Ахметов Рустам Фагімович.

Ахметов Рустам Фагімович

Ахметов Рустам Фагімович народився 17 травня 1950 року в Житомирі в сім'ї військовослужбовця. Батько Фагім Абдурахманович був офіцером, невдовзі його по службі переводять до Бердичева і сім'я переїздить сюди з Житомира.

Навчається Рустам у міській середній школі №3. В цей час він, як і багато бердичівських хлопчаків, загорівся бажанням потрапити до спортивної школи тренера зі стрибків у висоту Віталія Олексійовича Лонського, що діяла тоді у Бердичеві. Бажання було, а ось з ростом трохи не поталанило. Він прийшов до Віталія Лонського у 12-річному віці тендітним, худорлявим хлопчиком. Тренер взяв у нього клятву... підрости до 185 сантиметрів — ідеальний для стрибунів 60-х років зріст. Впертий Рустам споживав вітаміни, робив десятки вправ щоденно, щоб підрости. І сталося справжнє диво. Рустам виріс, і навіть перевершив обіцянку: за три роки він виріс до 185 сантиметрів, на четвертий, коли перестав робити спеціальні вправи для зросту, – ще на 2 по інерції. За три роки – на 22 см.!

Тренер повірив у Рустама, а Рустам — в тренера. Взаємна довіра і повага, а ще самовіддана працездатність обох в ім'я досягнення високих результатів, врешті й привели до успіху. В 12 років при зрості 1,55 метра він мав третій спортивний розряд, в тринадцять – вже другий. Ахметов розробив власну методику тренувань і за три роки виріс на 23 (!) см – в 19 років його зріст був вже 186 см.

Коли Рустам Ахметов у 1967 році закінчив школу, то був вже майстром спорту, подолавши планку на висоті 2 метра 3 см. У 18 років він вперше виїздить за кордон, на матч Франція-СРСР. У 21-річному віці виконує норматив майстра спорту міжнародного класу.

Після закінчення школи Рустам Ахметов влаштовується на роботу на машинобудівний завод "Прогрес", де офіційно рахується слюсарем ливарного цеху, вступає до Київського державного інституту фізичної культури і спорту. Фактично ж він поєднує навчання з інтенсивним тренуванням. На студентські роки випали найбільші його успіхи в спортивній кар'єрі: майстер спорту міжнародного класу Рустам Ахметов стає семикратним чемпіоном України (двічі встановлював рекорд України — 219 см. і 223 см.), двократним переможцем першості СРСР та Європи, чемпіоном V Спартакіади народів СРСР (1972 p.). Рустам став учасником XX Олімпійських ігор у Мюнхені, де виборов шосте місце. Ось далеко не повний перелік досягнень Рустама Ахметова — одного з найкращих радянських стрибунів у висоту 1970-х років.

Після завершення активної спортивної кар'єри Рустам Ахметов знайшов своє місце у житті. У 1979 році він закінчує аспірантуру при Всесоюзному науково-дослідному інституті фізичної культури та спорту (ВНДІФК) у Москві (спеціалізація — біомеханіка спорту). У 1980 році успішно захищає кандидатську дисертацію на тему: "Використання технічних засобів для удосконалення біомеханічної структури стрибка у висоту" та здобуває вчений ступінь кандидата педагогічних наук.

З 1979 року Рустам Ахметов працює у Житомирському державному педагогічному університеті ім. І. Франка (тепер — Державний університет), де пройшов шлях від старшого викладача до завідувача кафедри фізичного виховання.

Рустам Фагімович є автором понад 40 наукових публікацій, у тому числі двох монографій. Під його керівництвом успішно впроваджується в практику колективна науково-дослідна тема "Використання технічних засобів та тренажерів для удосконалення навчально-тренувального процесу в педагогічному вузі". Ним створена науково-дослідницька лабораторія, виготовлені пристрої та тренажери, що сприяють раціоналізації навчально-тренувального процесу в педагогічних вузах.

За вагомі здобутки у справі навчання та виховання молоді у 1999 році Рустам Ахметов нагороджений почесною відзнакою "Відмінник освіти України", у цьому ж році йому присвоєно почесне звання "Заслужений працівник фізичної культури та спорту України".

Рустам Ахметов є одним з ініціаторів проведення в Бердичеві щорічних змагань найкращих стрибунів у висоту на призи Віталія Олексійовича Лонського, що тепер проводяться без патріарха і засновника школи стрибунів Віталія Олексійовича. Він щороку приїздить до Бердичева, щоб особисто бути присутнім на змаганнях.

Рустам Фагімович Ахметов одружений. Його дружина Ільміра – лікар-ендокринолог, в минулому також спортсменка. В сім'ї Ахметових росте двоє синів. На даний час родина Ахметових проживає в Житомирі.

"Думаю, главным в его жизни было страстное желание вырваться за рамки, несправедливо установленные природой. И он вырвался. За три года он вырос на 23 см. Он стал мастером... и одним из лучших прыгунов мира".

"Я верю, что человек может все. Даже вырасти по собственному желанию. Как бы меня ни убеждали, что дело в акселерации, но я твердо уверен: мой ученик Рустам Ахметов вырос и потому, что очень хотел этого. Мне нравился этот сосредоточенный, самозабвенно трудоспособный, немножко угрюмый мальчишка. В нем было все, что нужно спортсмену: настоящий спортивный характер, обостренное чувство чести и самолюбие, которые не позволяют человеку успокоиться, если кто-то выиграет у него хоть сантиметр. У него была недюжинная сила, ловкость. Не хватало только одного — роста. Не коротышка, но для прыгуна высокого класса он был маловат. В его юношеской фигуре где-то угадывалась уже приземистость, так ярко выступавшая в его родителях. Можно ли было бороться с неумолимой генетикой? Я тогда думал: "Нет". Но Рустам считал иначе..."

В.О. Лонський, заслужений тренер СРСР.

Джерела і література:

Очкуренко В. Нових висот, Рустаме! // "Радянський шлях", №156 (9077) від 04.10.1969 р.

Смирнов Г.И., Шкляр В.И. Трудовая поступь завода-ветерана. — К.: "Техніка", 1980. — с. 122-123.

Ковальчук В. Крупный план. // "Сегодня" від 28.12.1999 р.

Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — с. 226-228.