Головна  |  До розділу

м. Бердичів

Танк Т-34 (іст.).

 

Східна частина міста, закінчення вул. Карла Лібкнехта, Привокзальна площа.

5 січня 1974 року, в 30-ту річницю звільнення Бердичева від німецьких загарбників, на честь воїнів-визволителів на бетонному п'єдесталі по вулиці Молодогвардійській навпроти машинобудівного технікуму (на цьому місці нині стоїть пам’ятний знак, де знаходилось єврейське гетто) встановлено середній танк Т-34, який зі своїм екіпажем у складі гвардійської 44-ї танкової бригади 1-ї танкової армії брав участь у визвольних боях за місто 3-5 січня 1944 року (за офіційною версією). Розміри постаменту були 4,9 × 7,0 × 2,1 м. Автори пам’ятника – працівники відділу міської архітектури, керівник групи О.С. Клекота, архітектор Л.Мищицький. Танк Т-34 серійний, випуск періоду Великої Вітчизняної війни з 85-мм пушкою. На його башті вибито серійний номер 562, фарбою – номер 011 та гвардійський знак. На постаменті була укріплена меморіальна дошка з білого мармуру розміром 0,6 на 0,5 м з написом: "Советским воинам-освободителям гор. Бердичева. 1944-1974".

Насправді, на постаменті встановлено танк модифікації Т-34-85, який був прийнятий на озброєння у січні 1944 року і, відповідно, не міг брати участь у звільненні міста Бердичева від загарбників, як стверджують офіційні документи. Ця історична колізія пов’язана скоріше за все з вимогами тогочасної ідеології. Сам танк після війни використовувався у військових навчальних частинах. Подробиці участі танка в боях не вдалося з'ясувати. Свого часу він надійшов на ремонт до танкового заводу в Новогуйвинську (Житомирський район), а потім переданий у Бердичів.

У квітні 1985 року до 40-річчя Перемоги танк Т-34-85 було перенесено на Привокзальну площу – власне до того мікрорайону міста, звідки розпочались запеклі бої радянських військ по звільненню Бердичева. Перед постаментом встановлено гранітну плиту з переліком всіх військових частин, які звільняли Бердичів від німецьких окупантів у січні 1944 року.

У Бердичеві мешкав ветеран-танкіст, який проходив військову службу на цьому танку. Це Борис Якович Болтак, який народився у селі Гальчин Бердичівського району. Бойове хрещення він отримав у 1942 році в боях під Сталінградом. Механік-водій пройшов шлях від Волги до Праги. За цей період згоріло 7 танків, загинуло 30 чоловік екіпажу. Борис Якович був тричі поранений, двічі контужений. Він має 5 бойових нагород, серед яких і солдатський орден Слави. Вийшов у відставку у званні прапорщика, помер у січні 2007 року.

Танк під керуванням Бориса Болтака, який у числі перших увірвався у Мінськ (Білорусія), після бою передали для встановлення на п’єдестал. Стоїть донині на одній з площ Мінська біля Будинку офіцерів. Борис Болтак – Почесний громадянин міста Мінськ. На танку, що встановлений у Бердичеві, Борис Болтак після війни навчав молодих танкістів військової справи.

Перипетії встановлення пам’ятного знаку в Бердичеві стали основою для оповідання Віктора Коржука "Ответственное задание".

 

Джерела та література:

Іващенко О. Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: "Полісся", 2005 р. – 176 с.

Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації. – Ф.3136, оп.2, спр.23. – Арк. 8, 10.

Державний архів Житомирської області, ф. 2668, оп. 2, спр. 299. – Арк. 75.

Сообщение Советского информбюро, т. 6 (январь-июнь 1944). – М., 1994. – С. 9.

Довідка Бердичівського об'єднаного міського військового комісаріату Житомирської області №31154 від 21 липня 2005 р.

Кравченко В. Його танки на постаментах. // "Земля Бердичівська", №66 (14881) від 19.08.1999 р.

Паспорт пам'ятника. Музей історії міста Бердичів.

Кот С.И. Бердичев: Ил. путеводитель. – К.: Реклама, 1982. – 12 с., ил.

Воєвуцька Р. Ніхто не забутий, ніщо не забуто! // "Радянський шлях", №5 (9952) від 09.01.1974 р., с. 2.

 

 

 

Танк Т-34, площа Привокзальна, 2007 р.

 

 

 

 

Гранітна плита з найменуваннями військових частин, що звільняли Бердичів, 2007 р.

 

 

 

 




Фрагмент передачі "Не- провінція".
Телеканал СТБ, 2003 р.


 

 

 

Танк Т-34, вул. Молодогвардійська, 1980-і роки.

 

 

 

 

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?