Головна  |  До розділу

Шеремет Петро Павлович

 

Шеремет Петро Павлович народився 12 березня 1937 року в селі Лихосілка нині Чуднівського району Житомирської області. Там же навчається в початковій школі, закінчив 4 класи. Але у зв'язку з Вітчизняною війною 1941-1945 рр. та повоєнною розрухою отримати повну освіту малому Петру не судилось.

Петро Шеремет влаштовується різноробочим у місцевий колгосп "Радянський хлібороб". Через деякий час вступає до школи механізаторів при машино-тракторній станції, потім трирічна служба в лавах Радянської Армії.

У 1960 році Петро Шеремет одружується з Євгенією Степанівною та переїздить до села Озадівка Бердичівського району. З цього часу з родиною проживає в Озадівці, працює у місцевому колгоспі імені Кірова. Петро Павлович разом з дружиною виростили двоє дітей, дочекались онуків і правнуків.

Тяга до техніки Петру Шеремету передалась, мабуть, від батька, який теж був механізатором, але недовго: у 1939 році, будучи кадровим військовим Червоної Армії він загинув під час т.зв. Визвольного походу Червоної Армії у Західну Україну й Західну Білорусь. Тому мати виховувала Петра з сестрою одна, отримуючи, правда, за батька невелику пенсію.

З 1960 по 1992 рік, практично все трудове життя, Петро Шеремет провів за важелями трактора в колгоспі. Спочатку це були гусеничні трактори КДП-35, ДТ-54, Т-64. Потім механізатор пройшов перекваліфікацію для роботи на важких тракторах, і до самої пенсії працював на тракторах Т-150.

1960-1980-і роки – часи п’ятирічних планів і соціалістичних змагань. Трактористи брали на себе соціалістичні зобов’язання, які намагались виконувати та перевиконувати. Наприклад, трактористи зобов’язувались виробити на трактор 2200 гектарів оранки, але Петро Шеремет брав зобов’язання на 2800-3000 гектарів. І так щороку. Він старанно слідкував за технікою, намагаючись виконувати роботу якісно та старанно. Працював на найважчих ділянках, в погоду і в негоду.

За наполегливу працю з’явились і перші нагороди. Спочатку Почесні грамоти та дипломи, з часом і більш матеріальні: за підсумками чергового змагання Петру Павловичу вручили настінний килим, у 1981 році він отримав республіканську премію – дорожній мотоцикл "Восход". У 1977 році Петро Шеремет за трудові досягнення нагороджується орденом Трудової Слави III ст. Чергову високу державну нагороду механізатор отримав через півтора десятиліття – 27 червня 1991 року Президент СРСР Михайло Горбачов підписав Указ про нагородження Петра Шеремета орденом Трудової Слави II ст.

У 1992 році Петро Павлович виходить на пенсію, працює на колгоспній кузні, навчає молодих механізаторів трудової майстерності – на тракторному стані колишнього колгоспу ім. Кірова розмістило свою виробничу базу товариство "Укрзернопром", яке нині обробляє поля в Бердичівському та сусідніх районах. Має Петро Шеремет і невелике хобі – робить з дерева різні корисні в господарстві речі: кісся, граблі, ручки до молотків та сокир, тощо. Мабуть, в половині садиб села Озадівка є інструменти, зроблені його руками.

Враховуючи звернення окремих депутатів Бердичівської районної ради, членів трудового колективу сільськогосподарського підприємства, за особистий внесок і вагомі здобутки в соціально-економічному розвитку району та з нагоди Дня Незалежності України рішенням Бердичівської районної ради №160 від 22 серпня 2012 року Петру Павловичу Шеремету присвоєно звання "Почесний громадянин Бердичівського району".

Нині Петро Павлович Шеремет разом з дружиною проживає в селі Озадівка Бердичівського району.

 

Джерела і література:

Доманський О. Вони творили історію Бердичівського району. // "РІО Бердичів", №66 (1029) від 21 серпня 2012 р.

Біографічна довідка Озадівської сільської ради №885 від 10.08.2012 р.

Рішення Бердичівської районної ради від 22.08.2012 р. №160.

 

 

 

Шеремет Петро Павлович, 2012 р.

 

 

 

Петро Шеремет з дружиною Євгенією Степанівною, 2012 р.

 

 

 

Петро Шеремет за своєю улюбленою роботою, 2012 р.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?