Головна  |  До розділу

Лівінський Стефан Йосипович

 

Лівінський Стефан (Степан) Йосипович народився 10 квітня 1923 року в селі Крим-Гереєвському Нагутського району Ставропольського краю в багатодітній родині, в якій виховувалось п’ятеро дітей. Батьки назвали сина Стефаном, проте впродовж життя всі називали Степаном.

У 1941 році Стефан Йосипович закінчив авіаційний технікум у місті Таганрог (Росія). Але працювати за спеціальністю йому не довелось – розпочалася Велика Вітчизняна війна. Призваний Целінським РВК, молодий воїн проходить підготовку у повітрянодесантних військах, а наступного року – в одній з бригад десантних військ на фронті.

Стефан Йосипович учасник бойових дій з серпня 1942 року. Воював на I-у Українському фронті у складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії. У січні 1944 року приймає участь у звільненні міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників, на цей час він – ад’ютант командира 333-го гвардійського стрілецького полку 117-ої гвардійської стрілецької дивізії.

У складі 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького дивізії гвардії Стефан Лівінський пройшов славний бойовий шлях. Його частина приймала участь у Проскурівсько-Черновицькій операції, 14 квітня 1944 року прийняла участь у звільненні Тернополя. З липня 1944 року він приймає участь у Львівсько-Сандомирській операції, у ході якої був форсований Західний Буг, ріка Сан. Останній бій бойові частини дивізії провели 12 травня 1945 року біля Праги. Після закінчення війни 117-а стрілецька дивізія у серпні 1945 року прибула у Бердичів на Червону Гору на постійне місце дислокації.

За участь у Великій Вітчизняній війні Стефан Лівінський нагороджений трьома бойовими орденами, 32 медалями, у т.ч. трьома медалями "За бойові заслуги".

Продовжуючи військову службу, Стефан Лівінський був направлений на навчання у Вищу офіцерську автомобільну школу, яку закінчив у 1953 році.

У 1954 році Стефан Йосипович з лав Радянської армії звільняється у запас у званні старшого лейтенанта та влаштовується на цивільну службу. З 1954 по 1980 рр. він очолює бердичівську автошколу, яка спочатку розташовується у приміщенні однієї з загальноосвітніх шкіл міста. За його керівництва школою було ініційовано будівництво нової будівлі, яку у 1962 році силами курсантів та викладачів автошколи спорудили на вулиці Ширшова. З часів керівництва Стефана Йосиповича і по сьогодні бердичівська автошкола є однією з найкращих у Житомирській області.

У 1980 році Стефан Лівінський виходить на заслужений відпочинок. Але він продовжує приймати активну участь у громадському житті міста. Так, у 1983 році він спільно з іншими ветеранами міста – Іваном Павленко, Віктором Удовидченко, Любов'ю Конончук – приймає участь у створенні бердичівського хору ветеранів війни та праці, який існує і до сьогодні. У репертуарі хору ветеранів – пісні про війну та Вітчизну, народні пісні. Перший концерт хору відбувся 13 листопада цього ж року, а через рік бере участь у республіканському конкурсі "Сонячні кларнети", де хор став лауреатом. Впродовж наступних майже десятиліть Стефан Йосипович є активним учасником хору, який отримав почесне звання "народний" (1987).

З 1990 року полковник у відставці Стефан Йосипович Лівінський – активіст ветеранського руху міської організації ветеранів. Він є членом президії, головою соціально-побутової комісії, згодом виконує обов’язки заступника голови міської ради ветеранів.

На протязі всього життя Стефана Лівінського підтримує його дружина Неоніла Станіславівна, з якою він прожив разом більше 53 років. Разом виховали сина Володимира, дочекались онуків Артема та Андрія.

Рішенням виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 24 грудня 1998 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста Бердичева від фашистських загарбників у грудні 1943 – січні 1944 рр., трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства, велику військово-патріотичну роботу, безпосередню участь у вихованні дітей та молоді та з нагоди 55-ї річниці визволення міста від фашистських загарбників Стефану Йосиповичу Лівінському присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".

До останніх днів свого життя Стефан Йосипович бере активну участь у ветеранському русі. Його завжди можна було побачити на урочистих заходах з нагоди визволення Бердичева від німецько-фашистських загарбників, на святі Дня Перемоги 9 травня. Але урочистості з нагоди звільнення Бердичева 5 січня 2010 року стали для ветерана останніми.

Помер Лівінський Стефан Йосипович у Бердичеві 22 квітня 2010 року. Похований на алеї почесних поховань міського кладовища. У 2011 році на могилі встановлено стелу з портретом ветерана та присвятним написом.

 

Джерела і література:

Корнійчук П.П. На віки і тисячоліття. Оповіді. – Видавець ПП Пасічник М.П. – 2009 р. – с. 25-30.

Широких Л. Родина Лівінських. // "Земля Бердичівська", №2 (14817) від 06.01.1999 р.

 

 

 

Лівінський Стефан Йосипович.

 

 

 

Зустріч ветеранів Великої Вітчизняної війни з нагоди 50-и річчя

з часу формування 117-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Музей бойової слави, 10 жовтня 1993 року.

 

 

 

55 річниця звільнення України від німецько-фашистських загарбників.

В числі ветеранів 117-ї Бердичівської гвардійської дивізії Стефан Лівінський

(другий зліва).

 

 

 

Стефан Лівінський (стоїть третій зліва) серед Почесних громадян

міста Бердичева, 2002 р.

 

 

 

Стефан Лівінський (справа) під час свята Дня Перемоги. 9 травня 2009 р.

 

 

 

Під час свята Дня Перемоги. 9 травня 2009 р.

 

 

 

Стефан Лівінський на мітингу з нагоди 66-ї річниці визволення

міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників, 5 січня 2010 р.

 

 

 

Стефан Лівінський на мітингу з нагоди 66-ї річниці визволення

міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників, 5 січня 2010 р.

 

 

 

Могила Стефана Лівінського на алеї почесних поховань міського кладовища, 2010 р.

 

 

 

Стела на могилі С.Й. Лівінського, липень 2011 р.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?