Головна  |  До розділу

Дзюрбей Ольга Олександрівна

 

Дзюрбей Ольга Олександрівна (дівоче прізвище Яцюк) народилась 16 березня 1948 року в селі Вільшанка Чуднівського району Житомирської області в родині художника Олександра Яцюка.

Ольга Олександрівна навчається в середній школі села Вільшанка, після закінчення восьмого класу якої в 1964 році поступає в Житомирське культурно-освітнє училище на керівника самодіяльного хорового колективу за спеціальністю хормейстер-диригент.

Навчання в училищі Ольга Олександрівна закінчила 27 червня 1967 року і отримує направлення на роботу у місто Чуднів, де обіймає посаду методиста, керівника хору Чуднівського районного Будинку культури.

У 1968 році Ольга Олександрівна переїздить до Бердичева, працює художником у художній майстерні Бердичівського міського побутового комбінату. На той час майстерня займається виготовленням наглядної агітації, плакатів, картин. В цьому ж році Ольга виходить заміж за художника Анатолія Дзюрбей, через рік у них народжується донька Тетяна.

З 1971 року Ольга Дзюрбей після декретної відпустки працює художником в міському осередку ДТСААФ (Всесоюзне Ордену Червоного Прапора Добровільне товариство сприяння армії авіації і флоту, рос. ДОСААФ). З 1974 року переходить на роботу художником у художній фонд УРСР в місті Житомирі, де працює разом зі своїм батьком. В цей період роботи художниці експонуються на численних виставках, серед яких вернісаж у виставковій залі Художнього фонду (м. Житомир, 1974 і 1975 рр.), Республіканська молодіжна виставка (м. Київ, 1974).

У 1982 році Ольга Дзюрбей вступає до Київського Державного інституту культури ім. О.Є. Корнійчука (нині – Київський національний Університет культури) і закінчує його 29 червня 1987 року за спеціальністю культурно-освітня робота (мистецтвознавець).

Великий вплив на формування Ольги Дзюрбей як художника справив її батько – Олександр Яцюк. Він став і вчителем, і наставником у творчих пошуках. Ольга Олександрівна сповідує цікавий художній напрям – авангардизм. На переконання художниці, живописна природа надихає на сприйняття прекрасного, вчить сприймати барви життя, використовувати їх для майбутніх полотен. Ще одним своїм вчителем Ольга вважає народного художника України Миколу Максименка – спілкування з ним стало поштовхом в її професійній діяльності митця.

У 1997 році в приміщенні Будинку культури машинобудівного заводу "Прогрес" відбувається персональна виставка робіт художниці, яка запам’яталася бердичівлянам, що її відвідали, феєрією кольорів та образів, нанесених на полотно.

Ольга Дзюрбей стає членом міської спілки вільних художників і народних майстрів "Вернісаж". В наступні роки персональні виставки художниці відбуваються у Бердичеві та Житомирі майже щороку: 2001 та 2004 рр. – в обласному музично-драматичному театрі ім. Кочерги, 2001-2009 рр. – в приміщенні Музею історії міста Бердичева. У вересні 2007 року відбувається персональна виставка за кордоном – в місті Соро (Данія).

У 2007 році Ользі Дзюрбей за здобутки у творчості присвоєно звання "Майстер народної творчості".

2 липня 2009 року у відділі літератури з мистецтва Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Ольжича відкрилась персональна виставка Ольги Дзюрбей під назвою "Філософія життя". На виставці Ольга Олександрівна представила 60 картин сучасного авангардного мистецтва, серед яких "Пробудження енергії", "Гра", "Калейдоскоп почуттів", "Компроміс", "Нескінченність", "Бажання", "Подорож в невідоме", "Продовження життя" та інші.

Нині Ольга Дзюрбей проживає у Бердичеві, знаходиться на заслуженому відпочинку. Картини художниці можна зустріти в Данії, Швейцарії, Сполучених штатах, і, звичайно, в Україні.

 

Джерела і література:

Ольга Дзюрбей. Буклет до персональної виставки. – Житомир, 2009 р.

Матеріали Музею історії міста Бердичева.

 

 

 

Ольга Олександрівна Дзюрбей на фоні своїх картин,

Музей історії міста Бердичева, 2007 р.

 

 

 

Ольги Дзюрбей на персональній виставці у відділі літератури з мистецтва

ЖОУНБ ім. О. Ольжича, 2 липня 2009 року.

 

 

 

Ольга Дзюрбей. "Закохана".

 

 

 

Ольга Дзюрбей. "Казкові сни".

 

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?