Головна  |  До розділу

м. Бердичів

Музей бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської мотострілецької
ордена Богдана Хмельницького ІІ ступеня дивізії.

 

Вул. Будьонного, 17. На території 26-ї артилерійської бригади в окремому приміщенні розташований музей бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії.

Музеї складається з двох залів. У першому розміщено експозицію про бойовий шлях 117-ї стрілецької дивізії від її формування наприкінці 1943 року, участі у звільненні міст України, Польщі, Німеччини та Чехословаччини від німецько-фашистських загарбників, до повернення у місто Бердичів у 1945 році. В залі зібрано матеріали та документи, які висвітлюють основні етапи бойового шляху дивізії. Також розміщено стенд, що розповідає про командира дивізії полковника (згодом – генерал-майора) Тимофія Івановича Волковича.

У другому залі розміщено експозицію про бойові частини, які були створені на базі 117-ї стрілецької дивізії та дислокувались чи дислокуються сьогодні у Бердичеві. Зокрема, це матеріали про 26-у артилерійську бригаду та 62-у окрему механізовану бригаду.

Музей створено у жовтні 1968 року до 25-ї річниці утворення військової частини. Право перерізати стрічку нового музею було надане колишньому командиру дивізії Тимофію Волковичу. У створенні музею приймали участь гвардії полковник Лучніков В.Г., старший лейтенант Лелюк А.Л., майор Солодишев Л.А., майор Келейніков Б.А., сержанти Матчук Н., Петров Г., Федак Н. та рядовий Гаркунов О.

В період з 1 березня по 1 жовтня 1988 року до 45-ї річниці утворення військової частини було проведено реконструкцію музею бойової слави.

117-а стрілецька гвардійська Бердичівська ордена Богдана Хмельницького II ст. дивізія була сформована 9 жовтня 1943 року на основі складу 8-ї гвардійської стрілецької бригади, 81-ї морської стрілецької бригади і 107-ї стрілецької бригади в складі Північнокавказького фронту. 8-а гвардійська стрілецька бригада стала 333-м гвардійським стрілецьким полком, 81-а морська стрілецька бригада стала 335-м гвардійським стрілецьким полком, 107-а стрілецька бригада стала 338-м гвардійським стрілецьким полком. В середині жовтня 1943 року дивізія дислокувалась в Гадючому Куті (у 8 км західніше Тамані).

Першою бойовою операцією 117-ї дивізії стала участь у Керченсько-Ельтігенській десантній операції, в ході якої 3 листопада 1943 року 840 воїнів 335-го гвардійського стрілецького полку змогли дістатись до плацдарму, здобутого біля селища Ельтіген південніше Керчі.

Полк переправив з собою чотири 76-мм і три 45-мм гармати, 18 тон боєприпасів і продовольства. Потрібно відмітити, що цифри втрат під час переправи вірогідно занижені, оскільки з Таманського півострова були відправлені в складі стрілецького полку, артилерійських і спеціальних підрозділів 3300 чоловік.

На 8 листопада 1943 року в полку залишалось вже 731 чоловік. Полк тримав оборону на південному фланзі плацдарму до 6 грудня 1943 року, 4 грудня 1943 поніс тяжкі втрати. 6 грудня 1943 року залишки полку приймали участь у прориві військ з плацдарму на Керч, складаючи ар’єргард групи, збираючи легко поранених і тиловиків. Група розділилась, і вірогідно, залишки полку були повністю знищені.

Частини дивізії, що залишились, ще наприкінці листопада були перекинуті на Україну, де дивізія прийняла участь у Житомирсько-Бердичівській операції. Перші дні операції вона знаходилась у другому ешелоні, з виходом до Коростишева вступила в бій. 5 січня 1944 року дивізія прийняла участь у звільненні Бердичева, вела бої на вулицях міста; також прийняла участь у боях біля міста Броди. На початку січня 1944 року вела бої на рубежі Петриківці-Вовчинець. Потім продовжила наступ в ході Проскурівсько-Чернівецької операції, 14 квітня 1944 року приймала участь у звільненні Тернополя.

З 13 липня 1944 року дивізія приймає участь у Львівсько-Сандомирській операції, наступаючи на правому крилі фронту, північніше Львова, через Рава-Руська. Дивізією в ході операції були форсовані ріки Західний Буг та Сан. У перших числах серпня дивізія переправилась на Сандомирський плацдарм, де приймала участь у боях по утриманню і розширенню плацдарму.

Перед початком Сандомирсько-Сілезької операції дивізія знаходилась північніше Поддембовець, звідти ж 12 січня 1945 року перейшла у наступ, вела запеклі бої за село Шацьке, до 16 січня 1945 року перерізала дорогу Кельце-Краків, відбила атаки супротивника, увірвалась у місто Кельце, а 18 січня несподіваним ударом захопила Петркув. В ніч на 26 січня передові підрозділи дивізії досягли ріки Одер у районі міста Хохбаушвіц північніше Штейнау (нині Сьцінава, Польща) і з ходу у 06-00 ранку того ж дня захопила плацдарм на західному березі, відправивши туди передовий загін. Потім дивізія збільшила плацдарм до 3 кілометрів у ширину і 2 у глибину, при цьому було захоплено місто Темендорф. 26 січня передові загони вели бої по утриманню плацдарму, 27 и 28 січня на плацдарм було переправлено основні сили дивізії, з 27 січня вона веде бої в районі Глогау (Глогув), 28 січня – в районі міста Любін. 3 лютого дивізія була переміщена в район Тешвіц у зв'язку з запеклими боями в тому ж районі.

8 лютого дивізія перейшла у наступ в ході Нижнє-Сілезької операції в загальному направленні на Шпроттау, Зорау, Форст. В ході операції прийняла участь в звільненні міста Любен 9 лютого і Шпроттау 13 лютого, форсувала ріку Бобер і вийшла на ріку Нейсе.

З 16 квітня 1945 року дивізія приймає участь у Берлінській операції, до 22 квітня зайняла рубіж східніше Лукенвальде, потім приймала участь у взятті міста, відбивала атаки котбуської групи противника, що прагнув вийти з оточення на захід, 31 квітня контратакою відкинула групу з відбитого Куммерсдорфа, 1 травня 1945 року приймала участь у взятті Бранденбурга.

117-а дивізія закінчила війну участю у Празькій операції, звільняла міста Пласі і Пльзень. Для дивізії 11 травня 1945 року стало останнім днем війни.

335-й гвардійський стрілецький Червонопрапорний орденів Суворова і Богдана Хмельницького полк прийняв участь в Параді Перемоги 1945 року.

6 січня 1944 року Указом Головнокомандуючого 117-й стрілецькій дивізії було присвоєно ім'я "Бердичівська". Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 травня 1945 року 117-а гвардійська стрілецька дивізія за прорив оборони ворога на річці Нейсе була нагороджена орденом Богдана Хмельницького II ступеня.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни 117-а дивізія прибула на постійне місце дислокації в Бердичів, де розмістилась у військовому містечку на Червоній Горі. Тут у січні 1946 року вона пройшла реформування в 32-у гвардійську механізовану дивізію 8-ї механізованої армії Прикарпатського військового округу (ПрикВО). У 1957 році з'єднання було переформоване у 41-у гвардійську мотострілецьку Бердичівську ордена Богдана Хмельницького дивізію 8-ї танкової армії ПрикВО, а в 1960-і роки виділено зі складу 8-ї танкової армії в учбове з'єднання окружного підпорядкування – на базі дивізії було створено 117-у (згодом – 119-у) учбову танкову дивізію. На початок 1991 року 119-й гвардійський окружний учбовий центр ПрикВО по складу частин являв собою танкову дивізію, а по загальній чисельності танкового парку набагато перевершував її, знаходячись на стадії переозброєння з машин типу Т-54/55 на більш сучасні танки.

Правонаступником 119-ї учбової танкової дивізії став 119-й навчальний центр Сухопутних військ України, який припинив своє існування у 2000 році. З цього року на його місці сформована 62-а окрема механізована бригада, на базі якої в свою чергу була створена 26-я артилерійська бригада (на підставі Директиви Міністерства оборони України №312/1/014 від 18.06.2004 року).

Багато ветеранів 117-ї дивізії стали Почесними громадянами міста Бердичева. Серед них командир дивізії Тимофій Іванович Волкович, а також ветерани, які проживали в Бердичеві – Степан Йосипович Лівінський, Іван Васильович Павленко, Віктор Іванович Удовиченко, Клавдія Іванівна Євсеєва, Микола Іванович Калинський, Данило Іванович Личов та інші.

Пам'ять про дивізію та її бійців зберігається не лише у Бердичеві. Так, існує приміщення госпіталю Ельтігенського десанту, що входить до складу меморіального комплексу селища Ельтіген. Там же знаходиться братська могила радянських воїнів що загинули на Ельтігенському плацдармі. У Москві, Каширське шосе, 64, знаходиться Музей бойової слави 117-ї Гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії 18-ї Армії. На площі міста Пласи (Чехія) встановлено меморіальну дошку з присвятним написом: "Площадь чехословацко-советской дружбы. Силами граждан города Пласи установлена мемориальная доска на месте, где в 1945 году закончила свой боевой путь 117-я гвардейская дивизия под командованием генерал-майора Т.И. Волковича".

 

Джерела і література:

117-я гвардейская стрелковая дивизия. // Матеріали з Вікіпедії – вільної енциклопедії: http://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=117-%D1%8F_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%B5%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%8F&stable=0#.D0.98.D1.81.D1.82.D0.BE.D1.80.D0.B8.D1.8F

Кабанов В.В. 117-я гвардейская. – Йошкар-Ола, Марийское книжное издательство. 1982 г., 184 с.

 

 

 

 

 

 

Вхід до музею бойової слави, грудень 2010 р.

 

 

 

 

 

 

Зал №1. Експозиція про бойовий шлях 117-ї стрілецької дивізії:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зал №2. Експозиція про військові частини, що дислокуються в Бердичеві:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Алея Героїв поряд з музеєм бойової слави, грудень 2010 р.

 

 

 

Воїни військової частини, що проводили роботи з реконструкції
музею бойової слави 117-ї дивізії, 1988 р.

 

 

 

Зустріч ветеранів Великої Вітчизняної війни на 50-и річчя утворення
117-ї гвардійської дивізії. Музей бойової слави, 10 жовтня 1993 року.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?