Головна  |  До розділу

Літописець Бердичева В.Д. Коржук (1945-2004).

 

2005-й рік редакція газети "Земля Бердичівська" зустріла якось сиротинно. У її коридорах не стало чути запаху міцного тютюну, не стало чути голосу з відверто єврейським акцентом. У розквіті сил, на 59-му році пішов з життя їхній фотокореспондент з відверто українським прізвищем Коржук Віктор Дмитрович. "Що ж у цьому феноменального? — запитає пересічний читач. — Адже існують тисячі газет різних рівнів і звичайна смерть простого фотокореспондента мало кого зворушить". Воно-то так, але, як казав Голохвастов, трішечки не так.

Віктор Коржук народився 17 березня 1945 року у місті Бердичеві, виріс у найзахаращеніших єврейських трущобах, якими було наводнене післявоєнне містечко. І тому не дивно, коли приїжджав у рідне материне село Андріяшівку Бердичівського району, родичі і жителі при спілкуванні з ним навіть не думали визнавати його українцем. "Жидок" — так ласкаво охрестили вони свого родака за те, що в ньому досить яскраво проявлялась єврейська ментальність. Вживаючи єврейські вислови, міркуючи, як єврей, він легко й невимушено входив у проблеми кожної людини, знаходив у ній найпрекрасніше, фотографував не тільки для газети, але й на пам'ять. Таким він був зі всіма людьми без винятку: розпитував, міркував уголос, давав якісь поради, допомагав, чим міг. А міг, як виявляється, багато: допомагав із влаштуванням на роботу, на навчання, провести до будинку телефон, газ, пришвидшити одержання квартири, популяризувати початківців як у майбутньому визнаних письменників, поетів. І все це в такій формі, що (запевняю Вас) ніхто і ніколи на нього не ображався.

Енергійний, меткий на слово, всюдисущий, не ласий до грошей — адже фотограф напрацював стільки матеріалу, що його заслужено визнала держава найкращим. Міг би без проблем влаштуватися десь якщо не на рівні столиці, то хоча б області, але не мав такого кар'єристського духу в душі.

Тому й ніхто не здивувався з того, що під вінець його життя вийшла прецікава книга в історії міста Бердичева — це "Рассказы по-бердичевски". Працював натхненно, самовіддано. Саме в редакції газети став працювати із 1970-го року. На замовлення англійського видавництва в ті ж роки в Англії публікуються його фоторепортажі "Тут народився Джозеф Конрад". Головна редакція Української Радянської Енциклопедії Академії Наук УРСР замовляє йому серію фоторобіт, які ввійшли в книгу "Історія міст і сіл України". Активну творчу діяльність Віктор Коржук продовжує у 80-90-х роках, працюючи позаштатним кореспондентом ТАРС, РАТАУ. Він відтворює на сторінках центральних видань життя трудових колективів Житомирщини.

Фотографії Віктора Коржука охоче публікували газети "Житомирщина", "Армія України", "Народна армія", "Північні відомості", журнал "Жінка".

Після виходу з друку "Рассказов по-бердичевски" підготував серію фотоілюстрацій для книги "Бердичів", що вийшли з друку у видавництві "М.А.К." та набір листівок "Сучасний Бердичів", виданих у Москві.

За час роботи опублікував у різних виданнях понад 20 тисяч світлин масової інформації. Він був постійним учасником міських, обласних та республіканських фотовиставок. Два роки поспіль отримував звання "Кращий фотожурналіст Бердичева".

Був членом Національної спілки журналістів, удостоєний звання Заслужений журналіст України.

Такого похорону наше місто давно не бачило. Кожен, хто, напевно, хоч скільки-небудь спілкувався чи мав справу з Віктором Коржуком прийшов провести його в останню путь. Колоритну особистість втратила наша земля. Залишив по собі ще молоду і вродливу дружину, заміжню дочку, з великою прихильністю ставився до зятя, двоє внуків втратили дідуся. Вночі зрадливе серце зупинилось, не витримавши того темпу, динамізму, який задав він собі ще з ранньої юності. Друзі бачили, що здоров'я Віктора останнім часом здавало, радили йому хоч якось відпочити. Він обіцяв, що у 60 років піде на пенсію, закине роботу, писатиме мемуари. Так і залишилась незакінченою книга про Велику Вітчизняну війну, про визволення рідного міста, головною дійовою особою якої мав бути його тесть — підполковник Іванов, Герой Радянського Союзу, почесний громадянин Бердичева (тут помилка – Іванов не є Почесним громадянином Бердичева – А.Г.).

 

Г.І. Слюсар. Літописець Бердичева В.Д. Коржук (1945-2004) // Бердичів древній і вічно молодий: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції (8-11 черв. 2005 р.) / Головний ред. М.Ю. Костриця. - Житомир: Косенко, 2005. - 176 с.