Головна  |  До розділу

Демиденко Валер'ян Никодимович

 

Демиденко Валер'ян Никодимович народився 12 червня 1913 року в селі Чубинці Сквирського району Київської області в сім'ї селянина-бідняка. В 10 років став сиротою, після смерті батьків з 1925 по 1927 рік батрачив у куркулів.

У 1927 році Валер'ян Демиденко вступає до технікуму, у 1931 році з третього курсу був зарахований на трирічні Вищі інженерні курси по розробці торф'яних родовищ, що діяли при Київському гірничому інституті. Закінчив два курси навчання, після чого в 1933 році курси були ліквідовані.

З квітня 1931 по 1933 роки Валер'ян Демиденко працює технічним керівником торфової артілі у місті Новгород-Сіверський Чернігівської області. З червня 1939 по липень 1941 року – головний інженер Житомирського обласного управління місцевої паливної промисловості, потім – головний інженер Броницьких торфорозробок.

У червні 1941 року з початком Великої Вітчизняної війни Валер'ян Никодимович призваний до лав Червоної Армії. Організаторські здібності Валер'яна Демиденка виявилися з перших днів війни: будучи рядовим військ зв'язку, він бере на себе відповідальність вивести свій батальйон з німецького оточення. За ці успішні дії в порядку винятку рядовому Демиденку надали офіцерське звання – молодший лейтенант.

Валер'ян Демиденко пройшов з боями фронтами Великої Вітчизняної війни, перебував на посадах командира взводу, роти, батальйону зв'язку. За мужність та героїзм, проявлені в роки війни, нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни І (1985) та ІІ ступенів, двома орденами Червоної Зірки та п’ятьма бойовими медалями.

Валер'ян Никодимович війну закінчив у Берліні в званні майора. По звільненні з лав Червоної Армії повернувся в Житомир на свою довоєнну роботу – очолив підприємство з видобутку торфу. Згодом працює на керівних посадах у виконкомі Житомирської обласної ради депутатів трудящих, а з 1949 по 1952 роки – керуючий Житомирським обласним паливним трестом. 1952-го року за успіхи на роботі його хотіли забрати в Київ на посаду заступника міністра енергетики республіки. Але обласне керівництво наполягло, щоб його призначили головою виконавчого комітету Бердичева. Так і сталось – у липні 1952 року Валер'яна Демиденко обрано на посаду голови Бердичівського міськвиконкому. В наступні роки на цю посаду Валер'ян Демиденко обирався ще дев'ять разів (!), до 1971 року. Також з 1950 року по 1969 рік він дев'ять разів обирався депутатом Житомирської обласної ради депутатів трудящих.

За 20 років керівництва містом Бердичевом Валер'яну Демиденку вдалося зробити місто таким, яке заробляло для своїх потреб грошей більше, ніж виділяли із союзного бюджету. Валер'ян Никодимович зібрав навколо себе команду однодумців, які підтримували починання свого керівника. Серед них досить згадати таких відомих бердичівлян, як перший заступник голови Олександр Клекота, головний архітектор міста Юрій Безценний, начальник БМУ-6 Григорій Хуторянський, начальник міського харчокомбінату Андрій Карнобай та багато інших. Валер'ян Никодимович не приховував, що для реалізації багатьох бердичівських проектів використовував особисту дружбу з керівниками як республіки, так і Союзу. Так, скажімо, будівництво в Бердичеві обласного госпіталю інвалідів війни санкціонували з Москви, а центральний універмаг "Ювілейний" (1969) побудували за київським проектом. Старше покоління бердичівлян і досі пам'ятає свого колишнього голову, його працю на благо міста.

За успіхи у розбудові господарства міста у 1966 році Валер'яна Никодимовича Демиденка нагороджено орденом "Знак Пошани", у 1971 році – орденом Трудового Червоного Прапора. Згідно з рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 20.04.1998 р. №184 Демиденко Валер'яну Никодимовичу за багаторічну сумлінну працю в органах виконавчої влади, розвиток його соціально-економічної структури присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".

До 90-річчя з дня свого народження – 12 червня 2003 року – Валер'яну Демиденко вручено Орден міста Бердичева "За Заслуги" за номером 001, а також орден Богдана Хмельницького III ступеня. Указом Президента України від 05.05.2004 р. № 507/2004 за ратні і трудові заслуги, активну діяльність у ветеранських організаціях та патріотичне виховання молоді Демиденко Валер'ян Никодимович нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.

У 1971 році Валер'ян Демиденко йде на заслужений відпочинок, проживає у місті Бердичеві. Але ветеран підтримує тісні стосунки з керівництвом міста, колишніми підлеглими. У 2006 та 2009 роках з під його пера друком виходять книги "Час – у Лету, Люди – в Пам'ять..." та "Ветеран", в яких у вигляді спогадів розповідає про час, свою роботу, життя міста 1950-1960-х років.

Помер Демиденко Валер'ян Никодимович 4 листопада 2012 року. Похований у секторі почесних поховань загальноміського кладовища по вулиці Войкова.

У музейній кімнаті міськвиконкому створено стенд, присвячений життю та праці Валер'яна Никодимовича Демиденка.

 

Джерела і література:

Кравченко В.Т. Солдат – зодчий – мер. // "Земля Бердичівська", №47 (15270) від 12.06.2003 р.

Коржук В. До витоків історії. // "Земля Бердичівська", №51 від 26.06.2006 р.

Демиденко В.Н. Час – у Лету, Люди – в Пам'ять... Спогади. – Житомир, ПП Пасічник, 2006. – 70 с.

Демиденко В.Н. Ветеран. – Житомир, ПП Пасічник, 2009. – 28 с.

Матеріали музейної кімнати Бердичівського міського виконавчого комітету.

 

 

 

Валер'ян Никодимович Демиденко.

 

 

 

Замітка у міськрайонній газеті "Радянський шлях", 1953 рік.

 

 

 

Валер'ян Демиденко відкриває Пам’ятний знак військовим частинам,

що звільнили місто від німецько-фашистських загарбників і отримали

найменування "Бердичівських". 9 травня 1965 року.

 

 

 

 

Валер'ян Никодимович Демиденко разом з дружиною Ганною Петрівною.

 

 

 

Валер'ян Демиденко (в центрі) серед Почесних громадян міста Бердичева, 2002 р.

 

 

 

Стенд в музейній кімнаті Бердичівського виконавчого комітету,

присвячений Валер'яну Демиденко. 2010 р.

 

 

 

Могила В.Н. Демиденка, серпень 2014 р.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?