Головна  |  До розділу

Старе єврейське кладовище.

 

Вул. Торгова, 5. Центральна частина міста, територія сучасного парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка.

Східною частиною цвинтар прилягав до Нікольської вулиці (сучасна назва – Шевченка) та синагоги цадика Ухарара; західною частиною – до Кладбищенської вулиці та синагоги під цією ж назвою; з півдня кладовище межувало з садибами приватників, а з півночі – з районом синагоги "ортодоксів" – хабадейна, та колишнього цеху шапкарів. Кладовище було обнесене кам’яним парканом. Всього площа кладовища дорівнювала 3 га – це фактично територія, яку займає нині парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка.

Перші поховання з'явилися тут ще в XVI-XVII ст. На той час це була окраїна Бердичева, і лише через століття у зв'язку з розростанням міста в східному напрямку кладовище опинилась фактично у його центральній частині.

Найбільш давні поховання розміщувались в східній частині кладовища. Тут було поховано багато відомих релігійних діячів – цадиків і рабинів, серед яких ребе Лібер з Бистрика (помер на 104-му році життя), його батько ребе Ашкіназі, талмудист Мойсей та інші. Тобто тут ховали не тільки міських євреїв. За писемними згадками, останні поховання датувались 1797-1798 роками.

Надгробки були переважно кам'яні, частина – дерев'яні. З часом більша частина надгробків на кладовищі опустилась глибоко під землю, кладовище занепало. Старожили міста пам'ятають дуже стару грушу (стовбур її не могли охопити два чоловіки), що росла в східній частині кладовища: євреї називали її "святим деревом предків" (дивись фото).

Наприкінці 20-х років в ДІПРОМІСТІ (Державний інститут проектування міст) було розроблено нове планування Бердичева, що суттєво змінювало вигляд міста і загрожувало знищенням багатьом пам'яткам. Так, на місці стародавнього єврейського цвинтаря мали створити парк. Бердичівським соціально-історичним музеєм підіймається питання про оголошення старої частини єврейського кладовища заповідником місцевого значення. Так і відбувається: у липні 1929 року цю територію на підставі рішення Бердичівської міськради було відведено під заповідник єврейської матеріальної культури місцевого значення. Тоді ж за ініціативою директора Бердичівського державного історико-культурного заповідника Т.М. Мовчанівського було проведено обстеження та археологічні розкопки кладовища. Об'єктом розкопок було обрано поховання, датоване 1719 роком, яке містилось в південній ділянці цвинтаря. В цьому місці залишилось біля 50 надгробків поховань переважно XVIII ст., а на всій території цвинтаря – понад 100 надгробків. В результаті розкопок було зафіксовано три рівні поховань, знайдено велику кількість різноманітних предметів, у тому числі трубки, посуд, ґудзики, крем'янці для кресал тощо.

В листопаді 1930 року Бердичівська міськрада скасувала своє попереднє рішення і запропонувала Т.М. Мовчанівському перевести найбільш цінні надгробки до музею. Паралельно грабарська артіль почала зносити цікаві для науки художні та історичні надгробки, викопані плити та кістяки скидати в провалля та ями. Кладовище ліквідували, а через декілька років на його місці облаштували парк відпочинку.

Під час Великої Вітчизняної війни тут була утворена військова ділянка, де були поховані німецькі солдати та офіцери. У середині 80-х років минулого століття цю ділянку ліквідували.

Сьогодні на території колишнього кладовища збереглося лише одне поховання – святого Лібера. За переказами, під час руйнування кладовища у 30-х роках могилу святого Лібера зберегли і вона тривалий час залишалася на території парку у вигляді підвищення. Наприкінці 80-х років минулого століття могилу відновили: вона знаходиться в центральній частині міському парку біля виходу у бік вулиці імені Шевченка. На могилі встановлено надгробок з залізобетону, у який вмурована гранітна плита. Напис на плиті відсутній. Але фактичне місце розташування могили святого Лібера було дещо іншим, про що свідчать фотографії початку XX століття, виготовлені Соломоном Борисовичем Юдовіним (1892-1954) та люб’язно надані Валерієм Ароновичем Димшицем.

 

Персоналії:

1. Могила святого Лібера.

 

Джерела та література:

О.О. Тарабукін. Бердичівські старожитності (матеріали до археологічної карти). // Бердичів древній і вічно молодий: Науковий збірник "Велика Волинь": Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т. 32 / Голов. ред. М.Ю. Костриця. – У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. – Т.1, с. 50-58.

Марко Львович Дербаремдикер. "Парадоксы и феномены истории и жизни еврейской общины города в Украине - Бердичева - их отражение в публикациях на идиш и изустных народных преданиях" // Заявка на участие в двенадцатой научной конференции "Еврейская история и культура в странах Центральной и Восточной Европы", 2002 р.

Самуил Городецкий, "Еврейская старина". 1909: http://www.lechaim.ru/ARHIV/145/b_ravin.htm

 

 

 

Вигляд парку культури та відпочинку з висоти, 2007 р.

 

 

 

Фрагмент карти міста Бердичева з вказаними межами єврейського кладовища, 1849 р.

 

 

 

Єврейське кладовище. Фото орієнтовно 1912-1914 р.

На передньому плані – древня груша, що була символом кладовища.

Фотографія Соломона Борисовича Юдовіна (1892-1954),

фотоархів експедиції С.А. Ан-ского.

 

 

 

Могила святого Лібера.

Фотографія Соломона Борисовича Юдовіна (1892-1954),

фотоархів експедиції С.А. Ан-ского.

 

 

 

Напис на надмогильному пам’ятнику початку ХVІІІ ст. зі

старого єврейського кладовища (за Т. Мовчанівським, 1929 р.)

 

 

 

Парк відпочинку, 2007 р.

 

 

 

 

Чаша фонтану, що діяв у парку в 50-60-х роках XX ст., 2008 р.

 

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?