Мій Бердичів
Історія - Сьогодення - Люди
23 березня 2017 р. Головна
Пошук
Toggle
Loading
Ми в соціальних мережах:
Toggle


Наші друзі:
Toggle

http://berdicheva.net - кажуть, колишнього Бердичева вже немає. А такий був?

http://foto.berdychiv.in.ua/ -
фотоархів Бердичева.




 


Нові надходження в галерею
Toggle
Наші відвідувачі:
Toggle

Free counters!


Система Orphus


Ви знайшли орфографічну помилку? Ми готові її виправити! Для цього виділіть слово з помилкою та натисніть комбінацію клавіш Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це адміністрацію сайту.




Перекласти на іншу мову?

 


Основна мова веб-сайту – українська. Мовний переклад виконується за допомогою технології Google Translator, що в окремих випадках призводить до неточного перекладу слів та понять.




Карта Бердичева



Шановні відвідувачі!

Ви завітали на веб-сайт "Мій Бердичів" за адресою http://my.berdychiv.in.ua/

Повідомляємо, що ця версія веб-сайту з серпня 2016 року припинила свою роботу і більше не оновлюється.

Оновлений веб-сайт "Мій Бердичів" знаходиться за адресою:

http://berdychiv.in.ua/

http://berdychiv.in.ua/

Ще деякий час стара версія буде працювати. Але по мірі переїзду окремі розділи будуть закриватись.

Дякуємо за розуміння!

Адміністратор

Новини
До питання про перейменування вулиць.
Публікація: 19 квітня 2015 р.

Прийняття Верховною Радою України закону про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки викликало в суспільстві неоднозначну реакцію. Хвиля полеміки, коментарів від різних політичних сил вкотре висвітлили високий рівень поляризації суспільства. Комуністична ідеологія, що була панівною в країні впродовж сімох десятків років, дає про себе знати до сьогодні.

Поки на рівні держави точаться політичні дискусії, спричинені прийняттям цього закону, пересічним бердичівлянам варто звернути увагу на більш приземлені речі. Так, згідно прийнятого закону віднині в Україні під забороною кумач, гімни СРСР та УРСР, радянська символіка. В країні все ще залишаються вулиці та проспекти, міста і села, в яких є радянські назви, які потребують перейменування. Є такі назви і в Бердичеві. Власне, про це і поговоримо.

Практика перейменування вулиць, назви яких не відповідають сучасним політичним реаліям, у Бердичеві фактично розпочалася в 2013 році. Саме тоді, в лютому місяці площа Жовтнева була перейменована на площу Центральну. Продовженням цього процесу стало прийняття виконавчим комітетом Бердичівської міської ради рішення №510 "Про перейменування вулиць міста", затвердженням якого депутати міської ради повернули історичну назву вулиці Житомирській та перейменували вулиці Карла Лібкнехта та Свердлова на відповідно Європейську та Вінницьку. У грудні 2014 року вулиця Дзержинського була перейменована у вулицю Героїв України. З'явилася в місті й нова площа – Героїв Майдану (лютий 2014 р.) (повний перелік вулиць та площ міста можна переглянути на цій сторінці).

Скільки нових назв вулиць та провулків з'явиться в Бердичеві на виконання нового закону – можна лише гадати. На сьогодні на карті міста лише за попередніми підрахунками нараховується понад п’ятдесят назв, пов’язаних з комуністичною ідеологією (більш точну їх кількість буде визначати відповідна комісія). А з урахуванням антропонімів (власних імен революційних діячів), що мають "революційно-радянське" походження, то їх більш як 120, або кожна друга назва. Це і вулиця 25-го Жовтня (1), 10-ї П'ятирічки, Комсомольська, Наркоматівська, Червоноармійська, КІМа та навіть вулиця 70-річчя СРСР (при тому, що Радянський Союз проіснував лише 69 років і до вказаного ювілею припинив своє існування). Серед антропонімів – вулиці Карла Маркса, Енгельса, Воровського, а також той же провулок Свердлова, про який "забули" під час перейменування однойменної вулиці на Вінницьку.

Робота з перейменування неодмінно підійме ще одне важливе питання, на яке досить мало звертається уваги – правопис топонімічних назв. Наведемо лише декілька прикладів. Так, доволі часто забувають прості правила відмінювання щодо антропонімічних назв, які походять від чоловічих та жіночих прізвищ. Зокрема, жіночі прізвища з закінченням на приголосний та букву під час відмінювання не змінюються. Тому правильним є вулиця імені Поліни Осипенко, а не вулиця Осипенка, як це можна бачити на окремих вказівниках. Для чоловічих прізвищ це правило не діє, тому має бути вулиця імені Короленка, а не вулиця імені Короленко. І таких помилок у написанні вулиць у нашому місті можна побачити чимало.

Останнім часом на табличках назв вулиць та провулків почали з'являтися також їх відповідники в латинській транскрипції. На сьогодні існує декілька стандартів, які описують правила української транслітерації. Це і стандарт, прийнятий Кабінетом Міністрів України у 2010 році; стандарт транслітерації, розроблений Термінологічною комісією з природничих наук (ТКПН) Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 1994 році; наукова (чи лінгвістична) транслітерація для відтворення слов'янських мов; українська латинка, що є найпопулярнішою латиницею сьогодні. Яким із стандартів користуватись, вирішує кожен для себе сам. Але, нажаль, і тут бердичівляни допускають помилки, не дотримуючись жодних правил. Тому вулиця Вінницька чомусь йменується латинкою як Vinnits'ka, при тому, що за стандартами має бути Vinnytska (КМУ 2010), або Vinnycjka (ТКПН), Vinnycka (українська латинка). Яким саме способом користувались під час транслітерації та чи звертали на це увагу взагалі, залишається невідомим.

Хтось зауважить, що проблеми транслітерації бердичівської топоніміки не на часі. Що ж, можливо це й так. Але, на наше глибоке переконання, грамотність – завжди на часі. Хто зна, можливо коли вперше почали перекладати українську назву нашого міста латинкою та звернули б при цьому увагу на правила та стандарти, то й не з'явилися б такі спотворення, як Berdichev (офіційний сайт Бердичівської районної ради) чи Berdichiv (веб-сайт газети "Бердичівські новини") взамін правильної Berdychiv.



(1) Нині мало хто і згадає, що ж такого пам’ятного відбулося 25 жовтня. Ця дата, але за старим календарним стилем, вказує на головне державне свято Радянського Союзу – Жовтневий переворот (у радянській історіографії "Велика Жовтнева соціалістична революція").