Головна  |  До розділу

Євстюфєйкін Костянтин Павлович

 

Євстюфєйкін Костянтин Павлович народився 6 квітня 1919 року в с. Оржевка Умьотського району Тамбовської області в селянській родині, в якій виховувалось крім нього ще 4 дітей.

Костянтин Євстюфєйкін закінчив курси механізаторів, працював в місцевому колгоспі трактористом.

У 1938 році Костянтина Євстюфєйкіна призвали до лав Червоної Армії. Він стає учасником радянсько-фінської війни 1939-1940 рр.

З початком Великої Вітчизняної війни Костянтин Павлович в складі радянських військ приймає участь в окупації Ірану (операція "Згода", рос. "Согласие"). Проходить військову службу спочатку в Ірані, згодом у місті Грозний (Чечено-Інгушська АРСР) в автомобільних військах на посаді інструктора у парашутно-десантних військах.

З вересня 1942 року сержант Костянтин Євстюфєйкін проходить службу у складі 8-ї гвардійської стрілецької бригади, командир відділення окремої розвідувальної роти. Бере участь у бойових діях на Моздоксько-Берському оборонному рубежі і біля міста Туапсе, у наступі на "Голубу Лінію" ("Готенкопф", буквально — "Голова гота", в сучасних джерелах "Голуба лінія" — умовна назва рубежів оборони німецьких військ на краснодарсько-таманському напрямі, січень-лютий 1943 року). У складі господарського взводу тилу приймає участь у морському десанті південніше Новоросійська, в район Мисхако (згодом плацдарм стане відомим як "Мала Земля").

У жовтні 1943 року 8-а гвардійська стрілецька бригада стала 333-м гвардійським стрілецьким полком 117-ї гвардійської стрілецької дивізії. В її складі в грудні 1943 року – січні 1944 року Костянтин Євстюфєйкін в ході Житомирсько-Бердичівської операції приймає участь у звільненні міста Бердичів від німецьких загарбників. Перемогу у Великій Вітчизняній війні Костянтин Павлович зустрів 11 травня, звільняючи в ході Празької операції міста Пласі і Пльзень від ворожих військ.

За участь у бойових діях Великої Вітчизняної війни Костянтин Євстюфєйкін нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни ІІ ст., 15 медалями, серед яких дві – "За бойові заслуги", медалі "За оборону Кавказу", "За взяття Берліну", "За взяття Праги" та ін.

По закінченні Вітчизняної війни 117-а гвардійська стрілецька дивізія прибуває до Бердичева на постійне місце дислокації. Костянтин Євстюфєйкін залишається на військовій службі. Того ж 1945 року одружується. Разом з дружиною Вірою Антонівною Костянтин Павлович виховав трьох синів: Валентина (1946), Анатолія (1948) та Володимира (1951).

У 1956 році в складі радянських військ Костянтин Євстюфєйкін приймає участь в Угорських подіях (операція "Вихор", дії по придушенню т. зв. контрреволюційного заколоту). По завершенні операції його військова частина прибуває до Бердичева на постійне місце дислокації (Червона гора).

У 1972 році Костянтин Павлович демобілізується зі Збройних Сил у званні старшини запасу, проживає з родиною у Бердичеві. Того ж 1972 року влаштовується до апарату Бердичівського районного комітету партії, де працює спочатку водієм, потім завідуючим господарством, з 1982 року – комендантом райкому. У середині 1980-х років Костянтин Євстюфєйкін виходить на заслужений відпочинок.

Костянтин Павлович приймає активну участь у ветеранському русі, який отримав потужний поштовх у 1987 році після створення міської ради ветеранів: проводить зустрічі з підростаючим поколінням, відвідує навчальні заклади та установи міста. Вже за часів незалежності України Указом Президента України №1103 від 28.09.2004 р. Костянтину Євстюфєйкіну присвоєно чергове військове звання "лейтенант".

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №834 від 18.12.2001 року за героїзм і мужність, проявлені у боях за звільнення Бердичева в грудні 1943 – січні 1944 роках, велику героїко-патріотичну виховну роботу серед молоді міста та з нагоди 58-ї річниці звільнення м. Бердичева від німецько-фашистських загарбників, враховуючи звернення міської ради ветеранів війни та праці Євстюфєйкіну Костянтину Павловичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Також портрет Костянтина Євстюфєйкіна розміщено в музеї бойової слави 117-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Помер Євстюфєйкін Костянтин Павлович 12 грудня 2007 року. Похований в Бердичеві на загальноміському кладовищі поряд з дружиною.

 

Джерела і література:

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №834 від 18.12.2001 р.

Матеріали архіву відділу по обліку офіцерів запасу Бердичівського військового комісаріату.

Архів родини Євстюфєйкіних.

 

 

 

Костянтин Павлович з онуком, 9 травня 1984 р.

 

 

 

Костянтин Павлович та Віра Антонівна з онуком.

 

 

 

Костянтин Павлович та Віра Антонівна з онуками Андрієм та Сергієм,

жовтень 1990 р.

 

 

 

В лавах Робітничо-Селянського Червоного Флоту, 10 вересня 1939 р.

 

 

 

Костянтин Євстюфєйкін (зліва) з товаришем, м. Грозний, 7 квітня 1942 р.

 

 

 

Під час проходження служби в м. Грозний, 20 квітня 1942 р.

 

 

 

Костянтин Євстюфєйкін (другий зліва) під час маневрів, 1953 р.

 

 

 

Костянтин Євстюфєйкін, 1954 р.

 

 

 

Микола Безруков та Костянтин Євстюфєйкін

поряд з картою під час бойового навчання, 1956 р.

 

 

 

 

 

 

Костянтин Євстюфєйкін (зліва) та старшина Архипчук,

м. Бердичів, Червона гора, 1958 р.

 

 

 

Костянтин Євстюфєйкін з офіцерами на території військової частини

на Червоній горі, 4 лютого 1968 р.

 

 

 

 

Костянтин Павлович та Віра Антонівна, 31 січня 1981 р.

 

 

 

Костянтин Євстюфєйкін з дружиною та внуком.

 

 

 

Костянтин Євстюфєйкін поряд з власною машиною, 1990 р.

 

 

 

Костянтин Євстюфєйкін з дружиною та родиною сина Валентина,

17 травня 1995 р.

 

 

 

Костянтин Павлович з сином Валентином поряд з будинком

по вулиці Шевченка, 18/2, в якому проживала родина.

 

 

 

Костянтин Павлович з сином Валентином у вікні квартири будинку

по вулиці Шевченка, 18/2, в якому проживала родина.

 

 

 

Костянтин Євстюфєйкін на Дні Перемоги, 2004 р.

 

 

 

Костянтин Павлович Євстюфєйкін.

 

 

 

Могила Костянтина Павловича Євстюфєйкіна, червень 2012 р.

 

 

 

Стела з присвятним написом та портретом Почесного громадянина міста Бердичева,

червень 2012 р.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?