Головна  |  До розділу

Айвазов Григорій Калустович

 

Айвазов Григорій Калустович народився 28 вересня 1904 року у місті Армавір Азовсько-Чорноморського краю (нині Краснодарський край, Росія) у багатодітній вірменській родині, в якій виховувалося п’ятеро дітей.

Григорій Калустович закінчивши 2 класи початкової церковно-приходської школи, навчання продовжив з 1917 року. Після навчання працює по найму підручним електромонтером на молотарці, яка належить місцевому священику, згодом візником на власному коні (1920-1921), пакувальником (1922), агентом на Державній тютюновій фабриці в місті Армавір. З 1923 по 1926 рік займається розповсюдженням літератури в інспекції праці видавництва газет "Червона Зірка" та "Комуніст".

У листопаді 1926 року Григорія Айвазова призвали до лав Червоної Армії. Він зараховується до 29-го кавалерійського полку 5-ї кавалерійської дивізії ім. Блінова, яка дислокується у місті Новочеркаськ. В полковій школі він проходить навчання та отримує звання помічника командира взводу. Проходить службу молодшим командиром, командиром взводу шабельного ескадрону, начальником школи, помічником начальника штабу по розвідці та оперативній роботі, помічником взводу 2-го ескадрону 29-го кавалерійського полку, командиром взводу 4-го ескадрону 29-го Сталінградсько-Камишинського Червонопрапорного кавалерійського полку (1933), начальником зв’язку  цього ж полку. У листопаді 1933 року Григорій Айвазов очолює штаб 131-го кавалерійського полку.

У 1937 році наказом НКО Григорій Айвазов призначається начальником штабу 28-го кавалерійського полку 5-ї кавалерійської дивізії, у 1938 році очолює штаб 26-го кавалерійського полку цієї ж дивізії.

У липні 1939 року Григорій Калустович направляється до Монголії, де по квітень 1945 року проходить військову службу інструктором при начальнику штабу кавалерійської дивізії (1939), інструктором при командирі 7-ї кавалерійської дивізії у Монгольській Народній Революційній Армії (1942-1945).

У 1945 році Григорій Айвазов повертається з Монголії та у серпні місяці направляється на посаду заступника командира 13-ї гвардійської кавалерійської дивізії 6-го кавалерійського корпусу у складі кінно-механізованої групи під командуванням генерала Ісси Плієва. Під час радянсько-японської війни його кінно-механізована група приймала участь у Хингано-мукденській операції, громила Квантунську армію.

За участь у боях на фронтах Великої Вітчизняної війни Григорій Калустович Айвазов нагороджений орденами "Полярна Зірка Монгольської Народної Республіки" (1941), Червоної Зірки (1944), Червоного Прапора (1946), орденом Леніна (1952); медалями "За перемогу над Німеччиною" (1945), "30 років Радянської Армії і Флоту" (1948) та ін. Вже у мирний час до 40-річчя Перемоги його нагороджено орденом Вітчизняної війни II ст. (1985).

Після війни Григорій Айвазов продовжує військову службу. У 1949-1950 рр. він слухач академічних курсів удосконалення офіцерського складу при Військовій академії бронетанкових та механізованих військ ім. Й.І. Сталіна, після яких призначається командиром 40-го гвардійського механізованого полку 11-ї гвардійської механізованої дивізії, яка дислокується у Новоград-Волинському. Тут він проходить службу до 1951 року, з 1947 по 1951 рік обирається депутатом Новоград-Волинської міськради.

У травні 1951 року Григорій Айвазов переїздить до Бердичева та призначається на посаду начальника штабу 32-ї гвардійської механізованої Бердичівської ордена Богдана Хмельницького дивізії (правонаступника 117-ї гвардійської стрілецької дивізії, яка звільняла Бердичів від загарбників у грудні 1943 – січні 1944 рр.). Також обирається депутатом Бердичівської міської ради (1953). Але військова служба його тут була не тривалою – у червні 1954 року Григорій Айвазов звільняється з лав Радянської Армії, виходить на пенсію за віком та залишається проживати у Бердичеві. Тривалий час очолює штаб Цивільної оборони при Бердичівському міськвиконкомі, очолює раду ветеранів партії комуністів (до 1975 року). Вже перебуваючи на відпочинку, Григорій Калустович активно займається громадськими справами, проводить виховну роботу серед молоді.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської Ради №532 від 22.09.1994 р. за велику роботу по патріотичному вихованню молоді та соціальному захисту людей похилого віку Айвазову Григорію Калустовичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".

Айвазов Григорій Калустович помер 18 березня 1998 року. Похований у місті Бердичеві на міському кладовищі в секторі почесних поховань.

 

Джерела і література:

Матеріали кімнати міської організації ради ветеранів.

Матеріали Музею бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської мотострілецької ордена Богдана Хмельницького ІІ ступеня дивізії.

Рішення Бердичівського міськвиконкому №532 від 22.09.1994 р.

 

 

 

Айвазов Григорій Калустович, 1954 р.

 

 

 

Григорій Айвазов (другий зліва) серед ветеранів Великої Вітчизняної війни,

делегатів міської партійної конференції.

 

 

 

Григорій Айвазов (другий справа) серед ветеранів Великої Вітчизняної війни

під час XXXV міської партійної конференції, 15 листопада 1980 р.

 

 

 

Могила Григорія Калустовича Айвазова, 2010 р.

 

 

 

Могила Григорія Калустовича Айвазова, 2010 р.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?