Головна  |  До розділу

Історія кінотеатру ім. М. Фрунзе.

 

Вул. Європейська, 35/1. Одноповерховий цегляний будинок, збудований у 1904 році для розміщення тут казначейства міської думи.

Казначейство у цьому будинку проіснувало до Громадянської війни 1917-1921 рр. Вже у червні місяці 1920 року будинок націоналізується, нова влада розміщує у ньому клуб інвалідів, де опікуються інвалідами – учасниками Першої світової війни. У 1925 році тут розміщується кінотеатр "Зоря". 1 травня 1934 року при Державному кінотеатрі відкривається дитячий кінотеатр, квитки до якого коштують лише 20 копійок. Вже 14 травня цього ж року виходить постанова ЦК КП(б)У, якою встановлюються ціни на квитки до кінотеатрів: не більше 25 копійок, також 7% від всіх квитків виділяється безкоштовно для дітей з малозабезпечених родин.

З часом бажаючих відвідувати кінотеатр стає все більше і постає питання розширення існуючого приміщення. Будівлю частково перебудовують і 24 січня 1937 року на місці кінотеатру "Зоря" з'являється новий звуковий кінотеатр, який отримав ім'я командарма Михайла Фрунзе. Вже 20 лютого того ж року у кінотеатрі проводиться районний кінофестиваль колгоспної молоді. У 1939 році біля кінотеатру було встановлено пам’ятник російському поету О.С. Пушкіну (не зберігся).

З початком Великої Вітчизняної війни робота кінотеатру припиняється. Вже після окупації міста, з 19 серпня, в будівлі кінотеатру розміщується видавництво ім. Богдана Хмельницького, яке видає часопис "Нова доба". Тираж газети — 11 тисяч екземплярів, періодичність — 2 рази в тиждень (окрім цього додаток 1 раз на тиждень).

По звільненні Бердичева від німецьких загарбників кінотеатр відновлює свою роботу через чотири дні – 8 січня. 6 листопада 1948 року поряд з кінотеатром встановлюють бюст командарма Михайла Фрунзе.

У 1953 році штат міського кінотеатру від директора до прибиральниці нараховує 23 чоловіки. З червня 1948 року міський кінотеатр очолює Кирило Трохимович Богун, кіно-радіотехнік за спеціальністю. Під його керівництвом розпочинається повна реконструкція кінотеатру ім. Фрунзе, яка завершується на початку листопада 1953 року: було облаштовано два зали – великий на 516 місць, і малий – на 150 місць, які обладнані зручними кріслами. Також реконструйовано фасад, організовано буфет, кімнату для куріння, проведено газ для опалення кінотеатру в зимовий період. З просторого вестибюля глядач потрапляє до великого, зі смаком оформленого фойє. Очікуючи початку кінофільмів, глядач тут може відпочити, у фойє перед початком вечірнього сеансу постійно виступає духовий оркестр, місцеві артисти виконують популярні естрадні номери.

У 1960-х роках директором кінотеатру працює Іван Іванович Коваленко. 1960-1980-і роки стали зірковими в житті кінотеатру: відвідування кінотеатру стало обов’язковим в розважальній програмі як молоді, так і старшого покоління. Про це неодноразово згадує у своїх оповіданнях бердичівський фотожурналіст Віктор Коржук. Художні фільми, які показували в Бердичеві, за рідким винятком, приносили значні касові прибутки. Особливо це стосувалося фільмів іноземного виробництва (з огляду на політику тогочасної влади щодо закордонних поїздок) – їх перегляд давав бердичівлянам можливість хоч трішки зазирнути за залізну завісу, якою відгородився Радянський Союз від країн капіталістичного світу.

Протягом місяця кінотеатр демонстрував мінімум 12 стрічок, анонси яких та графік показу публікували в місцевій газеті "Радянський шлях". Касовий фільм йшов 5 днів, демонструвався у великому залі. Якщо ажіотаж не спадав, фільм ще декілька днів демонстрували у малому залі (у великому в цей час демонструвалась вже інша кінокартина).

У 1981 році директором кінотеатру стає Володимир Григорович Пількевич, який обіймає цю посаду до 1987 року. Саме з настанням часів Перебудови, з впровадженням нової економічної політики, у кінопрокатників (і не лише в них) з'являється можливість заробити кошти не лише для держави (касова виручка з прокату надходила до кишені Держкіно), але і на власні потреби. Самим лише кінопрокатом не обмежувались, прокатники шукають нових форм роботи, серед яких стають організація тематичних вечорів, перший з яких присвятили барду Володимиру Висоцькому.

З настанням незалежності України та розвитком ринкових відносин широкі верства населення отримують можливість придбання побутової техніки для домашнього перегляду кінофільмів. Відеомагнітофони, а згодом і DVD-плеєри всього впродовж десятиріччя з'являються майже в кожній оселі. Переваги, які вони надавали (індивідуальний перегляд в умовах власної оселі, вибір кінофільму за уподобаннями та бажанням), призвели до того, що глядач почав поступово відмовлятися від відвідування кінотеатру. На початку 1990-х років руйнується система кінопрокату, а приватні кінопрокатники, що з'явились на її місці, вимагали нових форм співпраці, до яких бердичівський кінотеатр не був готовий. Все це впливало на наповненість залів, яка з року в рік невпинно падала, зменшуючи і касову виручку. Наприклад, у 1991 році щомісяця кінотеатр відвідувало 30-40 тисяч глядачів, а коли демонструвався "касовий" фільм, то й всі 60-70 тисяч. Вже у 1993 році цей показник зменшився у два рази, а 1995 року – вдесятеро. З екрану зникли документальні та науково-популярні фільми, немає цікавих кіножурналів типу "Новости дня", "Фитиль". Під час шкільних канікул та на вихідні кінопрокатники вимушені демонструвати фільми, які вже одросли "бородою". На той же 1995 рік 95% кінострічок складають фільми Сполучених Штатів і лише кілька разів на місяць на афіші промайне назва французької, англійської або студії колишнього Радянського Союзу.

Щоб якось відповідати вимогам часу, відбувається реорганізація підприємства: 21 квітня 1993 року реєструється державне комунальне підприємство "Кінотеатр ім. Фрунзе", директором якого призначається Валерій Михайлович Сологуб. Невдовзі на цьому посту його змінить Анатолій Ілліч Давидюк. Кінотеатр діє, і діє багато в чому завдяки ентузіастам, які тут працюють. Це кіномеханік першої категорії з двадцятирічним стажем Емілія Віталіївна Петрук та старший інженер кінотеатру, який також розпочинав трудовий шлях кіномеханіком, Віталій Федорович Грінченко, контролер Галина Самійлівна Журавська, кіномеханік Євгенія Володимирівна Шлапак та інші. З метою отримання додаткових коштів частина приміщення кінотеатру здається в довгострокову оренду. Найбільшим орендарем стає нічний клуб "Дизель".

У 2008 році комунальне підприємство очолив Сергій Білоус. Новий керівник здійснив спробу модернізувати ввірене йому підприємство: були розроблені проекти модернізації обладнання, проведено ремонт приміщень. З метою збільшення доходів великий та малий зали пропонуються в оренду для проведення масових заходів. Заклад працює "другим екраном", тобто, демонструє фільми через два тижні після їхньої прем’єри у відомих кінозалах України. Підписано угоди з дистриб’юторськими компаніями, які надають новинки світового кіно. Також провели модернізацію кінопроекційного обладнання. З липня 2010 року кінотеатр відновив демонстрацію фільмів на 35-мм кіноплівці. З вересня 2010 року для інформування населення в мережі Інтернет за адресою http://berdkino.at.ua/ створили персональну сторінку кінотеатру ім. Фрунзе, де розмістили афіші майбутніх кіносеансів, довідкову інформацію. Але ці заходи виявились недостатніми – на придбання необхідної техніки не вистачало коштів, а наявність 3D-кінотеатрів в обласному центрі не дозволяло забезпечити хоч якусь наповненість залів. З року в рік фінансовий стан комунального підприємства погіршувався.

У січні 2013 року міськвиконком Бердичівської міської ради приймає рішення про перенесення збиткового кінотеатру в приміщення міського Палацу культури ім. О.А. Шабельника. А саме приміщення колишнього театру передається під спортивну школу ім. В.О. Лонського (для переобладнання під спортивну школу цього ж року депутатами міськради було виділено майже мільйон гривен).

На цьому історія кінотеатру ім. Фрунзе, як окремої структури, що має власне відокремлене приміщення, завершилась.

 

Джерела і література:

Мартинюк М.В. Старі будинки Бердичева, або Історія, що розчиняється у часі… – Бердичів, ПП "Графіка", 2011. – с. 43-44.

По нашому місту. // "Радянський шлях", 7 листопада 1953 р.

Благоустроєний кінотеатр. // "Радянський шлях", 13 вересня 1955 р.

І їм завдячує кіно. // "Земля Бердичівська", №89 (14489) від 11.11.1995 р.

Астраханцев М. Фільм… Фільм… Фільм!.. Вчора, сьогодні і завтра "найважливішого із мистецтв". // "Земля Бердичівська", №89 (14489) від 11.11.1995 р.

 

 

 

Будівля казначейства міської Думи.

Фотографія з ювілейного альбому, присвяченого 300-річчю

правління царського дому Романових, 1913 р.

 

 

 

Кінотеатр ім. Фрунзе.

 

 

 

Арка перед кінотеатром ім. Фрунзе, 1957 р.

 

 

 

Арка перед кінотеатром, 1961 р.

 

 

 

Арка перед кінотеатром, 1961 р.

 

 

 

Кінотеатр на рубежі 1960-1970 рр.

Фотографія з архіву Кіма Тарсіса.

 

 

 

Площа перед кінотеатром, 1964 р.

 

 

 

1967 р.

 

 

 

Кінотеатр на рубежі 1960-1970 рр.

Фотографія з архіву Кіма Тарсіса.

 

 

 

Кінотеатр на рубежі 1960-1970 рр.

Фотографія з архіву Кіма Тарсіса.

 

 

 

Кінотеатр у 1974 році.

Фотографія з архіву Кіма Тарсіса.

 

 

 

Бюст Михайла Фрунзе на площі перед кінотеатром.

 

 

 

Кінотеатр у другій половині 1970-х років.

 

 

 

Бюст Михайла Фрунзе на площі перед кінотеатром, 1974 р.

 

 

 

Кінотеатр наприкінці 1990-х років.

Фотографія Віктора Коржука.

 

 

 

Вид на кінотеатр з міськвиконкому, 2006 р.

 

 

 

Вид на кінотеатр зі сторони вулиці Володимирської, 2006 р.

 

 

 

Кінотеатр ім. Фрунзе, 2011 р.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?