Головна  |  До розділу

Погребальний комплекс кляштора Кармелітів Босих.

 

Вул. Соборна, 25. Комплекс споруд кляштору Кармелітів Босих. Кляштор Кармелітів Босих складається з двох храмів – нижнього, що діє, та верхнього, у якому (на середину 2011 р.) проводяться реставраційні роботи.

З нижнього костелу існував вхід до похоронних склепів, призначених для погребіння заслужених благодійників монастиря. Поховано в них було понад 235 померлих. Зокрема, відомо, що тут покоїлося тіло відомого архітектора монастиря Григорія Тарнавського (помер 25 березня 1737 року). У нижній капличці (зараз ризниця) покоїлося (до 1926 р.) забальзамоване тіло засновника монастиря Януша Тишкевича, перенесене сюди у 1759 році з костелу Отців Кармелітів Босих у Любліні. Свідчить про це мармурова плита, що збереглася, вміщена над входом до каплиці. Також були тут поховані ще п’ять членів родини Тишкевичів. В нижньому храмі також знаходилася гробниця останнього власника Бердичева Миколи Радзівіла (1791-1853). Нажаль, нині не зосталося жодного сліду від саркофагу та сімейних поховань засновника храму та його нащадків.

Занепад погребального комплексу фактично розпочався ще у середині XIX ст. У 1866 році російська влада ліквідовує кляштор, приміщення кляштору конфісковують. В них розмістились управління повітової поліції та сирітський суд. Нижній храм було занедбано. Марія Тишкевич (донька останнього власника Бердичева Миколи Радзівіла) у 1867 році порушила клопотання перед київським генерал-губернатором вжити заходів "чтобы родовой склеп не мог служить притоном для злоумышленников". У зв'язку з цим підземелля і склепи було засипано землею, а вікна і двері закладено цеглою. Практично в такому стані погребальний комплекс зберігся до Громадянської війни 1919-1921 рр. У 1926 році погребальний комплекс увійшов до складу Бердичівського соціально-історичного та економічного музею ім. Дзержинського і Всеукраїнського історико-культурного музею заповідника.

Під час Другої Світової війни фортеця і монастир були майже повністю знищені. Костьол був зруйнований на 40%, всі цінності розграбовані, знищені до такого ступеня, що вже не підлягали реставрації. Склепи були зруйновані, кістяки померлих розкидані по території храму. У післявоєнний час у зв'язку з відсутністю коштів відбудова кляштору не проводилась. З 1960-х років в будинку настоятеля розміщується будівельне профтехучилище. Але таке сусідство призвело ще до більшої руйнації комплексу монастиря, і в першу чергу нищення похоронних склепів, яке продовжувалося тривалий час. Лише передача споруд у 1992 році релігійній громаді зупинила нищення погребального комплексу та початку проведення активних реставраційних робіт.

На сьогодні з нижнього костьолу існує вхід до похоронних склепів, призначених для поховання заслужених благодійників монастиря. Відвідувачі можуть бачити групи кістяків та черепів, укладених в погребальні ніші.

 

Джерела і література:

Санктуарій Матері Божої Шкаплерної у Бердичеві. – Видавництво Отців Кармелітів Босих. – Краків, 1998.

Корнєєва В. Історія та реставраційні роботи монастиря-фортеці у Бердичеві Житомирської області. // З історії української реставрації. За ред. В. Тимофієнка, упоряд. В. Отченашко, А. Антонюк. – К.: Українознавство, 1996. – 276 с.: іл.

Марковський Б.В. Бердичівська земля з найдавніших часів до початку XX ст.: Історико-краєзнавчий нарис / За ред. M. Ю. Костриці. – Бердичів: 1999. – с. 59-60.

 

 

 

Комплекс споруд кляштору Кармелітів Босих.

 

 

 

Вхід з нижнього храму до похоронних склепів.

 

 

 

Коридор до похоронних склепів.

 

 

 

Похоронний склеп.

 

 

 

Останки поховань в окремих похоронних склепах.

 

 

 

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?