Головна  |  До розділу

Бражник Іван Юхимович

 

 

Іван Юхимович Бражник народився 15 серпня 1922 року в селі Ново-Юрченко Шевченківського району на Харківщині. У 1927 році родина переїхала на постійне місце проживання до міста Харків.

З 1938 по 1943 рік Іван Юхимович навчався на робітничому факультеті, а потім на механічному факультеті Харківського інституту інженерів залізничного транспорту. В жовтні 1941 році разом з інститутом був евакуйований у місто Ташкент. У жовтні 1945 році Іван Юхимович повернувся до Харкова, де до жовтня 1947 року працював викладачем технології машинобудування на курсах майстрів машинобудівного профілю, в профтехучилищі №6, інженером на металургійному комбінаті "Запоріжсталь".

Іван Юхимович Бражник закінчив Харківський інженерно-економічний інститут, Ростовський машинобудівний інститут, Вищі інженерні курси Московського вищого технічного училища ім. Баумана, аспірантуру.

З 1947 по 1950 роки працював заступником директора з навчальної роботи Харківського спецучилища і викладачем за сумісництвом в машинобудівному технікумі. З серпня 1950 по серпень 1951 року працював заступником директора з навчальної роботи Харківського машинобудівного технікуму.

Іван Юхимович у 1951 році переїздить до Бердичева, де з серпня 1951 по травень 1952 року працює заступником директора з навчальної роботи Бердичівського машинобудівного технікуму, а з 1952 року — директором Бердичівського машинобудівного технікуму (нині Бердичівський коледж промисловості, економіки та права).

Член Комуністичної партії СРСР. З грудня 1962 року по грудень 1975 року Іван Юхимович працює першим секретарем Бердичівського міському КП України і за сумісництвом викладає спецдисципліни у технікумі. З грудня 1975 по грудень 1985 знову працює директором Бердичівського машинобудівного технікуму. В технікумі відразу була впроваджена система обов'язкового і досконального знайомства кожного викладача зі змістом навчальних планів і програм. І перш за все з тих спеціальностей, предмети яких він викладає, з внесенням пропозицій щодо їх удосконалення. Іван Юхимович бере активну участь у громадській роботі. Протягом 35-ти років обирався депутатом Бердичівської міської ради народних депутатів, а також депутатом Житомирської обласної ради народних депутатів шість років. Саме Іван Юхимович 9 травня 1970 року запалив Вічний вогонь біля підніжжя обеліска учасникам комсомольсько-молодіжного підпілля на Соборній площі.

Має урядові нагороди: орден Жовтневої революції, орден "Знак пошани", медалі "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років", "50 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.", "Ветеран праці", Нагрудний знак Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР, срібна медаль ВДНГ за успіхи в народному господарстві СРСР, інші пам'ятні нагороди. Учасник Великої Вітчизняної війни (трудовий фронт).

У грудні 1985 року Іван Юхимович виходить на пенсію, його на цій посаді замінила Поліна Соболь (згодом – також Почесний громадянин міста Бердичева). Та навіть знаходячись на пенсії Іван Бражник продовжує працювати у Бердичівському політехнічному коледжі: спочатку викладачем спецдисциплін, потім технічним редактором, методистом коледжу, а з 1994 року працює завідуючим відділення післядипломної освіти.

Виробничий стаж Івана Юхимовича з 1938 року складає 65 років, педагогічний стаж з 1945 року складає 58 років. Стаж роботи в Бердичівському політехнічному коледжі з 1951 року – 52 роки.

Основні публікації Івана Юхимовича:

- Стаття "Опыт работы предприятий по ускорению хозрасчета", журнал "Економіка України", листопад 1975 року.

- Стаття "Кредит и хозяйственные реформы", журнал "Деньги и кредит" №10, видавництво "Фінанси", 1969 рік.

- "До питання про передумови економічно-ефективного оновлення технологічного устаткування" (Тези доповідей та повідомлень на звітній науковій конференції кафедр Бердичівського державного педагогічного інституту за 1968 рік). Збірник інституту за 1969 рік.

- "Научный подход, деловитость" в книзі "Производству – научную основу" видавництва Житомирської області, рада НТО, 1969 рік.

- "Основа ефективності виробництва", газета "Радянська Житомирщина" за 9 вересня 1969 р.

- "Ти господар", газета "Радянська Житомирщина", 10.01.1970 р.

- "Негоже ходить в середняках", газета "Правда України", 10.02.1973 р.

За багаторічну плідну працю в органах державної влади і в галузі освіти, значний особистий внесок у впровадженні інноваційних технологій в освітньо-виховний процес Бердичівського політехнічного коледжу, активну громадсько-політичну діяльність, спрямовану на соціально-економічний розвиток міста, високий професіоналізм Івану Бражнику рішенням Бердичівської міської ради від 14.08.2002 року №467 присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".

Помер Іван Юхимович Бражник 4 березня 2005 року, похований у Бердичеві на міському кладовищі в секторі почесних поховань.

 

Джерела і література:

Марковський Б.В., Ольшевський В.С., Радчук В.В., Ремболович В.А. Бердичівський політехнічний коледж: 100 років діяльності… (Історико-краєзнавчий ілюстрований нарис) // За заг. ред. Г.П. Мокрицького – Житомир: вид-во "Волинь", 2003 р. – с. 185-186.

Секрети його молодості. // "Земля Бердичівська", №65 (15184) від 15 серпня 2002 р.

Як соняшник до сонця. // "Земля Бердичівська", №29 від 14.04.2005 р.

 

 

 

Іван Бражник на своєму робочому місці в машинобудівному коледжі, 2003 р.

 

 

 

Іван Бражник серед колег по машинобудівному технікуму, 2003 р.

 

 

 

Бражник І.Ю. запалює Вічний вогонь біля підніжжя обеліска учасникам

комсомольсько-молодіжного підпілля. 9 травня 1970 р.

Фото Володимира Солодкого.

 

 

 

Могила І.Ю. Бражника на міському кладовищі, 2010 р.

 

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?