Головна  |  До розділу

м. Бердичів

Будинок хоральної синагоги (іст., арх.).

 

Північна частина міста. Вул. Вінницька, 5. Початкова назва вулиці – Махнівська (від назви населеного пункту Махнівки, нині смт. Комсомольське Вінницької області), в радянський період – вулиця імені Якова Свердлова (до 2013 р.).

Синагога споруджена 1850 року на червоній лінії забудови вулиці на кошти єврейської общини. Одноповерхова, прямокутна в плані з симетричним розміщенням пілястр, вміщувала одну тисячу парафіян. Орієнтована головним фасадом на захід. Стіни цегляні, оштукатурені: висота – 10,5 м, довжина фасадної сторони – 12 м, бокової – 19,5 м.

Синагога служила молитовним домом, осередком вивчення іудаїзму й місцем зібрання єврейської общини. В центрі її стояли 4 колони, поставлені близько одна до одної, огороджуючи найголовнішу частину храму – підвищення для читця, яке ділило залу на 9 однакових прогонів. З підвищення відбувалися читання й коментування Біблії та Талмуду й промовлялося Благословення, використовувалося також і для світських справ.

На східному кінці головної зали містився прикрашений вишуканим різьбленням вівтар. На відміну від звичайної синагоги, тут працював постійний хор з добре підібраними голосами, кантор з обов'язковою музичною освітою й гарним баритоном. Всередині синагога була схожа на лютеранську церкву: колони, ряди лав, хори, на яких розміщувалися жінки, тоді як у старих синагогах жінки знаходилися в задніх напівтемних приміщеннях з маленькими віконцями, що були заґратованими. Стеля мала пишні внутрішні бані. Інтер'єр прикрашений поліхромними стінописами.

Розподіл місць у синагозі відбивав соціальну ієрархію. Уздовж східної стіни сиділи найбільш поважні люди – рабин, знавці Талмуду, заможні євреї, які займалися благодійними справами. Чим далі від східної стіни – цінність місць зменшувалася, а біля західної стіни розміщувалися прості євреї. Синагога виконувала, поряд з релігійними, ще й функції управління.

Це була одна з перших у Російській імперії хоральна синагога. Монументальність і розміри вказували на її значну роль у житті міської общини. Окрім неї, в Бердичеві були ще Білопольська, Загребельна, Немирівська, Новоміська і Староміська синагоги.

Всі проіснували до червня 1941 року. Німецько-фашистські окупанти разом з фізичним вбивством євреїв зруйнували всі синагоги Бердичева, від хоральної залишилися тільки стіни. Після звільнення міста у 1944 році почалася відбудова заводів, фабрик, шкіл, театрів. Коштів не вистачало, єврейського населення фактично не було. Поступово відбудували одну невелику кімнату колишньої хоральної синагоги, де стали проводитися богослужіння для тих, хто повертався.

1946 року міська влада закріпила безкоштовно за єврейською громадою будинок хоральної синагоги. Через 20 років будинок був відбудований, з'явився другий поверх. Чисельність єврейської громади продовжувала зменшуватися у зв'язку з від'їздом за кордон. З 1964 року в будинку почала працювати рукавична фабрика, підпорядкована міській адміністрації.

 

Джерела та література:

Центральний державний історичний архів (м.Київ). – Ф.442, оп. 637, спр. 229. – Арк. 55, 62.

Державний архів Житомирської області. – Ф-П 118, оп. 43, спр. 13. – Арк. 10.

Архівний відділ Бердичівської міської ради. – Ф. 525, оп. 1, спр. 263. – Арк. 4, 5.

Еврейская энциклопедия. Свод знаний о еврействе и его культуре в прошлом и настоящем, T.IV – СПб, 1912. – С.261-264.

Фундуклей И. Статистическое описание Киевской губернии. – СПб, 1852. – С. 422, 424.

Субботин А.П. В черте еврейской оседлости. – СПб, 1890. – С. 94, 97, 106, 130.

Іващенко О.М., Поліщук Ю.М. Євреї Волині (кінець XVIII – початок XX століття). – Житомир, 1998. – С. 34-35.

Марковський Б. Бердичівська земля з найдавніших часів до початку XX ст. – Бердичів, 1999. – С. 70.

Павлюк С. Старий Бердичів // Земля Бердичівська, 1999, 12 березня.

 

 

 

Сучасний вигляд будинку синагоги, 2006 р.

 

 

 

Сучасний вигляд будинку синагоги, 2006 р.

 

 

 

Вигляд будинку синагоги наприкінці 1960-х років.

 

 

 

Хоральна синагога, фотографія початку XX ст.

 

 

 

Хоральна синагога, фотографія початку XX ст.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?