Головна  |  До розділу

с. Семенівка,

Іванковецька сільрада

228. Пам'ятне місце битви козацько-селянського війська з польсько-шляхетським каральним військом (іст.).

 

За 7 км на схід від Бердичева, на південній околиці села. Місцевість лісиста, вздовж стародавнього русла річки, до цього часу носить назву "Старе село". На світанку 16 (26 жовтня) 1702 відбулася кривава битва козацько-селянського війська під проводом наказного гетьмана С. Самуся з польсько-шляхетським каральним військом, яке направив уряд Речі Посполитої для придушення народного повстання на чолі з С.Палієм. Каральні загони зосередилися в с. Котельні, Ліщині для надання допомоги польському гарнізону в м.Білій Церкві, яку штурмували козацькі полки.

Проти них вирушили об'єднані козацькі сили - Богуславський, Корсунський і Фастівський полки та повсталі селяни і міщани Київщини. Дізнавшись про наступ повстанського війська в напрямі с. Котельня, польські військові сили на чолі з регментарями Даміаном Рущицем і Яковом Потоцьким, до яких приєдналися шляхетські ополчення Київського воєводства під проводом житомирського старости Й. Корчевського та овруцького старости Ф. Потоцького, відійшли до м. Бердичева. Розташувалися вони двома таборами: Д. Рущица в місті-фортеці, а Я. Потоцького за містом. Серед зібраного війська не було твердого порядку, а серед керівників - злагоди. Між Д. Рущицем і Я. Потоцьким йшла боротьба за старшинство. Щоб перетягти на свій бік більше шляхти та жовнірів Рущица, Потоцький влаштовував гучні банкети.

Вночі 10-ти тисячні козацько-селянські загони оточили табір польського війська і на світанку раптово розпочали бій, у якому завдали нищівної поразки каральному війську. Рущиц з частиною війська зачинився в міському замку-фортеці, але через чверть години козаки їх полонили.

Ворог втратив 2 тис. чоловік. Козаки оволоділи містом, захопили весь обоз, коней, гармати і казну шляхти. Решта польського війська втекла на захід до Любара та Чорториї. Блискуча перемога під Бердичевом означала, що увесь Житомирський повіт перейшов під владу С. Палія - керівника національно-визвольної боротьби українського народу проти польської влади - і цим була визволена Правобережна Україна по р.Случ з-під влади Польщі. Саме тому повстання 1702-1704 характеризувалось сучасниками як "Нова Хмельниччина", оскільки визвольний рух кінця 17 - початку 18 ст., як і раніше, опирався на військову організацію козацтва, мав за мету національне, соціальне та релігійне звільнення Правобережжя від польського панування і об'єднання з Лівобережною Україною.

 

Джерела і література:

Архив Юго-Западной России. Часть 3. Акты о козаках (1679-1716), т.2.- Київ, 1868.- С.122-125.

Історія України. Під ред. В.А. Смолія. - Київ, 1997.- С.132-133.

Чухліб Т.В. Руїна Правобережної України // Історія України: нове бачення. У 2-х т.- Київ, 1995, т.1.- С.257-258.

Сергієнко Г.Я. Відродження козацької державності й визвольний рух проти Речі Посполитої // УІЖ - 1996.- №3.- С.114-115.

Довідник з історії України.- Київ, 2002.- С.551.

Давидюк В., Іващенко О. Герб на честь козацького лицаря // Козацькі часи на Житомирщині.- Житомир, 1994.- С.59-73.

Сидоренко Н.В. Семенівка // Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття. - С.255.

Олена Іващенко

 

Додаток:

1. Обласне товариство охорони пам'яток історії та культури прийняло рішення про встановлення пам'ятного знака на місці бою козацько-селянського війська.

2. Персоналії:

Палій (Гурко) Семен (1640-1710) - полковник білоцерківський (фастівський), керівник національно-визвольної боротьби українського народу;

Рущиц Даміан - регментарій війська польського;

СамусьСамійло - богуславський полковник, наказний гетьман (1693-1704);

Потоцький Яків - регментарій війська польського;

Потоцький Францисько - овруцький староста;

Корчевський Йосип - житомирський староста.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua