Головна  |  До розділу

Файнтух Яків Самійлович

Файнтух Яків Самійлович народився 19 грудня 1892 року у Бердичеві. Але як і більшість бердичівлян своє майбутнє він пов'язав з Одесою.

З початком Першої Світової війни Яків Самійлович стає до лав російської армії, де проходить військову службу з 1914 по 1917 роки. Та революційні події 1917 року вносять корективи у його життя – він полишає військову службу.

У Якова Самійловича рано проявляється талант до музичної творчості: з 1917 року він розпочинає роботу театральним композитором. Та буремні роки Громадянської війни знову беруть своє – Яків Самійлович вступає до лав Червоної Армії, де служить з 1919 по 1922 рік.

Вже після військової служби він вступає до Одеської консерваторії, яку закінчує у 1930 році по класу композиції В.А. Золотарьова і П.В. Молчанова. У 1933 році закінчує радіофакультет.

Весь час – з 1917 по 1937 рік – Яків Самійлович пише музику для театрів. А з 1935 року стає викладачем Одеської консерваторії та в музичному училищі.

В буремні 30-ті роки Яків Самійлович Файнтух стає ініціатором нових форм проведення тематичних декад та фестивалів. Його "Сюїта" (1927) – взірець вироблення українського національного стилю в квартетній музиці, що спирається на фольклор – і сьогодні є присутньою в репертуарі сучасних виконавців.

У 1936-1941 роках Яків Самійлович член правління, у 1932-1941 і 1945-1952 – відповідальний секретар Одеського відділення Союзу композиторів.

З початком Великої Вітчизняної війни Яків Самійлович евакуюється в Середню Азію: у 1941-1945 роках працює композитором Узбецького та Російського театрів у Самарканді, стає головою відділення Союзу композиторів УзРСР.

Після закінчення війни Яків Самійлович повертається до Одеси, де продовжує писати музику.

Помер Яків Самійлович Файнтух 23 липня 1974 року в Одесі.

Твори Якова Самійловича Файнтуха:

радіоопера "Красная Пресня" (1933); оперети — "Розита", "Девушки из гарема", "Тамилла" (1923-1929);

для солістів, хору та симфонічного оркестру — кантата "Полководец" (сл. А. Малишко, 1947), "Сюита" (сл. Т. Шевченко, 1947);

для хору та симфонічного оркестру — "Узбекистан" (1944);

для симфонічного оркестру — "Увертюра" (1928), сюїти: "Октябрьская" (1931), "На еврейские народные темы" (1936), "На молдавские народные темы" (1938), "Дружба народов" (1948), "На закарпатские народные темы" (1950), "Симфоническая поэма на русские и украинские темы" (1959), "Сюита" (1967);

для скрипки та оркестру — "Концерт" (1951);

для струнного квартету — квартети: I (1928), II (1945), "Сюита" (1927);

для хору — "Памяти Ленина" (1924), на cл. Т. Шевченко (1940), на cл. П. Воронько (1952);

романси на cл. О. Пушкіна (1934);

пісні для шкіл та клубів (1929);

музика до спектаклів (більше 20);

музика до фільмів, у т.ч. "Женщина страны Советов" (1939), "Колхозы Украины" (1939);

обробки народних пісень: 12 молдавських (1938), 25 українських (1945), узбецьких (1944).

Джерела і література:

Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т. 2, с.190.

Файнтух, Яков Самойлович. Большая биографическая энциклопедия. // http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_biography/27284/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%82%D1%83%D1%85

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

Коментарі? Поправки? Доповнення?