Головна  |  До розділу

Личов Данило Іванович

 

Личов Данило Іванович (рос. Лычев Даниил Иванович) народився 29 грудня 1916 року в станиці Рождественській Ставропольського краю. Данилі було дев'ять років, коли помер його батько – учасник Першої світової війни, у 1914 році нагороджений за хоробрість Георгіївським хрестом. У матері на руках залишилось троє дітей, тому Данило закінчив лише сім класів. Пішов працювати на пошту: носив листи і газети. За хорошу роботу отримав премію – велосипед. А через деякий час став працювати начальником поштового відділення.

В серпні 1937 року Данила Личова призвали до лав Червоної Армії. Він закінчує окружну школу молодших командирів у Баку, служить у 28-му радіополку ВНОС (войска воздушного наблюдения, оповещения и связи ). У січні 1941 року закінчує Сталінградське військово-політичне училище, де йому присвоєно військове звання політрук. Згодом надійшло призначення на посаду військового комісара окремої розвідувальної роти 4-ї окремої маневрової парашутно-десантної бригади, що дислокується в Грозному.

Велику Вітчизняну війну Данило Личов зустрів на Кавказі. Проходить службу в маневровій парашутно-десантній бригаді, що дислокувалась в Чечено-Інгушській Республіці. Тут на Західно-Кавказькому фронті веде запеклі бої з ворогом, який після взяття Ростова рветься до Грозного. Згодом Данило Личов приймає участь у Сталінградській битві.

З лютого 1943 року Данило Іванович знаходиться на Малій Землі, приймає участь у звільненні Новоросійська, Анапи. В складі 333-го стрілецького полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізії 1-го Українського фронту звільняє Україну. 5 січня 1944 року полк, в складі якого воював Данило Личов, в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції звільнив місто Бердичів.

В боях за звільнення України Данило Личов отримав важке поранення і тривалий час лікувався в госпіталі. Після одужання в кінці 1944 року був направлений до Львова, де очолив агітпункт на залізничній станції Львів-Головний для постачання газетами, журналами, брошурами військових ешелонів, що йшли на фронт. Тут він зустрів Перемогу.

Ще перебуваючи у Кисловодському госпіталі Данило Іванович зустрічає дівчину-радистку Катерину, яка згодом стає його дружиною. Після закінчення війни молода сім'я на протязі десяти років проживає на Західній Україні, потім, підпорядковуючись наказам, переїздить з гарнізону в гарнізон, доки у 1956 році Личови не оселились у Ставрополі, де Данило Іванович пішов у відставку у званні гвардії полковника. Разом з дружиною виростили сина та дочку.

За активну участь у Великій Вітчизняній війні Данило Іванович нагороджений орденами Вітчизняної війни I та II ст., двома орденами Червоної Зірки, орденом Дружби, медалями "За бойові заслуги", "За оборону Кавказу", "За відвагу", "За перемогу над Німеччиною" і ще 33-ма ювілейними медалями. Він – почесний громадянин міста Моздок і станиці Рождественська Ставропольського краю.

У травні 1995 року, коли Україна відзначала 50-и річчя з Дня Перемоги, Данило Іванович відвідав Бердичів, який звільняв від німецько-фашистських загарбників у січні 1944 року. Тут він зустрівся з бойовими побратимами – ветеранами 117-ї гвардійської стрілецької дивізії, ознайомився з життям міста.

6 травня 1995 року рішенням виконкому міської Ради Бердичева на ознаменування 50-річчя Перемоги радянського народу в Великій Вітчизняній війні, за участь у визволенні Бердичева від німецько-фашистських загарбників колишньому заступнику командира батальйону 333-го гвардійського стрілецького полку Личову Данилу Івановичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".

Знаходячись у відставці, гвардії полковник Данило Іванович Личов продовжує активно працювати. Він є членом Російського комітету ветеранів війни і військової служби, з 1995 року – голова однойменного Ставропольського крайового комітету, який очолював більш як 15 років. За його ініціативою більш як 15 років проходить акція "Жива історія Вітчизни" ("Живая история Отечества"), під час якої вшановують ветеранів війни, військової служби і працівників тилу. Ці заходи направлені на військово-патріотичне виховання молоді.

Помер Личов Данило Іванович 27 квітня 2010 року. Похований в станиці Рождественська Ставропольського краю.

 

Джерела і література:

Матеріали музейної кімнати міськвиконкому.

Сыпина Л. И сейчас гвардии полковник. // http://www.mfksintur.ru/?IdSec=22&IdItem=2070

Проект "У Победы наши лица": http://gpclub.ru/anketa/anketa_473.html

Сыпина Л. Дорога жизни полковника Лычева. // Ставропольские губернские ведомости, №30 (3350), 03.08.2011 г.

Визволителі Бердичева гостюють у нас. // "Земля Бердичівська", №37 (14437) від 09.05.1995 р.

 

 

 

Данило Іванович Личов, 2007 р.

 

 

 

Данило Личов проводить урок мужності для учнів 3-го класу.

 

 

 

Данило Личок у складі журі історичного марафону, присвяченого

Дню звільнення Ставрополя від німецько-фашистських загарбників.

 

 

 

Данило Личов на заході, присвяченому Дню звільнення Ставрополя від

німецько-фашистських загарбників.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?