Головна  |  До розділу

Горбаченко Людмила Ільківна.

 

Горбаченко Людмила Ільківна (Іллівна) народилася 22 червня 1929 року у селі Мала Клітенка Козятинського району Вінницької області у багатодітній родині. Батьки виховували семеро дітей.

Людмила Ільківна закінчила вісім класів Мало-Клітенської школи, але далі продовжити навчання завадила Велика Вітчизняна війна. Лише по звільненні радянськими військами території області від окупантів Людмила отримує можливість продовжити навчання: у вересні 1944 року в сімнадцятирічному віці вона вступає до Бердичівського ремісничого училища №2. Бердичів в цей час лежить у руїнах, тому молода дівчина разом з однокурсниками приймає участь у відбудові зруйнованих німецько-фашистськими військами приміщень училища та гуртожитку.

10 червня 1947 року Людмила Горбаченко успішно закінчує училище та отримує кваліфікацію електрозварювальника п’ятого розряду. Трудову діяльність розпочала на Бердичівському машинобудівному заводі "Прогрес", куди була прийнята того ж 1947 року в котельно-зварювальний цех. На заводі впродовж наступних десятиліть вона зарекомендувала себе як грамотний фахівець, що якісно та вчасно виконує виробничі завдання, постійно виконує планові показники на 250-300%. Ці здобутки у роботі не залишились не поміченими: напередодні святкування 50-річчя Міжнародного жіночого дня Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 березня 1960 року Людмилу Горбаченко нагороджено найвищою відзнакою Вітчизни – орденом Леніна. Людмила Ільківна стала першою жінкою на машинобудівному заводі "Прогрес", що отримала таку почесну відзнаку.

Як ініціативну та вольову людину, Людмилу Горбаченко 4 березня 1957 року обирають депутатом Бердичівської міської Ради. Згодом вона підтвердить статус депутата міської Ради ще двічі: 5 березня 1959 року та 7 березня 1961 року. Як депутат міської Ради вона бере активну участь у будівництві нових корпусів обласного госпіталю для інвалідів Великої Вітчизняної війни, що розташований в Бердичеві по вулиці Карла Лібкнехта, спорудженні нового корпусу міської середньої школи №7 по вулиці Червоній.

12 червня 1966 року за поданням колективу машинобудівного заводу Людмилу Горбаченко вперше обирають депутатом від Житомирської області до Верховної Ради СРСР. Впродовж наступних чотирьох років вона не лише працює на заводі, але і як депутат приймає участь у вирішенні нагальних питань розвитку міста, області, держави.

Людмила Ільківна активно працює у виборчому окрузі: веде прийом громадян, допомагає у вирішенні наболілих проблем кожного, хто звертається до неї за допомогою – від простого робітника до директора заводу чи керівника міста і району. Як результат 14 червня 1970 року та 16 червня 1974 року вона обирається депутатом Верховної Ради СРСР вдруге та втретє (під час останнього перебування в лавах депутатів вона голосує за нову Конституцію СРСР 1977 року). Саме завдяки допомозі та наполегливості депутата Людмили Горбаченко розпочинається будівництво нового Будинку культури машинобудівного заводу "Прогрес", який згодом стане окрасою Бердичева, перейде у комунальну власність та стане міським Палацом культури міста Бердичева, що з 2006 року носить ім'я Почесного громадянина міста Бердичева Олексія Шабельника.

За здобутки у праці, громадську роботу Людмила Горбаченко 20 жовтня 1971 року отримала чергову високу нагороду – орден Жовтневої Революції.

Людмила Горбаченко все своє трудове життя працює на машинобудівному заводі "Прогрес" електрозварювальником. Звідси у 1979 році вона і виходить на заслужений відпочинок. В її трудовій книжці значиться лише один запис – робота на машинобудівному заводі, що став для неї рідним.

Розглянувши звернення представників підприємств, організацій, установ ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" від 18.08.2005 р. №45/525 за вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток міста, 575-ліття від року заснування Бердичева, на підставі п.п. 1 п. "а", ч.1 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет Бердичівської міської ради рішенням №479 від 18.08.2005 р. присвоїв Горбаченко Людмилі Ільківні звання "Почесний громадянин міста Бердичева".

Людмила Ільківна разом з чоловіком виховала двоє дітей.

Горбаченко Людмила Ільківна померла у Бердичеві 30 жовтня 2007 року. Похована на міському кладовищі в секторі почесних поховань. У 2008 році на могилі встановлено гранітну плиту з портретом Почесного громадянина та присвятним написом.

 

Джерела і література:

Смирнов Г.И., Шкляр В.И. Трудовая поступь завода-ветерана. — К.: "Техніка", 1980. — с. 67-69.

Климчук В. Робітничий депутат. // "Радянський шлях", №1 (8922) від 01.01.1969 р.

Матеріали музейної кімнати Бердичівського міськвиконкому.

 

 

 

Горбаченко Людмила Ільківна.

 

 

 

Горбаченко Людмила Ільківна.

 

 

 

Людмила Горбаченко виступає перед виборцями.

 

 

 

На робочому місці в котельно-зварювальному цеху.

 

 

 

Людмила Горбаченко з комсомольським активом міста.

 

 

 

Людмила Горбаченко на зустрічі з ветеранами.

 

 

 

Людмила Горбаченко під час засідання Верховної Ради СРСР.

 

 

 

Горбаченко Людмила Ільківна.

 

 

 

Директор середньої школи №10 Осовський та його заступник Тамара Турченко.

На другому плані Людмила Горбаченко та директор заводу "Прогрес"

Олексій Шабельник.

 

 

 

Горбаченко Людмила Ільківна.

 

 

 

Людмила Горбаченко на стенді музейної кімнати Бердичівського

міськвиконкому.

 

 

 

Могила Людмили Горбаченко, липень 2011 р.

 

 

 

Гранітна плита на могилі Л.І. Горбаченко, липень 2011 р.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?