Головна  |  До розділу

Яцюк Микола Софронович

 

Яцюк Микола Софронович народився 9 травня 1945 року в селі Кашперівка Козятинського району Вінницької області. У 1959 році закінчив семирічну школу у рідному селі, а повну середню освіту здобув 1963 року у середній школі сусіднього селища Білопілля (саме від імені цього селища походить назва однієї з вулиць Бердичева – Білопільської, нині вулиця Карла Лібкнехта).

Ще в дитинстві Микола Яцюк захопився малюванням. Спочатку малював все, що траплялося на очі, а коли підріс, пробував малювати великих людей. На поле, де пас череду, завжди брав з собою олівці та книги з портретами Шевченка, Пушкіна. Його першим вчителем з малювання в сільській школі став Марко Михайлович Харчун, який розвинув талант школяра. Тож захоплення образотворчим мистецтвом, бажання навчати цьому інших закономірно привело до педагогічного інституту: після закінчення середньої школи Микола Яцюк вступає на факультет біології та сільського господарства (згодом перейменований у факультет біології та хімії) Бердичівського педагогічного інституту (нині педагогічний коледж). Після першого курсу був призваний до лав Збройних Сил, де під час військової служби у Красноярському краї його художній талант не залишили без уваги – Микола Софронович займався оформленням Ленінської кімнати своєї військової частини.

У 1970 році Микола Яцюк закінчує педагогічний інститут та за направленням їде до села Трубіївка Ружинського району, але через місяць повертається до Бердичева та влаштовується працювати вчителем у середню школу №15 – викладає біологію, креслення і малювання. Тут за декілька років він створює найкращий в області кабінет образотворчого мистецтва.

За роки педагогічної праці у школі його помітили як талановитого вчителя і здібного організатора. Тож коли у 1979 році в Бердичеві постало питання про створення дитячої художньої школи, керівництво міського комітету партії, зокрема, другий секретар Тетяна Анденова запропонувала Миколі Яцюку стати її директором. Власне, школи як такої на цей момент ще не було, — ні приміщення, ні учнів, ні вчителів. Вона лише мала стати першою в нашому місті і другою в області школою художньо-естетичного напрямку.

Художню школу вирішили розмістити в приміщеннях комплексу споруд монастиря Босих кармелітів, яким з кінця 1960-х років стала опікуватися держава та громадські організації. Відновлювальні роботи проводили фахівці Київської міжобласної спеціальної науково-реставраційної виробничої майстерні Держбуду УРСР. Але коштів проведення всіх необхідних робіт в повному об’ємі не вистачало. Тому багато робіт виконувались силами вчителів та учнів художньої школи.

Того ж 1979 року шістдесят здібних до малювання учнів склали вступний іспит, після чого вони прийшли в один великий клас. Він слугував і кабінетом, і класом, і місцем проведення різноманітних виставок та свят. Мольбертами слугували креслярські дошки, розрізані на чотири частини: учні ставили їх на стільці, обпираючи на бильця, і таким чином вчилися малювати.

Навчаються не лише учні художньої школи, але і її директор: щоб підвищити свій фаховий рівень, Микола Софронович у 1980 році вступає на заочне навчання до Одеського педагогічного інституту, художньо-графічний факультет (розпочав навчання відразу з другого курсу). У 1984 році він успішно його закінчує.

Поступово навчальні площі художньої школи за рахунок відремонтованих приміщень кляштору розширювалися, класів стало більше. Також назустріч йшла влада, підтримуючи школу як фінансово, так і матеріально. Але все ж найважчий тягар лягав на плечі директора і викладачів. Миколі Яцюку разом з колегами Валерієм Ковальчуком та Іриною Смирновою доводилося працювати у дві зміни. А вечорами треба було ще й опалювати приміщення. Ким лише не доводилося бути — кочегарами, малярами-штукатурами, електриками...

За наступні тридцять з лишком років більше 1000 учнів закінчили бердичівську художню школу, якою всі ці роки незмінно керує Микола Яцюк. Нині вони — професійні майстри-художники, дизайнери, модельєри одягу, архітектори. Учні школи несуть славу міста далеко за його межі, вони стають призерами багатьох престижних конкурсів за кордоном. Двадцять кращих дитячих робіт знаходяться в музеї дитячої творчості в місті Осло. Вже кілька років поспіль на всеукраїнських конкурсах до Шевченківських днів бердичівляни виборюють призові місця. Школа, учні для Миколи Софроновича — то його життя. І на все й на усіх мусить вистачати і зусиль, і терпіння. Кожен штрих олівцем і мазок пензлем дитини коригує так, щоб свій досвід і знання якнайефективніше перелляти в юні душі.

Коли до міста приїздять гості, їх обов'язково запрошують відвідати Музей історії міста, музичну і художню школи. І Микола Софронович залюбки веде їх до шкільної виставкової зали, де розташовані кращі роботи вихованців.

Крім керівництва художньою школою у житті Миколи Яцюка залишається місце для власної творчості. Своє реноме оригінального художника він час від часу підтверджує перемогами на різноманітних конкурсах. Роботи його пензля неодноразово відзначалися призами міських, обласних, всеукраїнських виставок художньої творчості.

Микола Яцюк — постійний позаштатний художник-графік міськрайонної газети "Земля Бердичівська" (колишній "Радянський шлях"). Його малюнки, етюди, художні оформлення статей та нарисів постійно з'являються на сторінках газети. Також він став художнім оформлювачем багатьох літературних видань: книг Михайла Полюги "Свет мой печальний", "Я пришел в Вавилон", Наталії Котикової "Мой стиль — это мои убеждения" (про уродженця Бердичева композитора Віктора Томіліна), Олеся Коляди "Пісні про Україну" тощо. Полотна Миколи Яцюка можна зустріти в офісах підприємств та музеях Бердичева.

За багаторічну творчу діяльність Микола Софронович Яцюк має багато відзнак і нагород. Це знак ВЦРПС (Всесоюзна виставка "Слава праці", Москва, 1974 р.), Почесна грамота за роботу "Пам'ять" (Бердичів, 1985 р.), подяка Міністерства культури України (1995 р.), дипломи лауреата обласних фестивалів (1995, 2001 рр.). Він — учасник Міжнародних пленерів у Польщі "Реймонтовха" (2000 р.), у місті Луцьку (2001 р.).

Рішенням виконкому міської Ради від 18 серпня 2005 року за вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток міста, активну участь у житті територіальної громади та з нагоди 575-ліття від року заснування Бердичева Яцюку Миколі Софроновичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".

Микола Яцюк одружений, разом з дружиною Оленою Костянтинівною (вчителька за фахом) виховав двох дочок, які пішли стопами батьків. Старша донька Наталя закінчила філологічний факультет Житомирського педагогічного університету, працює вчителем. Молодша донька Оксана закінчила Полтавський технологічний університет, стала архітектором. Так само, як і Микола Софронович, вона проілюструвала книжку Михайла Пасічника для дітей "Наші з Савичем дороги". У 2011 році Оксана Яцюк стала співзасновником творчої майстерні FAV-art, в якій є ведучим художником та керівником відділу образотворчого мистецтва та дизайну. Нині вона активно працює в графіці, проілюструвала українську класику: поеми "Енеїда" та п'єси "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник" Івана Котляревського, байки Л. Глібова, повість "Захар Беркут" Івана Франка, "Містичні повісті" Миколи Гоголя та інші. У листопаді 2011 року у виставковій залі Музею історії міста Бердичева відбулась виставка її творчих робіт.

Нині Микола Софронович Яцюк продовжує працю у художній школі міста Бердичева.

 

Джерела і література:

Лук'янюк О. Вічний паломник мистецтва. // Пасічник М. Імідж міста в живих іменах. Нариси та портрети. Книга друга. – К., Вид-во "Дія", 2005. – с. 71-76.

Покотилюк І. Микола Яцюк: з олівцем по життю. // "Бердичівські новини", №41 (113) від 11.10.2007 р.

Архів родини Яцюків.

 

 

 

Микола Софронович Яцюк.

 

 

 

 

Микола Яцюк в художній школі.

 

 

 

В художній школі.

 

 

 

Педагоги міської художньої школи.

 

 

 

Серед Почесних громадян міста Бердичева під час відзначення

Дня Незалежності України, 24 серпня 2006 року.

 

 

 

Микола Яцюк серед колег.

 

 

 

Микола Яцюк під час творчого звіту аматорських колективів

та майстрів мистецтв міста Бердичева, м. Житомир, 21 квітня 2011 року.

Фото Василя Мельника.

 

 

 

Оксана Яцюк з книгами, які ілюструвала.

 

 

Роботи Миколи Яцюка:

 

 

Свято-Троїцька церква, 2000 р.

 

 

 

Фортеця.

 

 

 

 

Картина "Гасіння пожежі в будинку по вулиці Шевченка"

в музеї історії пожежної охорони Бердичева.

 

 

 

Діорама "Визволення Бердичева" (епізод звільнення воїнами району

залізничного вокзалу в січні 1944 року) в експозиції

музею Слави загальноосвітнього НВК №4.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?