Головна  |  До розділу

Огнев'юк Олексій Антонович

 

Олексій Антонович Огнев'юк народився 5 жовтня 1918 року в місті Бердичеві. Батько його був моряком, служив на Балтійському та Чорноморському флотах.

У 1932 році Олексій Антонович закінчує семирічну школу в Бердичеві та вступає до фабрично-заводського училища машинобудівного заводу "Прогрес". Через півроку переходить на навчання до Бердичівського педагогічного технікуму і успішно закінчує його в 1935 році.

В цей час Олексій Антонович знайомиться з керівниками культурно-освітніх установ Вінницької області, до складу якої на той час входив Бердичів. Вони порадили Олексію Антоновичу випробувати свої сили на ниві сценічного мистецтва. Як результат, два роки Олексій Антонович працював у Вінницькому обласному драматичному театрі.

У вересні 1937 року молодого артиста приймають до складу колективу Липецького драматичного російського театру Воронезької області. А ще через два роки він був призваний до лав Червоної Армії. Проходив військову службу в місті Орел у 599-му легкому артилерійському полку. Через рік йому присвоюють звання заступника політрука. Олексій Огнев'юк отримує першу нагороду — почесну відзнаку Міністерства оборони СРСР.

За день до початку Великої Вітчизняної війни Олексія Антоновича направляють до Воронежу. Та війна вносить свої зміни в життя та долю Олексія Антоновича – його направляють у військове училище Воронезької області, яке готує спеціалістів по роботі з артилерійським озброєнням, яке встановлюється на літаках. Минає небагато часу і Олексій Антонович отримує свідоцтво про оволодіння новою військовою спеціальністю.

Під час війни Олексію Антоновичу довелося побувати на Брянському, Сталінградському, Південному, 4-у Українському та 3-у Білоруському фронтах. Радісну звістку про перемогу над фашистами Олексій Антонович зустрів в одному з міст Східної Прусії, де виконував завдання командування. У травні 1946 року демобілізується з лав Радянської Армії і повертається на батьківщину, у Бердичів.

У післявоєнні часи Олексій Антонович працював на різних відповідальних посадах: інструктора міського комітету КПУ, завідуючого відділом культури виконкому Бердичівської міської Ради депутатів трудящих, а з березня 1955 року обраний на посаду секретаря виконкому Бердичівської міської Ради депутатів трудящих. При цьому він не покидає педагогічної праці – з січня 1955 року працює вчителем російської мови та літератури середньої школи №8 і одночасно навчається у вищих навчальних закладах: спочатку закінчує Бердичівський державний учительський інститут, а в 1958 році — з відзнакою Житомирський педагогічний інститут імені Івана Франка за спеціальністю російська мова та література.

У вересні 1964 року Олексій Огнев'юк призначений на посаду директора міської середньої школи №2. Олексій Антонович згуртовує дружній, дієвий, високоінтелектуальний колектив, школа №2 стає однією з кращих у місті. В ті часи в державі, а відтак, і в освітніх установах панував авторитаризм. Але при новому директорі в школі навчально-виховний процес суттєво гуманізується. Олексій Антонович вчив педагогів наповнювати навчально-виховний процес морально-духовними переживаннями, утверджувати між учнями і вчителями взаємини справедливості і поваги, максимально розкривати потенційні можливості учнів, вчив бачити в кожній дитині особистість. За його керівництва школою розпочинається будівництво нового двоповерхового навчального корпусу.

У 1969 році Олексія Огнев'юка вдруге обирають секретарем виконкому Бердичівської міської Ради депутатів трудящих. Перебуваючи на цій посаді він докладає всіх зусиль для того, щоб вирішити питання добудови середньої школи №2, яка на той час працювала з величезним перевантаженням, а також реконструкції старого корпусу.

Через шість років, у липні 1975 року, Олексій Антонович знову призначається на посаду директора середньої школи №2, на цій посаді працює до самого виходу на заслужений відпочинок.

Все життя поруч з Олексієм Огнев'юком вірна дружина Зоя Семенівна, з якою виховав двоє дочок. Донька Ірина обрала професію батька — вона вчитель Бердичівської гуманітарної гімназії №2. Інша донька, Тетяна, стала художником.

Олексій Антонович Огнев'юк має численні нагороди, серед яких орден Червоної Зірки, орден Вітчизняної війни 2-го ступеня, орден "За мужність" 3-го ступеня, більш ніж 20 медалей, Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР, Почесна грамоту Міністерства освіти УРСР. Рішенням міськвиконкому від 24 грудня 1993 року за самовіддану працю по вихованню підростаючого покоління, вагомий внесок у розвиток міста, з нагоди 50-річчя від визволення міста від фашистських загарбників Олексію Антоновичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".

Вийшовши на заслужений відпочинок, Олексій Антонович продовжує вести активне громадське життя. Він активний учасник міської організації ветеранів Великої Вітчизняної війни, керує ветеранською організацією педагогів міста Бердичева.

Помер Огнев'юк Олексій Антонович 21 грудня 2008 року. Похований в Бердичеві секторі почесних поховань загальноміського кладовища по вулиці Войкова.

 

Джерела і література:

Т.С. Смакоус. Почесний громадянин міста Бердичева – Олексій Антонович Огнев'юк. // Бердичів древній і вічно молодий: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції (8-11 черв. 2005 р.) / Голов. ред. М.Ю. Костриця. – Житомир: Косенко, 2005. – Т. 2, с. 154-155.

 

 

 

Огнев'юк Олексій Антонович.

 

 

 

Олексій Огнев'юк, 1966 р.

 

 

 

Олексій Огнев'юк вручає атестат про отримання середньої освіти

випускникам школи №2, 1978 р.

 

 

 

Олексій Огнев'юк, 1980 р.

 

 

 

На святі Першого дзвоника, 1981 р.

 

 

 

На святі Першого дзвоника, 1982 р.

 

 

 

Олексій Огнев'юк проводить засідання методоб'єднання, 1983 р.

 

 

 

Олексій Огнев'юк (другий справа) на святі з нагоди Дня Перемоги, 1998 р.

 

 

 

Олексій Огнев'юк (перший справа) з ветеранами Вітчизняної війни.

 

 

 

Огнев'юк Олексій Антонович.

 

 

 

Могила Олексія Огнев'юка на міському кладовищі, 2009 р.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?