Головна  |  До розділу

Павленко Іван Васильович

 

Павленко Іван Васильович народився 22 листопада 1914 року в багатодітній родині в селі Городище Батуринського району на Чернігівщині. В сім'ї Павленків було одинадцятеро дітей. Батько рано помер від тифу, залишивши на руках у дружини шестеро малят.

У 1932 році Іван Васильович закінчує Батуринську середню школу, працює обліковцем у колгоспі. У 1936 році його призвали до лав Червоної Армії. Іван Павленко навчається у Московському артилерійському училищі ім. Красіна, по закінченні училища призначається начальником розвідки у місто Свердловськ.

Лейтенант Іван Павленко на фронтах Великої Вітчизняної війни з самого її початку. У складі артилерійських військ воював на Північному Кавказі, Малій Землі, приймав участь у Новоросійсько-Таманській операції. У грудні 1943 – січні 1944 років Іван Павленко в складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії приймає участь у Житомирсько-Бердичівській операції, в ході якої було звільнено місто Бердичів та район від німецько-фашистських загарбників. Під час операції Іван Павленко керував гаубичною батареєю, яка підтримувала артилерійським вогнем наступаючі частини. Вже у звільненому Бердичеві його батарея зайняла позиції у центрі міста (на території колишнього парку Гагаріна) та розгромила скупчення ворожих танків в районі машино-тракторної станції села Скраглівка, в селищі Мирне.

Цікавою є сімейна доля Івана Павленка. Гвардії капітан Іван Васильович Павленко зустрів у щойно звільненому радянськими військами селі Маркуші Бердичівського району свою суджену – Ольгу Лиферівну Греву. Їх знайомство відбулось у будинку родини Греви – солдати, що звільняли Маркуші (а це відбувалось на Різдво), разом зі своїм командиром зайшли туди прийняти їжу. Дівчина, що пригощала воїнів, сподобалась молодому капітану, але він отримав черговий наказ і повинен був йти далі. На порозі він сказав Ользі: "Якщо не загину на війні, то повернусь і женюсь на тобі!". Його частина пішла у наступ у напрямку сіл Фридрів (нині село має назву Тернівка – на честь генерала Тернова, що загинув під час звільнення села), Поличинці і Малу Клітинку Козятинського району.

У складі 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького дивізії гвардії капітан Іван Васильович Павленко пройшов славний бойовий шлях. Його батарея прийняла останній бій 12 травня 1945 року біля міста Праги (Чехословаччина). Після закінчення війни 117-а стрілецька дивізія у серпні 1945 року прибула до Бердичева на Червону Гору на постійне місце дислокації. На мотоциклі Іван Павленко приїхав у село Маркуші і знайшов будинок Ольги Лиферівни. Та її мати повідомила, що дочка навчається у Бердичівському педагогічному інституті. Так визволитель Бердичева та Маркушів став її чоловіком. Подружжя Павленків виховало двох синів.

Іван Васильович Павленко впродовж Великої Вітчизняної війни отримав чотири бойових поранення. За участь у бойових діях удостоєний численних нагород, серед яких ордени Червоної Зірки, Вітчизняної війни I і II ступенів, Богдана Хмельницького III ступеня, медалі "За оборону Кавказу", "За взяття Берліна", "За визволення Праги" та багато інших.

У Бердичеві Іван Павленко прослужив рік – у травні 1946 року в званні гвардії капітана був звільнений у запас. Продовжив військову службу у внутрішніх військах, стає начальником гарнізону охорони Братської ГЕС.

У травні 1960 року Іван Павленко демобілізується та з родиною повертається у Бердичів. Тут працює цензором у Райківській колонії, з 1963 року – охоронцем на Бердичівському солодовому заводі, а з 1983 року – начальником постачання. У 1987 році він стає заступником начальника Ради ветеранів однополчан 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії. У 2000-2008 рр. – голова Ради ветеранів однополчан.

За активну участь у громадсько-політичному житті міста та вихованні молоді рішенням виконавчого комітету бердичівської міської ради від 20 квітня 1998 року №184 визволителю міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників Івану Васильовичу Павленко присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".

Активіст ветеранського руху майор у відставці Іван Павленко до останнього дня приймав активну участь у вихованні молоді, виступав на масових заходах, мітингах, приймав участь у щорічних автопробігах по місцям бойової слави.

Помер Павленко Іван Васильович 1 червня 2010 року у Бердичеві. Його поховали з відповідними почестями на міському кладовищі у секторі почесних поховань.

 

Джерела і література:

Редич В.Л. Історія рідного краю. Східна Волинь, Бердичівщина, с. Маркуші. (Від Черняхівської культури до сьогодення): Історико-документальний нарис. ─ Ірпінь. ПП "Сідько", 2003. ─ 292 с.

Корнійчук П.П. На віки і тисячоліття. Оповіді. – Видавець ПП Пасічник М.П. 2009 р. – 92 с.

Матеріали Музею бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської стрілецької дивізії.

 

 

 

Павленко Іван Васильович.

 

 

 

Іван Павленко (третій справа у першому ряду) серед

Почесних громадян міста Бердичева, 2002 р.

 

 

 

Іван Павленко та міський голова Василь Мазур, 2004 р.

 

 

 

Почесні громадяни міста Бердичева на чолі з Іваном Павленко (у центрі)

та міським головою Василем Мазуром під час відзначення річниці

Незалежності України та Дня міста Бердичева,

24 серпня 2006 р.

 

 

 

Іван Павленко та Іван Лаврентьєв під час автопробігу по місцям бойової слави,

с. Маркуші, 4 травня 2007 р.

 

 

 

Іван Павленко виступає на мітингу з нагоди автопробігу по місцям бойової слави,

с. Маркуші, 4 травня 2007 р.

 

 

 

Іван Павленко в музеї історії села Маркуші, 4 травня 2007 р.

 

 

 

Іван Павленко на урочистому мітингу з нагоди Дня перемоги,

9 травня 2008 р.

 

 

 

Іван Павленко та його останнє свято. 9 травня 2010 року.

 

 

 

Іван Павленко та його останнє свято. 9 травня 2010 року.

 

 

 

Похорони Івана Павленко, 4 червня 2010 р.

 

 

 

Могила Івана Васильовича Павленко, 4 червня 2010 р.

 

 

 

Син Івана Павленко на могилі батька, 22 квітня 2012 р.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?