Головна  |  До розділу

Пам'ятки та пам'ятні місця, які припинили своє існування.

 

У який би час ми не жили, ми не повинні думати, що історія здійснюється без нас, - те, що відбувається при нас, відбувається при нашій участі.

Фелікс Крівін,

"Я вкрав машину часу".

 

Загальна історія складається з історії окремих індивідуумів. Немає історії абстрактної, так можуть думати тільки ідеалісти, що трактують історію як нове божество, річ в собі... Отже все залежить від того, як ми тлумачитимемо історію... Розглянемо її в світлі фактів? Чи навпаки, факти розглянемо історії.

Славомир Мрожек,

"Емігранти".

 

 

Що тут додати... Приведеними вище епіграфи сказано майже все, що необхідно. Дійсно, немає історії абстрактної, історія твориться безпосередньо нами, нашими діями та рішеннями. І наступникам залишається лише аналізувати її та робити свої висновки.

У цьому розділі приводяться лише факти, які відомі на сьогодні. І які, нажаль, не завжди підтверджені документально: чим далі спливає час, тим менше залишається можливостей відновити історію зниклих пам'яток та пам'ятників - документи, якщо і були, не збереглися. Та пам'ять людська ще зберігає згадку про минуле. Прикладом цього може слугувати такий факт: лише за спогадами старожилів вдалося встановити, що у селі Слободище у різний час було принаймні дві різні скульптури з зображенням В.І. Леніна.

Пам'ятки, як і люди, мають свій термін життя. Є пам'ятки, яким жити у віках. Іншим відведено лише короткий період. Така доля спіткала переважну більшість монументів, що зображали вождя світового пролетаріату Володимира Леніна: зміна суспільного ладу у 90-х залишила на карті міста та району лише одиниці монументів.

А є пам'ятки, які навіть не народившись, спромоглися залишити свій слід у історії Бердичева. Наприклад, широкому загалу відомо, що мікрорайон вулиці Богдана Хмельницького має неофіційну назву "Парк Гагаріна". Та мало хто знає, що похідним цієї назви став наступний факт: у середині 70-х, коли йшло проектування та розбудова даного мікрорайону, міськвиконкомом виносилась пропозиція про створення тут бульвару та встановлення на його початку пам’ятного знаку Юрію Гагаріну. Пам’ятник так і не встановили, а назва мікрорайону залишилась.

Ще однин цікавий факт – у жовтні 1989 року планом з благоустрою, озеленення та зовнішнього оформлення міста передбачалось встановити пам’ятний знак братам Міхеєвим на однойменній вулиці. Цю роботу доручалось виконати міськрайонній організації охорони пам'яток культури і історії. Але такий знак так і не з'явився. Як не з'явилася і меморіальна дошка на відзнаку того, що "1648 р. Бердичівська фортеця була штурмом взята козацькими військами під проводом Максима Кривоноса". Рішення про встановлення такої дошки прийняли ще наприкінці 60-х років. Визначався навіть термін спорудження - 1971-1975 рр., а орієнтовна вартість її мала вкластися в 350 крб.

 

 

На міському водоймищі. Мал. Г. Топнікова, 1962 р.

 

 

У свій час різноманітні скульптури буквально наводнили місто. Вони стояли в парках відпочинку, біля міського водоймища (дивись малюнок зверху та додаток), у владних коридорах та навіть дитячих садках. Наприклад, скульптура маленького Леніна, що представлена на фото у додатку, стояла у вестибюлі дитячого садка по вулиці Володимирській.

Але згодом вони зникли, як зникла і держава, що насаджувала свої порядки та віру. Одним з прикладів такого жорстокого насаджування слугує наступна історія: у далекому 1919 році в селі Осикове проживав Сидір Антонович Войцехівський, на руках якого після смерті дружини залишилось п'ятеро малолітніх дітей. Батько власноруч виготовив фігуру Ісуса Христа і звернувся з проханням до Бога врятувати сім'ю. Згодом пам'ятник було зруйновано, а його автор - репресований і пропав безвісти. Проте люди пам'ятають цю давню історію. І весною 1999 року за ініціативою сельчан фігуру було побудовано на тому ж самому місці.

Все, що насаджувалось силою, зникає в пітьмі історії. Що йде від душі, від справжньої віри - відновлюється людьми. Тому цілком можливо, що деякі пам'ятки, описані у першому розділі, згодом перейдуть у розділ таких, що зникли з обличчя нашого міста.

Це лише декілька розповідей про зниклі пам'ятки. А більш докладніше про них читайте у наступних розділах.

Анатолій Горобчук

 

Джерела та література:

Топніков Г. На міському водоймищі (малюнок). // "Радянський шлях" від 25.08.1962 р.

Пашківський Ф. Передісторія меморіальної дошки. // "Радянський шлях", №116 (13819) від 21.07.1990 р.

 

Додаток:

1. Топніков Георгій Олександрович - викладач бердичівського педагогічного інституту, за фахом художник-графік. У свій час (1962 р.) у міському Будинку культури експонувались його роботи: етюди, ілюстрації до книг відомих письменників.

 

 

 

 

Скульптура на дитячому майданчику у парку шкірзаводу ім. Ілліча. Фото М. Яновського.

 

 

 

Скульптура Володимира Леніна, що стояла у вестибюлі дитячого садка

по вулиці Володимирській.

 

 

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua