третя частина буде представлена до днів Чорнобильської катастрофи відповідно у 2015 році.




Стела "Вони врятували світ", місто Бердичів, вул. Петровського, 17.

Стела "Вони врятували світ", м. Бердичів, вул. Петровського, 17.


Стела "Вони врятували світ", місто Бердичів, вул. Петровського, 17.

Стела "Вони врятували світ", м. Бердичів, вул. Петровського, 17.


Покладання квітів до стела "Вони врятували світ", 26 квітня 2013 року.

Покладання квітів до стела "Вони врятували світ", 26 квітня 2013 року.


Відкриття пам'ятного знаку, присвяченого ліквідаторам катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції, в селі Озадівка Бердичівського району. 26 квітня 2011 року.

Відкриття пам'ятного знаку, присвяченого ліквідаторам
катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції.
Село Озадівка Бердичівського району. 26 квітня 2011 року.


Обеліск вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Селище Мирне, травень 2014 року.

Обеліск вшанування учасників ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Селище Мирне, травень 2014 року.


Фотопроект "Квітень 86-го. Відлуння", 26 квітня 2013 року.

Фотопроект "Квітень 86-го. Відлуння", 26 квітня 2013 року.


Фотопроект "Квітень 86-го. Відлуння", 26 квітня 2013 року.

Фотопроект "Квітень 86-го. Відлуння", 26 квітня 2013 року.


Фотопроект "Квітень 86-го. Відлуння", 26 квітня 2013 року.

Фотопроект "Квітень 86-го. Відлуння", 26 квітня 2013 року.


Фотопроект "Квітень 86-го. Відлуння", 26 квітня 2013 року.

Фотопроект "Квітень 86-го. Відлуння", 26 квітня 2013 року.


Фотопроект "Квітень 86-го. Відлуння", 26 квітня 2013 року.

Фотопроект "Квітень 86-го. Відлуння", 26 квітня 2013 року.


Фотопроект "Квітень 86-го. Відлуння", 26 квітня 2013 року.

Фотопроект "Квітень 86-го. Відлуння", 26 квітня 2013 року.