Головна  |  До розділу

Історія міськрайонної газети "Радянський шлях"

("Земля Бердичівська").

 

Першою відомою на сьогодні газетою, що виходила на теренах Бердичева, була газета "Луч и телеграфъ" – вона видавалась з 1858 по 1882 рік. У 1887 році побачила світ ще одна газета – "Вести Бердичева", що мала додаток під назвою "Заметки".

Оскільки відносна доля єврейського населення в Бердичеві наприкінці XIX ст. досягла свого максимуму (80% від загальної кількості проживаючих), цілком закономірним став той факт, що в Бердичеві з'являються газети, які виходять на мові ідиш, а саме: 1888 р. – "Найер телеграф" (видавець П. Айзикович); 1892 р. – "Ди библиотек" (видавець Ш. Гуревич); 1896 р. – "Бердичевер илюстрация"; 1898 р. – "Найес Орун Эрец-Исроэл" (видавець І. Фількельштейн); 1908 р. – сатиричний зошит "Дер Котер" (редактор Яношельський); 1910 р. – щоденна газета "Фолкештиме" (Л. Фріс, А. Кін). Спробу створити власну газету зробив навіть відомий місцевий лікар та меценат Оазіс Григорович Шперлінг (до речі, вже у радянський період – персональний пенсіонер місцевого значення). Перший примірник газети Оазіса Шперлінга під назвою "Бердичевский летучий листок" з'являється у 1893 році (у цьому лікарю допомагав його товариш I.I. Острожинський). Проте на той час дозвіл на випуск будь-якої газети слід було отримувати в Києві (оскільки Бердичів входив до складу Київської губернії), але звідти Оазісу Шперлінгу надійшла відмова.

Також в архівних фондах Російської державної наукової бібліотеки в Москві та Центральної наукової бібліотеки ім. В. Вернадського Національної Академії наук України в Києві зберігаються примірники газет, що виходили в Бердичеві російською мовою у 1912 році: "Голос правды", "Голос народа". Також у перші два десятиліття XX ст. в Бердичеві виходили дві міські газети: "Южный вестник" – щоденна газета, яка у 1914 році була перейменована на "Южный голос", та газета "Южная молва" (редактором газети у 1912 році був Є.І. Шатан, у 1913 році – I.Х. Аблов).

Перша світова війна та Жовтнева революція 1917 року докорінно змінили хід розвитку суспільства. В бердичівському архіві зберігаються декілька примірників політичної, наукової, літературної, суспільної та комерційної газети "Утренняя газета" ("Последние новости"), яка видавалася в Києві, проте з 1918 року розповсюджувалася в Бердичеві і яка розповідала про хід революційних подій. До 1917 року в місті видавалася газета "Голос фронта", де розміщувалися новини з фронту. 24 листопада 1917 року Військовий революційний комітет Південно-Західного фронту прийняв рішення замість газети "Голос фронта" видавати газету "Известия Военно-революционного комитета Юго-Западного фронта", перший номер якої вийшов 28 листопада 1917 року. Ця газета була провідником більшовицької політики у військах фронту. В 1918 році інформаційне бюро при головнокомандуючому Південно-Західним районом Республіканського війська УНР видає в місті газету "Воля"; а інформаційне бюро при Бердичівській залозі в тому ж році – газету "Життя і воля", які, цілком закономірно, видавались українською мовою.

Із наявних документів, що зберігаються в архіві міста Бердичева, видно, що революційну пресу в місті було започатковано виконавчим комітетом ради робітничих депутатів (рос. – Исполнительный комитет Совета рабочих депутатов) і називалась ця газета "Известия". Редакція газети розмістилась у будинку за адресою вул. Нікольська, 14 (нині вул. Шевченка, 14, будинок належав відомому у місті лікарю та меценату Давиду Мойсейовичу Шеренцісу (1862-1938), а контора – по вул. Свердлова, 16. Перший номер цієї газети вийшов 12 квітня 1919 року. Саме цей день і вважається днем народження газети "Земля Бердичівська", що тривалий час виходила під назвою "Радянський шлях". Організатором створення і першим редактором газети став Арнольд Борисович Кадишев (1895-1968), який був очільником підпільного міського ревкому і Бердичівської ради робітничих депутатів, а після повалення влади Директорії УНР у місті став командиром загону у складі 1-ї Української радянської дивізії (згодом військовий історик, доктор історичних наук). Вже 4 травня в приміщенні редакції газети "Известия" відбувся профспілковий збір журналістів, які вирішували нагальні проблеми та виробили план роботи на найближчий час. До речі, в цьому будинку, який належав відомому у місті лікарю та меценату Давиду Мойсейовичу Шеренцісу, знаходилися також і відділ друку та пропаганди при виконкомі.

Аналізуючи вміст газети за 1919 рік слід зазначити, що жодна стаття в ній не друкувалась українською мовою. З 1919 року та по кінець 1920 року газеті "Известия" довелось двічі припиняти свій вихід: через окупацію міста білополяками у квітні-червні місяці 1920 року та загрозою окупації у жовтні місяці 1920 року. Коли 8 червня 1920 року Бердичевом оволоділа Червона Армія, Бердичівський ревком відновив випуск газети, але вже під назвою "Известия-Вісти" (у 1921 році – "Вісти"), перший номер якої з'явився 16 червня. Газета почала друкувати матеріали на двох мовах – російській та українській, перейшла на самофінансування та проіснувала у такому вигляді до 1 лютого 1922 року (в цей час газета виходить з позначкою "2-й рік видання"). Редагувала газету редакційна колегія, а видавав Бердичівський Революційний комітет.

Вимоги до створення газети в ті часи мали свою специфіку. Ось як, наприклад, диктувалися вони у першому радянському посібнику з журналістики видання 1919 року: "Газета — це кур'єрський потяг на всіх парах: усякий погано закріплений гвинтик може призвести до аварії". Враховуючи вимоги засновників газети, до керівництва редакцією долучались відповідальні, перевірені часом працівники, до того ж вони повинні бути членами ВКП(б)У.

3 1 лютого 1922 року газета, як "еженедельный орган Бердичевского Уездисполкома и Укома К.П.(б)У", виходить під назвою "Голос труда" (з позначкою "1-й год издания"), редакція якої знаходилася на вулиці К. Лібкнехта, 24, в приміщенні бувшого готелю "Бристоль". У періодиці вже порушується тематика, що розповідає про культурне життя, вісті "По Советской Федерации", "За границей". На сторінках газети було мало реклами, оголошень, всі статті носять суто політичний характер. Уперше вказано прізвище редактора газети – С. Логвинський. 3 15 липня того ж року газету знову редагує редакційна колегія, а з січня 1923 року – редактор Л. Розен. Статті українською мовою друкуються дуже рідко, проте новини із зарубіжжя висвітлюються досить широко.

З 7 вересня 1923 року газета "Голос труда" вже має назву "Голос праці". Редакція знаходиться у будинку по вул. Лібкнехта, 19; контора ж знаходилася у будинку по вул. Карла Лібкнехта, 25. Ціна передплати на газету становила 25 руб. на рік. Ця газета, як щоденний орган Бердичівського Окрвиконкому радянських робітничо-селянських червоноармійських депутатів і окркому КП(б)У, у жовтні-грудні 1923 року видається як двомовна: перша сторінка відведена для друкування українською мовою, а друга російською. Проте вже в газеті №233 від 7 жовтня 1923 р. вміщено статтю "До реорганізації нашої газети", де вказано, що вона "...прибиратиме обличчя селянської газети", бо друкування "на рідній селянинові мові зручніше за виїмом – деяких відділів (хроніка, робітниче і професійне життя міста".

Газета – "ежедневная, политическая, экономическая и художественно-литературная" – набула цивілізованого вигляду: в замітках почали з'являтися підписи дописувачів, спочатку скорочено (криптонімами: В. Н-ський. Р.-сякий); пізніше, очевидно, прізвищами, ніби псевдонімами типу: Добовик, Залікович; пізніше: Я. Островський, П. Клименчук, тощо. Вказується, що газету редагує Р. Кузьма, видавець – Окрвиконком.

У 1924-1925 рр. газету "Голос праці" редагує Бергавинів і в ній було "Еженедельное приложение — "Рабочее эхо", що друкувалось російською мовою з останньою сторінкою на ідиш (для єврейської частини населення Бердичева), про що повідомляється в номері від 18 травня. Також виходили такі додатки до вказаних газет: у 1921 році – "Страничка молодежи", "Молодой рабочий" (як орган Бердичівського повітового комітету КОМУ), у 1922 році – "Рабочая жизнь", "Страничка призывника", у 1923 році – "Правда молодежи", "Сторінка жінки робітниці й селянки", "Страничка ликбеза", "Шляхи нового господарства". У 1925 році газету "Голос праці" редагував Заячківський.

21 червня 1925 року міська газета "Голос праці" змінює свою назву на нову – "Радянський шлях", яку буде носити наступні 67 років (хронологія виходу газет у 1919-2013 рр. представлена у Додатку 1). За симпатії читача, тобто за наклад видання, потрібно було воювати, оскільки в цей час в Бердичеві виходять і інші газети: "Дер кустар", "Дер емес", багатотиражна газета фабрики "Побєда" "Дер шлягер", "Дер Арбетер" ("Робітник", періодичність 10 номерів у місяць). В 1001-му номері газети писалося: "Сьогодні трудящі Бердичівщини вперше читають "Радянський шлях". На першій полосі видрукувано заклик: "Даєш 5 тисяч "Радянського шляху!". Також поряд з новинами життя Бердичівщини у цьому номері можна побачити рекламу сортів пива "Пльзенське", "Березневе", "Мюнхенське столове", "Чеський лежок" та "Баварське", які випускає Бердичівський пивоварний завод.

В газеті "Радянський шлях" за 1925 рік привертає увагу реклама, що проводилася напередодні передплатної кампанії. Тут читаємо (мовою оригіналу, зі збереженням стилю): "Передплачуйте газету "Радянський шлях", адже вона:

- дає широку, останню інформацію од РАТАУ і ТАРС;

- короткими зрозумілими оглядами знайомить передплатників з внутрішнім і міжнародним становищем Радянського Союзу;

- широко освітлює робітниче та селянське життя Бердичівщини;

- веде боротьбу зі зловживанням й темрявою на селах і заводах;

- агрономічними порадами допомагає селянам поліпшити своє господарство;

- допомагає робітникам виявити хиби у виробництві й тим збільшити виробність;

- широко освітлює справи кооперації, освіти, охорони здоров’я то що;

- порадник, найбільший помішник і товариш кожного селянина – активіста, робітника, кооператора, вчителя, колективіста, радянського інтелігента".

На цей час Бердичів вже був центром Бердичівського округу, до якого входило 12 районів, населення округу складало 728 тис. чол., які мешкали у 1175 населених пунктах. Серед них було лише одне місто — Бердичів. Більш чи менш значні події знаходять відображення на газетних шпальтах: відкриття шкіл, зокрема й національних, школи-лікнепу, профшколи, механічного технікуму, відділу освіти, міського драмтеатру (фактично працював і до революції 1917 року), відкриття клубу й стадіону заводу "Прогрес", педагогічного технікуму й інституту соціального виховання (в майбутньому педагогічного інституту). Так, у колишньому кляшторі-фортеці Босих кармелітів на хвилях масового атеїзму 1925 року був створений соціально-історичний музей, першим завідувачем якого став Тодось Миколайович Мовчанівський — відомий археолог, автор книжки про Бердичівський історико-культурний заповідник, що вийшла 1931 році у харківському видавництві "Пролетар". Пам'ять про діяча культурного фронту зберігають його просвітницькі публікації на сторінках "Радянського шляху". Хто тільки не побував у Бердичеві! Особливо щастило воєначальникам та партійно-державним діячам: Щорс і Котовський, Ворошилов і Якір, Фрунзе, Калінін, Петровський. У 1938 році Олександр Довженко приїхав до Бердичева, щоб наснажитися для майбутніх зйомок кінофільму "Щорс". Замітка про цю подію з'являється на сторінках газети. Газета також присвячувала матеріали В. Маяковському, М. Рильському, Остапові Вишні, Олесеві Гончару, Дмитру Павличку, що приїздили до Бердичева

З 1927 року редактором газети "Радянський шлях" був Ш.І. Марк, в 1933 році – Л. Новіцький, в 1937 році – П. Прус, з 1938 року – П. Ковбасюк. З 1937 року редакція знаходиться у будинку по вул. Шевченка, 14, будинку, який колись був побудований та належав місцевому лікарю Давиду Шеренцісу.

З 1934 року газета "Радянський шлях" почала виходити щоденно на чотирьох сторінках та шість разів на тиждень (з перервою у неділю). Провідною темою газети було розгортання соціалістичного змагання за дострокове виконання п'ятирічки. Багато уваги надавалось вихованню молоді, освітянським проблемам. В наступні роки, як провідник політики влади, міська газета друкує багато матеріалів пропагандистського характеру. Більш того, часто радикальні зміни в житті багатьох жителів міста та району розпочинаються саме з появи критичних матеріалів на сторінках місцевої газети. Як приклад, ще у червні 1933 року зі статті редактора "Радянського шляху" Л. Новіцького "Більше пильності в боротьбі з ухилами від генеральної лінії партії" у місті розпочинається чистка рядів ВКП(б), якій судилося невдовзі перерости у хвилю кривавих репресій. В наступні сумнозвісні 1937-1938 рр. на шпальтах газети з'являються заклики до пильності, друкуються гнівні листи громадян, які таврували "ворогів народу". З прийняття Конституції СРСР 1937 року в газеті друкуються пропагандистські статті, в яких стверджується, що нова Конституція викликала в населення Бердичева "величезне трудове й політичне піднесення".

Так само патріотично відгукується газета і на події вересня 1939 року (т. зв. визвольний похід Червоної Армії до Західних областей України та Білорусії), радянсько-фінську війну 1939-1940 рр. Як приклад, 1 травня 1940 року на шпальтах газети з'являється стаття про уродженця села Дмитрівка (нині входить до складу селища Гришківці), учасника радянсько-фінської війни, одного з перших Героїв Радянського Союзу Бердичівщини Петра Устиновича Перегуду. В ній описується біографія Героя та подвиг, яки здійснив Петро Перегуда.

З початком Великої Вітчизняної війни "Радянський шлях" друкує пропагандистські статті, які повинні надихати жителів Бердичівщини на боротьбу з ворогом. Але з наближенням німецьких військ до Бердичева розпочалась евакуація з міста сімей відповідальних працівників, в першу чергу міського комітету ВКП(б) і міськвиконкому, а також народного суду, радіокомітету. 1 липня евакуюється і редакції газети "Радянський шлях".

Під час німецької окупації міста – з липня 1941 року по січень 1944 року – газета не виходила. Але у місті газета видавалась – в період окупації починаючи з 19 серпня 1941 року та по кінець 1943 року виходить часопис "Нова доба" (видавництво ім. Б. Хмельницького по вул. Білопільська, 35). Тираж газети — 11 тисяч екземплярів, періодичність — 2 рази в тиждень, окрім цього додаток 1 раз на тиждень). Редактором газети стає В.Т. Семенюк, який у довоєнний час вчителював в одній із шкіл Бердичева та навчався у Житомирському педінституті. Певний час він був також особистим секретарем депутата Верховної Ради СРСР. До редакції "Нової доби" увійшли і колишні працівники "Радянського шляху" – коректори Євген Ярмолюк, Іван Ярмолюк та інші.

Майже в кожному номері часопису "Нова доба" з метою знівелювати вплив більшовицької ідеології та привернути на свою сторону населення міста публікуються добільшовицька література або статті та витяги книг, заборонені більшовиками, зокрема друкується проза Уласа Самчука, історичні розвідки про Івана Мазепу і т.п. З цією ж метою використовуються і трагічні сторінки історії українського народу, а саме: колективізація, голодомор 1932-1933 pp., масові репресії 1937-1938 рр.

З визволенням Бердичева від німецьких загарбників редакція газети "Радянський шлях" займає те ж приміщення, що і в 30-х роках (вул. Карла Лібкнехта, 35), і мусить практично "з нуля" відновлювати свою роботу. Вже 22 січня виходить перший номер газети, який був присвячений 20-й річниці з дня смерті В.І. Леніна та трудовим героїчним будням бердичівлян. Газета виходить на поганому папері, з використанням техніки друкарень військових газет, у двополосному варіанті. Бракувало всього, а найбільше – журналістських кадрів, частина з яких загинула на фронтах, решта продовжувала воювати в діючий армії. У 1944 році "Радянський шлях" виходить двічі на тиждень на двох сторінках, у 1946 році – вже тричі на тиждень тиражем 3000 примірників, а з серпня 1952 р. – з такою ж періодичністю, але вже на чотирьох сторінках формату А3. Редактором газети з 1944 року по 1947 рік був Михайло Микитович Панчук, а з 1947 року – С. Мацкевич. Літературним редактором, відповідальним секретарем газети з 1945 по 1971 рік (з перервами) працює Герш Гідалійович Борко. З кінця 1940-х років наклад газети друкується у міській друкарні Житомирського облуправління по пресі, яка знаходиться в приміщенні по вулиці Карла Лібкнехта, 19/10.

Перші роки після закінчення Великої Вітчизняної війни партійні органи, які фактично керували редакційною політикою, вимагали від журналістів показувати хід відновлення господарства, передовий досвід на підприємствах, колгоспах і артілях Бердичівщини. В пересічних номерах газети тих часів при зображенні реальних подій незмінно присутнє прикрашення, лакування дійсності, виставляння реального життя не таким, яким воно було насправді, а таким, яким його бачили з партійних кабінетів. Багатьом публікаціям, навіть талановито й правдиво написаним, було притаманне "лакування", як і всій партійній пресі тих років. Це називалося: "Показать людям, как нужно работать". Натомість зображення життя таким, яким воно є, не було ідеологічно прийнятним: партійні органи та редактори знаходили в цьому непотрібний натуралізм, соціальний песимізм. А вони, за партійною догмою того часу, були чужі радянському народові. Так на зміну хай і заангажованій, але більше правдивій пресі років громадянської війни прийшло за подібних післявоєнних часів більш цинічне підфарбовування життя.

Інколи доходило до смішного (якби не сумні наслідки). Так, у 1944 році було конфісковано весь наклад газети від 7 листопада з-за виявленої помилки: у статті "Вручення ордену "Перемога" маршалу Радянського Союзу" було помилково надруковано фразу "Нагородженому за надзвичайні заслуги в організації Червоної армії, що призвело до значної поразки німецької армії і коротким змінам стану на фронті" замість необхідної "корінним змінам стану на фронті".

Сторінки "Радянського шляху" рясніють звітами про проведену роботу, виробничі плани. З номера у номер друкуються рішення партійних органів, постанови уряду. Значне місце на сторінках газети виділяється для інформації РАТАУ (Радіотелеграфне агентство України, нині – Українське національне інформаційне агентство УКРІНФОРМ).

У 1955 році редакція газети знову переїздить у двоповерховий будинок №14 по вулиці Шевченка (нині цей будинок знаходиться на реконструкції).

На початку 1960-х років в СРСР розпочинається реформування економічних відносин у народному господарстві. У березні 1962 року проводиться перебудова управління сільським господарством – створюються виробничі колгоспно-радгоспні управління, які об'єднували декілька районів. Бердичівське виробниче колгоспно-радгоспне управління – одне з найбільших в Житомирській області. До нього входять Бердичівський, Чуднівський, Любарський райони, в яких налічуються 73 колгоспи і 7 радгоспів; 193 тис. гектарів сільгоспугідь та ораної землі – 164 тис. га (очолює Бердичівське виробниче колгоспно-радгоспне управління Є.Л. Дорошенко). Ці адміністративно-територіальні зміни торкнулися і газети "Радянський шлях": 12 квітня 1962 року виходить останній номер газети, і в Бердичеві в цей час (з 17 квітня) видається міжрайонна газета під назвою "Зоря комунізму" – газета Житомирського обкому КП України та облвиконкому по Бердичівському територіальному виробничому колгоспно-радгоспному управлінню. Виходить вона чотири рази на тиждень. Нову газету створює той же колектив журналістів "Радянського шляху" під керівництвом редактора Луки Давидовича Дзюби (також цю газету деякий час редагував Володимир Гаврилович Жук, що до цього працював журналістом обласної газети "Радянська Житомирщина"). До видання "Зорі комунізму" залучаються і журналісти з районних газет Чуднова ("Прапор комунізму") та Любара ("Колгоспне життя") – видань, які, як і "Радянський шлях", також призупинили свій вихід.

На сторінках газети "Зоря комунізму" вміщується інформація про життя міста та села, про можливості колгоспного та радгоспного виробництв, про нові можливості промислових підприємств, що знаходяться на території управління. Провідне місце займає і "пропаганда принципів морального кодексу будівника комунізму". Проте, поряд з цим газета критикує вади та недоліки, що гальмували "радісний рух до світлого майбутнього – комунізму". Тираж "Зорі комунізму" становить 15500 екземплярів, але на протязі року поступово зменшується до 9427 екземплярів.

Та пауза з виданням "Радянського шляху" була нетривалою – вже 5 червня того ж року газета відновлює свій вихід і друкується паралельно з "Зорею комунізму". Журналісти працюють, так би мовити, на два фронти – забезпечують ритмічний вихід обох періодичних видань впродовж 1962 року (хронологія виходу газет "Радянський шлях" та "Зоря комунізму" у 1962-1965 рр. представлена у Додатку 2).

Але така ситуація не могла тривати довго: 9 березня 1963 року виходить останній номер газети "Зоря комунізму" (вона припиняє своє існування), а 12 березня взамін неї знову виходить міська газета "Радянський шлях" (з січня 1963 року не виходила), з нумерацією попередньої газети та написом "Рік видання 2-й". Так триває впродовж 1963-1964 рр., і лише 15 січня 1965 року на шпальтах "Радянського шляху" відновлюється попередня нумерація газети і з'являється напис "Рік видання 46-й". Виходить газета чотири рази на тиждень на чотирьох сторінках. А з 19 січня 1965 року "Радянський шлях" стає органом Бердичівського міськкому КП України, райкому КП України, міської та районної Рад депутатів трудящих. В цей період газета широко розповсюджує "патріотичні починання трудящих Бердичева та району, надає дієву допомогу партійним організаціям у вирішенні завдань господарського і культурного будівництва". В газеті підіймаються питання підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, зміцнення економіки колгоспів, підвищення добробуту трудівників міста та села.

Приміщення по вулиці Шевченка, 14, яке обіймає редакція на цей час, стає затісним. Тому у 1969 році колектив редакції полишає його і переїздить у нове та більш просторе – по вулиці Леніна, 117, на першому поверсі п'ятиповерхівки. Ще одним плюсом переїзду є те, що поруч по вулиці Котляревського у щойно збудованому приміщенні розташувалась поліграфічна друкоофсетна фабрика "Зоря" (нині КП "Поліграфічна фабрика"), яка займається друком накладу міськрайонної газети.

Того ж 1969 року газета відмічає свій піввіковий ювілей. 14 червня з цієї нагоди в міському Будинку культури проходять урочисті збори. Під час цих зборів колективу газети від імені Президії Верховної Ради УРСР секретар обласного комітету КП України О.С. Чорнобривцева вручає нагороду – Почесну Грамоту (ще 3 червня на першій сторінці газети з'являється напис – "Газета нагороджена Грамотою Президії Верховної Ради УРСР"). З доповіддю "Півстоліття беззавітного служіння справі партії" виступив редактор газети Лука Дзюба. Зі словами привітань від імені міськкому, міськвиконкому, райкому і райвиконкому виступили секретарі МК КП України Тамара Горлінська та РК КП України – Петро Яцюк. Слова побажань висловили і колеги по перу – редактори обласних газет "Радянська Житомирщина" і "Комсомольська зірка". Закінчилися збори виступом колективів художньої самодіяльності.

Впродовж наступних двох десятиліть на сторінках газети з номера у номер фотокореспонденти Г. Мілінєвський, І. Святун, С. Лоєнко, В. Федоренко, В. Солодкий, В. Коржук та інші зображали трудівників у романтичному пориві: електрозварювальника — з напівопущеною захисною маскою, токаря — за верстатом, селянина — у рославих житах, шеф-кухаря чи продавця — у білосніжному ковпаку. Прикрашали газетні полоси й репортажні кадри зі шкільних урочистостей, з мітингів біля Вічного вогню. Бердичівляни досі пам’ятають, як у вітринах фотоательє слідами проведених маніфестацій, спортивних марш-парадів блискавично виставлялися панорамні роботи все тих же всюдисущих кореспондентів. А поряд, біля пам’ятника Тарасу Шевченку на спеціальних стендах з'являлись свіжі номери газети, тут її могли прочитати будь-хто, не витрачаючи грошей (хоча і коштувала газета цілком символічну плату – всього 2 копійки). Примітно, що в розмірених святах і буднях — нехай це були часи тоталітарні, як прийнято тепер говорити, — газета все ж вишукувала неповторне, зосереджуючись здебільшого не на сенсаціях, а на звичайній, здавалося б, людині. Майже всі святкові номери "Радянського шляху" оформляє художник, директор міської художньої школи Микола Яцюк. Також на літературних сторінках газети побачили світ твори відомих земляків: Павла Шпити, Михайла Степанюка, Зої Милашевської, Михайла Пасічника, Оксани Горкуші та інших.

Поступово на сторінках газети починають з'являтись статті краєзнавчого характеру. Ще 1945 року позаштатним кореспондентом газети стає Володимир Йосипович Ружицькийлаборант фізичного кабінету школи №6, але захопленням якого було дослідження історії та археології Бердичівського краю. Понад півстоліття перо Володимира Ружицького сумлінно веде літопис рідного краю. Його замітки та статті (в тому числі під псевдонімами В. Владимиров, В. Володимиров, М. Рожиченко) стали цінним матеріалом для дослідників історії рідного краю. 26 січня 1980 року у міськрайонній газеті "Радянський шлях" вперше з'являється рубрика "Чи знаєте ви, що…". В цій рубриці описано сім цікавих фактів з історії Бердичева, починаючи від першої писемної згадки та до сьогодення. З цього ж часу в газеті друкують свої дослідження і краєзнавчі розвідки Фелікс Броніславович Пашківський, замітки та статті на виробничі теми Юрій Михайлович Лукуц (який загалом написав понад 200 матеріалів). Також газета започатковує школу юнкорів: школярі під пильним оком досвідчених журналістів пишуть замітки, матеріали, які з'являються у відповідних тематичних розділах. Наприкінці 1980-х років в Палаці культури і техніки виробничого об'єднання "Прогрес" (нині це міський Палац культури ім. О.А. Шабельника) діє школа юного фотокореспондента. Навчання у цій школі веде громадський кореспондент "Радянського шляху" Роман Юзикович Вальсон.

У 1983 році головний редактор газети Лука Дзюба виходить на заслужений відпочинок. У вересні місяці посаду редактора запропонували Петру Сидоровичу Яцюку, який працював до цього другим секретарем Бердичівського райкому партії – очолював його ідеологічну ланку. Нова робота головним редактором газети захопила Петра Сидоровича повністю. Він, ще донедавна партійний функціонер, відкриває для себе, що роками засвоєна ідеологічна риторика часто не досягає нехай і зацензурованого рівня журналістського слова. Петро Яцюк згуртовує колектив газети, який на той час складають досвідчені журналісти Петро Собчик, Римма Воєвуцька, Володимир Космач, Лілія Широких, фотожурналіст Віктор Коржук. Також запрошує до роботи в редакції нових журналістів: в цей час до газети приходить Леонід Козінчук – молодий на той час літератор та робітничий кореспондент. Ще до роботи в редакції він активно співпрацював з нею, писав замітки з життя підприємства, на якому працював, друкував свої вірші. Тим же шляхом йде і Анатолій Кондратюк – спочатку в газеті з'являються його вірші та статті, а з 1985 року він стає штатним журналістом газети. З цього ж року в редакції працює поет Михайло Пасічник, і саме в газеті "Радянський шлях" позаштатним кореспондентом розпочинає свою журналістську діяльність відомий нині бердичівський журналіст Юрій Сокальський.

Через декілька років настають часи Перебудови з її плюралізмом думок і гласністю. Петро Яцюк остаточно відходить від викривленого комуністичною ідеологією погляду на життя і починає навертати міськрайонну газету на новий шлях. До того ж, у творчому редакційному колективі були журналісти, які одразу відреагували та підтримали зміни. Особливо Петро Собчик і Володимир Космач, чиї гострі, історично правдиві публікації почали по-справжньому навертати читача до газети. В газеті з'являється серія статей Петра Собчика, об'єднана рубрикою "Біль пам'яті", про голодомори та репресії в Україні в часи т. зв. сталінізму. Редакція активно долучається до пошуку місцевих поховань жертв НКВС і незабаром у Бердичеві, на околиці старого єврейського кладовища, виявлено ще одну братську могилу (згодом тут встановили пам’ятний знак). Активно включилася газета й у відродження української мови, культури, національних традицій і свят, у повернення народові його історичної пам'яті. З газетою активно співпрацюють і позаштатні кореспонденти: Микола Астраханцев, Юрій Лукуц та інші.

І всі ці новації у міськрайонці відбувалися з ініціативи редактора й натхненного ним творчого колективу. Але не лише цим опікується Петро Яцюк – за його керівництва у квітні 1989 року – на свій 70-и річний ювілей – редакція газети полишає приміщення по вулиці Леніна, 117, та переїздить у нове спеціально збудоване приміщення у дев'ятиповерховому будинку по вулиці Карла Маркса, 22 (нині будинок №20), в якому знаходиться і сьогодні. Тут у просторих кабінетах розмістились всі відділи, фотолабораторія, власний прес-центр. Саме у цьому прес-центрі 22 березня 1990 року проходять установчі збори міського Товариства української мови ім. Тараса Шевченко, яке очолив член Спілки письменників України, поет Михайло Пасічник. Товариство бере найактивнішу участь у всіх загальнополітичних заходах, не випускає з поля зору проблеми зміцнення позицій української мови як державної. Через рік Товариству було повернуто його первісну назву – "Просвіта".

Зміна курсу партійної газети, вихід її з-під керівного впливу комуністичної ідеології не сподобалась засновникам – міському та районному комітетам Комуністичної Партії України. У 1990 році на черговому пленумі райкому КП України критично обговорюється новий курс газети, роль головного редактора в її роботі. Під час цього пленуму серце Петра Яцюка вперше в житті не витримало, — з цих зборів його забрала швидка допомога.

Однак змінити курс газети та приборкати її редактора в часи поглиблення демократичних процесів у суспільстві вже було неможливо. Очолювана Петром Яцюком газета ще гостріше виступає проти партноменклатурного всевладдя, надає свої сторінки для висловлення позицій політичним силам, що тільки-но народжуються у розбурханому змінами суспільстві. Така сміливість газети завойовує дедалі більше читачів, і в той уже нелегкий для періодики час, коли редакції змушені були підняти ціни на свої видання вдвічі-втричі, тираж "Радянського шляху" сягає чи не найбільшого за всю на той час понад семидесятилітню історію часопису — майже 27 тисяч примірників.

А далі настали епохальні події: серпневий путч ДКНС (рос. – ГКЧП, Государственный комитет по чрезвычайному положению) і його провал, проголошення Акту незалежності України, заборона діяльності КПУ, департизація органів влади, силових структур, армії. Редакційний колектив на чолі з Петром Яцюком перебирає на себе обов'язки співзасновника поряд з міською та районною радами, оскільки уже тривалий час газета сама піклувалася про засоби існування. Під заголовком газети з ініціативи П.С. Яцюка з'являється підпис: "Міськрайонна демократична газета". А ще через деякий час взамін стандартного комуністичного гасла "Пролетарі усіх країн, єднайтеся!" – рядки поета Тараса Шевченка "Свою Україну любіть…".

2 жовтня 1991 року в прес-центрі редакції відбулася зустріч редакційного колективу з громадськістю Бердичева і району з нагоди заснування дискусійного клубу "Незалежність", ініціатива створення якого належала Петру Сидоровичу. Зібралися люди різних політичних поглядів, різні за віком, професією і вподобаннями, які енергійно, часом на підвищених тонах, обговорювали шляхи становлення та зміцнення молодої української держави. Виношував редактор і задум змінити багаторічну назву очолюваного ним видання. Однак втілити все заплановане в життя Петро Яцюк не встиг. Наступного після засідання дискусійного клубу "Незалежність" дня його серце зупинилося... Помер Петро Сидорович Яцюк 3 жовтня 1991 року. Редакцію газети очолив його заступник Микола Вдовиченко.

Як вказувалось вище, у 1991 році вперше підіймається питання щодо зміни назви єдиної на той час міської газети "Радянський шлях". Але засновники газети – міська та районна ради – не погоджуються з пропозицією зміни назви. Лише через рік – 7 листопада 1992 року міськрайонна газета "Радянський шлях" таки змінила свою назву на нову – "Земля Бердичівська". За однією з версій автором назви став кореспондент газети Петро Павлович Собчик, за іншою – заступник голови Бердичівської районної держадміністрації Володимир Кравченко, пропозицію якого схвалили і підтримали як колектив редакції, так і депутати міської та районної рад, що були співзасновниками газети. Одночасно з назвою газета змінила і свій формат (з А3 на А4), залишивши без змін лише об’єм – 1 друкований аркуш. Серед назв газети, що пропонувались до розгляду як редакцією, так і засновниками (депутатами міської ради) і читачами газети були: "Бердичів", "Пульс", "Кур'єр Бердичівщини", "Злагода", "Воля", "Бердичівські вісті", "Бердичівські новини". Цікаво, що згодом газети під деякими з вище перерахованих назв таки з'явились у місті, але засновниками їх вже будуть інші структури.

Як відомо, перехід від командної економіки до ринкової виявився досить складним і неоднозначним для країни. У 1992 році через дефіцит паперу "Радянський шлях" періодично виходить не за графіком, змінюється і періодичність виходу самої газети – два рази на тиждень (середі і субота). Підіймається роздрібна ціна номера – з 2 копійок до 12 копійок. Погіршується якість паперу, на якому друкується газета. Вже у квітні 1993 року редакція змушена була повідомити читачам, що галопуюча інфляція "з'їла" передплату: передплатна ціна на друге півріччя тепер становитиме 900 купонів проти 252, якою була у першому півріччі.

З метою оптимізації витрат редакція газети придбала настільний видавничий комплекс "Rank Xerox", на якому проводить набір тексту та ілюстрацій, що значно полегшує та прискорює підготовку номеру. Друк газети проводиться в обласній друкарні. Та тираж газети з року в рік зменшується (з 17000 екземплярів у 1993 році до 5860 у 1995 році). З метою подальшого зменшення господарських витрат редакція газети у 1998 році вимушена була відмовитись від частини своїх приміщень – в них розмістилось міське відділення державного казначейства.

Але вже у 1997 році ситуація покращується – газета переходить на звичний та зручний формат А3.

Наприкінці березня 1999 року головний редактор газети Петро Вдовиченко у зв'язку з досягненням пенсійного віку виходить на заслужений відпочинок. Вже 31 березня 1999 року на зборах трудового колективу редакції міськрайонної газети "Земля Бердичівська" з участю представників співзасновників – голови районної ради Миколи Дупляка та секретаря міської ради Василя Толочко – обрано нового головного редактора газети. Ним став Володимира Тарасовича Кравченко, що до цього працював заступником голови Бердичівської районної держадміністрації.

Кравченко Володимир Тарасович народився у 1951 році в селі Хажин Бердичівського району. Після закінчення школи навчався у Житомирському сільськогосподарському інституті, за фахом – агроном. Працював бригадиром рільничої бригади в Хажині. Після служби в армії – агрономом по насінництву в колгоспі ім. Котовського. Потім перейшов на роботу в райком комсомолу, а звідти – у районний комітет КПУ. Згодом пішов працювати першим заступником начальника районного управління сільського господарства. З 1992 року – заступник голови районної державної адміністрації. Новий головний редактор приносить до редакції нові ідеї, власне бачення форми та змісту газети.

28 квітня 1999 року газета гучно відзначає своє 80-річчя. Цього дня в міському Палаці культури проходить урочистий вечір, газету прийшли привітати, вручити нагороди та подарунки міський голова Олексій Хилюк, голова районної ради Микола Дупляк, керівники установ та організацій міста: міськрайвідділу внутрішніх справ, відділу освіти, медицини, торгівлі, культури, "Райтелекому" та багатьох-багатьох інших. Газету привітали колеги з обласної "Житомирщини", місцевих видань "Бердичів", "Бердичівський вісник", "Інфо-Сервіс", "Бердичівська мозаїка", СП "Бізнес-кур'єр". Свято пройшло розкуто, невимушено, цікаво. Великою мірою це сталося завдяки майстерності артистів міського Палацу культури, учнів педагогічного училища.

Отримання економічних та політичних свобод надає поштовх для розвитку засобів масової інформації. Особливо бурхливий розвиток отримує місцева друкована преса: з початку 1990-х років в Бердичеві на постійній основі виходить від 5 до 7 періодичних видань різного спрямування – "Інфо-Сервіс", "Бердичівський вісник", "Міські вісті", "Марусія", "Регіон", "Бердичівський регіон", "Наша ера", "РІО Бердичів", "Любимая газета", "Панорама" та ін. З цими виданнями співпрацюють і журналісти "Землі Бердичівської": фоторепортажі Віктора Коржука з'являються в тижневику "Інфо-Сервіс", прізвища Римми Воєвуцької та Володимира Карташова – у газеті "Бердичівський вісник". Газета "Земля Бердичівська" вимушена працювати у доволі жорсткому конкурентному середовищі, її тираж з року в рік поступово зменшується. Змінюється і періодичність виходу газети: якщо в період з 1992 по 2005 рік вона виходить двічі на тиждень (у четвер і суботу), то починаючи з 2006 року газета починає виходити раз на тиждень (у п’ятницю) з тиражем у 5,5 тис. екземплярів.

Протягом останнього десятиліття спостерігається відносне усталення ринку бердичівської преси: у місті виходять тижневики "Бердичів", "РІО Бердичів", "Діловий Бердичів", "Бердичівські новини". Серед них "Земля Бердичівська" намагається не втратити своє неповторне обличчя та продовжує боротьбу за читача.

У 2008 році місцевий краєзнавець Мілада Мартинюк проводить дослідження з історії преси, що видавалась та розповсюджувалась на Бердичівщині. Результатом досліджень стає книга "Преса Бердичева в контексті подій XIX-XXI ст.", що того ж року вийшла у видавництві "Волинь". Презентація книги відбулась 24 вересня в приміщенні редакції газети "РІО Бердичів". Значний об’єм книги присвячений саме історії газети "Радянський шлях".

За роки свого існування газета "Земля Бердичівська" ("Радянський шлях") з суто інформаційного засобу перетворилась на безцінне джерело краєзнавчої, історичної та культурної інформації. І, як стверджує нинішній редактор газети Володимир Кравченко, пишучи історію рідного краю, міськрайонка написала і власну історію. І саме теперішня її назва "Земля Бердичівська" втілює в собі усю історичність землі наших предків з прадавніх часів і донині.

 

Джерела і література:

Мартинюк М.В. Преса Бердичева в контексті подій XIX-XXI ст. – Житомир: Вид-во "Волинь", 2008 – 48 с. – 36 іл.; 2 таб.; 1 діагр.

Відзначення ювілею газети. // "Радянський шлях", №93 (9014) від 17.06.1969 р.

Рядки з історії. // "Радянський шлях", №58 (13553) від 12.04.1989 р.

Пашківський Ф.Б. Як літопис епохи. // "Земля Бердичівська", №34 (14849) від 28.04.1999 р.

Кондратюк А. Петро Яцюк: ціна прозріння. // "Бердич", №1 (10), 2009, с. 16-18.

Яцюк Петро Сидорович. // "Земля Бердичівська", №40 (15837) від 30.09.2011 р.

 

 

 

Додаток 1

 

Газета "Земля Бердичівська" ("Известия", "Известия-Вісти", "Вісти",

"Голос труда", "Голос праці", "Радянський шлях", "Земля Бердичівська")

в період з 1919 по 2013 рік.

 

Рік

Тип,

періодичність

Видавець та редактори газети

Адреса

редакції

Тираж

"Известия"

1919

Орган виконавчого комітету ради робітничих депутатів.

Ред. Кадишев Арнольд Борисович.

Редакція: вул. Шевченка, 14;

контора: вул. Свердлова, 16.

н/д

"Известия-Вісти"

1920

Орган Бердичівського революційного комітету.

Редакційна колегія.

Редакція і контора: вул. К. Лібкнехта, 1.

н/д

"Вісти"

1921

Орган Бердичівського революційного комітету.

Редакційна колегія.

Редакція і контора: вул. К. Лібкнехта, 1.

н/д

"Голос труда"

1922

Орган Бердичівського Повітвиконкому і Повітового комітету К.П.(б)У.

Ред.: С. Логвинський

Редакція і контора: вул. К. Лібкнехта, 24.

н/д

"Голос праці"

1923-1925

Орган Бердичівського Окрвиконкому радянських робітничо-селянських червоноармійських депутатів і окркому КП(б)У.

Ред.:, Р. Кузьма (1923), Бергавинів (1924-1925), Заячківський (1925).

Редакція: вул. К. Лібкнехта, 19;

контора: вул. К. Лібкнехта, 25.

н/д

"Радянський шлях"

1925

Щоденний орган Бердичівського Окркому КП (б)У, Окрвиконкому та Окрпрофбюро;

п’ять разів на тиждень.

Бердичівська окрдерждрукорня;

ред.: редколегія.

Редакція: вул. К. Лібкнехта, 31; контора: вул. К. Лібкнехта, 31.

 н/д

1926

Щоденний орган Бердичівського Окркому КП (б)У, Окрвиконкому та Окрпрофбюро;

двічі на тиждень.

Друкарня видавництва "Радянський шлях";

ред.: Ш.І. Марк (з 1927 р.).

Редакція: вул. К. Лібкнехта, 31; контора; вул. К. Лібкнехта, 35.

 н/д

1931

Щоденний орган Бердичівського міськпарткому ради та міськпрофради;

два рази на п'ятиденку.

Друкарня "Поліграфтрест".

Редакція: вул. К. Лібкнехта, 31; контора: вул. К. Лібкнехта, 35.

4850

1932

Щоденний орган Бердичівського міськпарткому ради та міськпрофради.

Держлітодрукарня Бердичева;

в.о. ред. Я. Гордієнко.

редакція: вул. К. Лібкнехта. 31; контора; вул. К, Лібкнехта, 35.

5000

1933

Щоденний орган Бердичівського міськпарткому ради та міськпрофради.

Бердичівська 3-я друкарня;

ред.: Л. Новіцький.

Редакція: вул. К. Лібкнехта. 31; контора: вул. К. Лібкнехта, 35.

3000-4600

1934

Щоденний орган Бердичівської МПК, міськради та міськпрофради.

Бердичівська Держлітодрукарня;

ред.: М.Г. Безмага.

Редакція: вул. К. Лібкнехта, 31; контора: вул. К. Лібкнехта, 35.

3000-5000

1936

Щоденний орган Бердичівського міськпарткому ради та міськпрофради.

Бердичівська Держлітодрукарня;

ред.: Ю. Славін.

Редакція: вул. К. Лібкнехта, 31; контора: вул. К. Лібкнехта, 35.

 н/д

1937-1939

Щоденний орган Бердичівського міськкому КП(б)У та міськради

11 Держлітодрукарня;

ред.: П. Прус (1937 р.), П. Ковбасюк (1938 р.); в.о. ред.: С.П. Климан, Н.А. Суворов, А.Е. Краснер.

Вул. Шевченка, 14.

6500-7000

1940

Щоденний орган Бердичівського міському та райкому КП9б)У, міської та районної рад депутатів трудящих;

шість разів на тиждень.

Ред.: Е. Краснер; част. ред.: Й. Шільштут.

Вул. Шевченка. 14.

6700-7000

1944

Щоденний орган Бердичівського міськкому, райкому КП(б)У та міської і районної Рад депутатів трудящих

Друкарня видавництва газети "Радянський шлях";

ред.: Панчук Михайло Микитович; в.о. ред.: К. Єрьоменко.

Вул. К. Лібкнехта, 35.

н/д

1945-1947

Орган Бердичівського міському, райкому КП (б)У, міської та районної рад депутатів Житомирської обл.

Бердичівська друкарня видавництва "Радянський шлях";

ред.: Панчук Михайло Микитович.

Вул. К. Лібкнехта, 35.

2000-3000

1949-1955

Орган Бердичівського міському КП(б)У та міської ради депутатів трудящих Житомирської обл.;

тричі на тиждень

Міська друкарня Житомирського обласного друкарполіграфвидаву; в.о. ред.: О. Пилипчук, Л. Денисюк (52 р.);

ред.: Б. Векслер, С. Мацкевич (49-53 рр.), П. Ковбасюк (53 р.), заст. ред.: В. Мельничук (55 р.), В. Кот (56-57 рр.). Г. Дюканов (57-59 рр.)

Вул. К. Лібкнехта, 35, вул. Т. Шевченка, 12 (з 1955 р.).

3000

1956

Орган Бердичівського міському КП(б)У та міської ради депутатів трудящих Житомирської обл.;

тричі на тиждень

Міська друкарня Житомирського облуправління культури; заст. ред.: В. Мельничук, ред.: П. Ковбасюк.

Вул. Шевченка, 12.

2700-3000

1957-1959

Орган Бердичівського міському КП(б)У та міської ради депутатів трудящих Житомирської обл.;

тричі на тиждень

Міська друкарня Житомирського облуправління культури;

ред.: В. Кот, Г. Дюканов.

Вул. Шевченка, 12.

2700-3000

1960-1961

Орган Бердичівського міському Комуністичної партії України та міської ради депутатів трудящих Житомирської обл.;

тричі на тиждень

Міська друкарня Житомирського облуправління культури; ред.: Дзюба Лука Давидович, заст. ред.: Е. Приль.

Вул. Шевченка, 14.

6500

1962

Орган Бердичівського міському КПУ та міської ради депутатів трудящих Житомирської обл.;

тричі на тиждень

Міська друкарня Житомирського облуправління культури;

ред.: Дзюба Лука Давидович, Жук Володимир Гаврилович.

Вул. Шевченка, 14.

4000-7000

"Зоря комунізму"

1962-1963

Орган парткому Бердичівського виробничого колгоспно-радгоспного управління, міськкому КП(б)У, районної та міської рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Міська друкарня Житомирського облуправління культури:

ред.: Дзюба Лука Давидович, Жук Володимир Гаврилович.

Вул. Шевченка, 14.

15500 (на початку видання, 1962 р.), 9427 (тираж останнього номера у 1963 р.).

"Радянський шлях"

1963

Орган Бердичівського виробничого колгоспно-радгоспного управління, районна та міська Рада депутатів трудящих;

чотири рази на тиждень

Міська друкарня Житомирського облуправління по пресі;

ред.; Дзюба Лука Давидович, заст. ред.: Дігтяренко Вадим.

Вул. Шевченка, 14.

11423 -15140

1966

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Міська друкарня Житомирського облуправління по пресі;

ред.: Дзюба Лука Давидович, заст. ред.: Дігтяренко Вадим.

Вул. Шевченка, 14.

12720-12986

1967

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Міська друкарня Житомирського облуправління по пресі;

ред.: Дзюба Лука Давидович, заст. ред.: Дігтяренко Вадим.

вул. Леніна, 117.

9593 -13147

1968

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Міська друкарня Житомирського облуправління по пресі;

ред.: Дзюба Лука Давидович, заст. ред.: Дігтяренко Вадим.

Вул. Шевченка, 14.

12148

1969

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Міська друкарня Житомирського облуправління по пресі:

ред.: Дзюба Лука Давидович, заст. ред.: Дігтяренко Вадим.

Вул. Леніна, 117.

11309-13370

1970

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Міська друкарня Житомирського облуправління по пресі;

ред.: Дзюба Лука Давидович, заст. ред.: Дігтяренко Вадим.

Вул. Леніна, 117.

13220-13388

1971

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Міська друкарня Житомирського облуправління по пресі;

ред.: Дзюба Лука Давидович, заст. ред.: Воєвуцька Римма Трохимівна.

Вул. Леніна,117.

14146-14296.

1972

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Міська друкарня Житомирського облуправління по пресі;

ред.: Дзюба Лука Давидович, заст. ред.: Воєвуцька Римма Трохимівна.

Вул. Леніна, 117.

14372 -18162

1973-1974

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Бердичівська друкоофсетна фабрика виробничого об'єднання по випуску етикетно-пакувальних виробів "Зоря" Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі;

ред.: Дзюба Лука Давидович, заст. ред.: Воєвуцька Римма Трохимівна.

Вул. Леніна, 117.

22234

1975

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Бердичівська друкоофсетна фабрика "Зоря";

ред.: Дзюба Лука Давидович.

Вул. Леніна, 117.

23209- 23247,

1976

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Бердичівська друкоофсетна фабрика "Зоря";

ред.: Дзюба Лука Давидович.

Вул. Леніна, 117.

23368-23515

1977

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Бердичівська друкоофсетна фабрика "Зоря";

ред.: Дзюба Лука Давидович.

Вул. Леніна, 117.

23125

1979-1983

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Бердичівська друкоофсетна фабрика "Зоря";

ред.: Дзюба Лука Давидович, Яцюк Петро Сидорович (з 1983 року), заст. ред.: Воєвуцька Римма Трохимівна.

Вул. Леніна, 117.

23300, 24000

1984-1986,

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Бердичівська друкоофсетна фабрика "Зоря";

ред.: Яцюк Петро Сидорович, заст. ред.: Воєвуцька Римма Трохимівна.

Вул. Леніна, 117.

23682-23956,

1987

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Бердичівська друкоофсетна фабрика "Зоря";

ред.: Яцюк Петро Сидорович, заст. ред.: Воєвуцька Римма Трохимівна.

Вул. Леніна, 117.

24183-24223

1988, 1989

Орган Бердичівського міськкому КП(б)У, Бердичівського районного КП(б)У, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Бердичівська друкоофсетна фабрика "Зоря";

ред.: Яцюк Петро Сидорович, заст. ред.: Воєвуцька Римма Трохимівна.

Вул. К. Маркса, 22 (з квітня 1989 р.).

23740

1990

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Бердичівська друкоофсетна фабрика "Зоря";

ред.: Яцюк Петро Сидорович, заст. ред.: Вдовиченко Микола Павлович.

Вул. К. Маркса, 22.

23570-24616.

1991

Орган Бердичівського міськкому КПУ, Бердичівського райкому КПУ, міської та районної Рад депутатів трудящих Житомирської обл.;

чотири рази на тиждень

Бердичівська друкоофсетна фабрика "Зоря";

ред.: Яцюк Петро Сидорович, заст. ред.: Вдовиченко Микола Павлович.

Вул. К. Маркса, 22.

17900-26404

1991

Бердичівська міськрайонна демократична газета;

чотири рази на тиждень

Бердичівська друкоофсетна фабрика "Зоря";

ред.: Вдовиченко Микола Павлович (з жовтня 1991 р.).

Вул. К. Маркса, 22.

26404

"Земля Бердичівська

1992

Бердичівська міськрайонна демократична газета;

двічі на тиждень (середа, субота).

Друк: видавничий комплекс "Калина" в редакції газети "Радянський шлях";

ред.: Вдовиченко Микола Павлович.

Вул. К. Маркса, 20 (змінився номер будинку, в якому розташовується редакція).

18419-18975

1993

Бердичівська міськрайонна демократична газета;

двічі на тиждень (середа, субота).

Друк: Житомирська обласна друкарня;

ред.: Вдовиченко Микола Павлович.

Вул. К. Маркса, 20.

16762

1994

Бердичівська міськрайонна демократична газета;

двічі на тиждень (середа, субота).

Друк: Житомирська обласна друкарня;

ред.: Вдовиченко Микола Павлович.

Вул. К. Маркса, 20.

7171

1995

Бердичівська міськрайонна демократична газета;

двічі на тиждень (середа, субота).

Друк: Житомирська обласна друкарня;

ред.: Вдовиченко Микола Павлович.

Вул. К. Маркса, 20.

5860

1996

Бердичівська міськрайонна демократична газета;

двічі на тиждень (середа, субота).

Друк: ОП "Житомирська облдрукарня";

ред.: Вдовиченко Микола Павлович.

Вул. К. Маркса, 20.

5806-5248

1999

Бердичівська міськрайонна демократична газета;

двічі на тиждень (четвер, субота)

Друк: ОП "Житомирська облдрукарня";

ред.: Кравченко Володимир Тарасович.

Вул. К. Маркса, 20.

тираж номера – 3926, тираж тижня – 10200.

2000

Бердичівська міськрайонна демократична газета;

двічі на тиждень (четвер, субота)

Друк: ОП "Житомирська облдрукарня";

ред.: Кравченко Володимир Тарасович.

Вул. К. Маркса, 20.

7281

2006

Міськрайонна газета. Співзасновники: Бердичівська міська і районна ради та трудовий колектив редакції;

раз на тиждень (четвер – на початку року, п’ятниця – наприкінці року)

КП "Поліграфічна фабрика";

ред.: Кравченко Володимир Тарасович.

Вул. К. Маркса, 20.

6075

2013

Міськрайонна газета. Співзасновники: Бердичівська міська і районна ради та трудовий колектив редакції;

раз на тиждень (п’ятниця)

ККГВ "Полісся", м. Житомир;

ред.: Кравченко Володимир Тарасович.

Вул. К. Маркса, 20.

22500 (тираж місяця)

 

 

 

Додаток 2

 

Хронологія виходу газет "Радянський шлях" та "Зоря комунізму"

у 1962-1965 рр.

 

Дата

Назва

газети

Порядковий

номер

Періодичність

виходу

Тираж

12.04.1962 р.

"Радянський шлях"

44 (7447)

три рази на тиждень

7000

Газета призупинила свій вихід.

17.04.1962 р.

"Зоря комунізму"

1 (1)

чотири рази на тиждень

15500

Вихід першого номеру, далі видається без перерви до березня 1963 року. Тираж газети до кінця 1962 року поступово знизився до 11200 екземплярів.

05.06.1962 р.

"Радянський шлях"

45 (7448)

три рази на тиждень

7000

Газета відновила свій вихід, далі видається без перерви до кінця 1962 року.

01.01.1963 р.

"Зоря комунізму"

1 (145)

чотири рази на тиждень

12673

Вихід першого номеру 1963 року.

01.01.1963 р. – 09.03.1963 р.

В цей період виходить лише газета "Зоря комунізму". Газета "Радянський шлях" вдруге призупинила свій вихід.

09.03.1963 р.

"Зоря комунізму"

39 (183)

чотири рази на тиждень

9427

Виходить останній номер газети "Зоря комунізму".

12.03.1963 р., до 01.1965 р.

"Радянський шлях"

40 (184)

три рази на тиждень

13510

Газета "Радянський шлях" відновила свій вихід, але нумерація номерів продовжує нумерацію газети "Зоря комунізму".

13.01.1965 р.

"Радянський шлях"

7 (564)

три рази на тиждень

15140

Останній номер газети "Радянський шлях" з нумерацією газети "Зоря комунізму".

15.01.1965 р.

"Радянський шлях"

8 (7950)

три рази на тиждень

15140

Перший номер газети "Радянський шлях" з відновленою власною нумерацією.

 

 

 

Сторінки газети ("Известия", "Известия-Вісти", "Вісти", "Голос труда", "Голос праці", "Радянський шлях", "Земля Бердичівська" різних років видання:

 

 

Газета "Известия" №19 від 4 травня 1919 року.

 

 

 

Газета "Известия-Вісти" від 15 липня 1920 року.

 

 

 

Газета "Вісти" від 18 січня 1921 року.

 

 

 

Газета "Голос труда" від 19 серпня 1922 року.

 

 

 

Газета "Голос праці" від 29 грудня 1923 року.

 

 

 

Газета "Голос праці" від 30 березня 1924 року.

 

 

 

Газета "Голос праці" від 24 грудня 1924 року.

 

 

 

Газета "Радянський шлях" від 18 листопада 1925 року.

 

 

 

Газета "Радянський шлях" від 15 березня 1938 року.

 

 

 

Газета "Радянський шлях" від 24 липня 1946 року.

 

 

 

Газета "Зоря комунізму" від 17 квітня 1962 року.

 

 

 

Газета "Радянський шлях" від 13 березня 1963 року.

 

 

 

Газета "Радянський шлях" від 12 квітня 1969 року.

 

 

 

Газета "Радянський шлях" від 8 липня 1991 року.

 

 

 

Газета "Радянський шлях" від 15 жовтня 1991 року.

 

 

 

Газета "Радянський шлях" від 11 січня 1992 року.

 

 

 

Газета "Земля Бердичівська" від 30 березня 1996 року.

 

 

 

Газета "Земля Бердичівська" від 22 листопада 1996 року.

 

 

 

Газета "Земля Бердичівська" від 1 січня 1999 року.

 

 

 

Газета "Земля Бердичівська" від 24 квітня 2009 року.

 

 

Фотографії з життя працівників редакції газети:

 

 

У службовому відрядженні (зліва на право): редактор "Радянського шляху" Лука Дзюба,

редакційний водій, журналіст Петро Собчик.

 

 

 

Журналіст "Радянського шляху" Петро Собчик, 1960-і роки.

 

 

 

Секретар райкому КП України Петро Яцюк і редактор "Радянського шляху"

Лука Дзюба, 1970-і роки.

 

 

 

Голова райвиконкому Василь Бабійчук, секретар райкому КП України Петро Яцюк,

редактор "Радянського шляху" Лука Дзюба, 1975 р.

 

 

 

Герой Радянського Союзу Григорій Найдін, редактор "Радянського шляху" Лука Дзюба,

секретар райкому КП України Петро Яцюк і Григорій Дмитриченко

на Першотравневому святі, 1 травня 1977 р.

 

 

 

Стенди з пресою перед входом до парку відпочинку ім. Т.Г. Шевченка.

Фотографія середини 1980-ї років.

 

 

 

Делегати XXXVIII міської партійної конференції (зліва на право):

головний редактор Петро Яцюк, директор заводу "Трансмаш" Петро Переверзін,

заступник начальника військкомату Борис Мурзабеков та фотокореспондент Віктор Коржук.

Будинок культури і техніки заводу "Прогрес", 26 листопада 1988 р.

 

 

 

Головний редактор "Радянського шляху" Петро Яцюк та

фотокореспондент Віктор Коржук після зустрічі з виборцями.

 

 

 

Делегати XXV районної партійної конференції (зліва на право):

редактор "Радянського шляху" Петро Яцюк, Федір Колібаба,

заступник редактора "Радянського шляху" Микола Вдовиченко.

Будинок культури і техніки заводу "Прогрес", 19 листопада 1988 р.

 

 

 

Зустріч Нового року з друзями та колегами:

кореспонденти Володимир Карташов і Римма Воєвуцька,

редактор "Радянського шляху" Петро Яцюк з дружиною Ольгою.

 

 

 

Кореспондент газети Володимир Космач.

 

 

 

Зліва на право: заступник редактора Микола Вдовиченко і

редактор "Радянського шляху" Петро Яцюк.

 

 

 

Зустріч з Героєм Радянського Союзу Мостовим В.Й.

в редакції газети "Радянський шлях", жовтень 1990 р.

Зліва на право:

стоять – Володимир Космач, Михайло Пасічник, Микола Гордієнко,

Леонід Козінчук, Володимир Карташов, Лілія Широких;

сидять – Римма Воєвуцька, Володимир Мостовий, Петро Яцюк,

Юрій Сокальський.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?