|
Фінкельштейн Володимир Соломонович
Фінкельштейн Володимир Соломонович народився 20 серпня 1896 року в Бердичеві в родині вчителя. Володимир Соломонович спочатку навчався у Бердичівському комерційному училищі, після закінчення якого у 1913 році вступив до Петербурзького технологічного інституту. Під час літніх канікул 1914 року Володимир працював у технічному відділі Бердичівського повітового земства, допомагаючи матеріально сім'ї у скрутний час. Закінчивши 1916 року виробничу практику у сталеливарному цеху Путиловського заводу у Петрограді Володимир Фінкельштейн вступає добровольцем на військову службу, але через рік юнак за станом здоров'я був звільнений від подальшої служби. У березні 1918 року Володимир поновлює навчання, але вже у Київському політехнічному інституті. Однак матеріальні нестатки змусили знову полишити навчання і заробляти на хліб у рідному Бердичеві шкільним вчителем. Навесні 1919 року Володимир Фінкельштейн повертається до Київської політехніки. Одночасно за дорученням Київського губраднаргоспу спільно з О.М. Івановим розпочинає аналітичні дослідження у використанні мельхіорових оболонок куль, а також під керівництвом професора В.П. Іжевського бере участь у розробці проекту генератора. Починаючи з грудня 1919 року В.С. Фінкельштейн, одночасно з навчанням в інституті, працює майстром-металургом в управлінні по використанню воєнного металобрухту, організує і керує роботою ливарної майстерні. Нарешті, у 1920 році Володимир Соломонович закінчує інститут і отримує диплом. Цього ж року постановою ради хімічного факультету від 18 вересня Володимира Фінкельштейна було обрано професорським стипендіатом при кафедрі фізичної хімії КПІ з одночасним присвоєнням йому звання інженера-технолога. Велику роль у творчій долі В.С. Фінкельштейна відіграло його знайомство з В.О. Плотниковим, тоді професором, а невдовзі — академіком Української Академії Наук. Протягом 1921-1922 років Володимир Соломонович під керівництвом В.О. Плотникова виконує роботи з рентгенології та електрохімічні дослідження неводних розчинів. Молодий дослідник науково-експериментальну роботу поєднує з викладацькою, виконуючи обов'язки асистента на кафедрі фізичної хімії. У березні 1923 року Володимира Соломоновича затверджують аспірантом науково-дослідної кафедри хімії. Науковий діапазон вченого простягається від проблем електрохімії до проблем атомістики. Він серйозно цікавиться будовою атомного ядра та ізотопів, друкує з цієї проблеми наукову статтю. У 1925 році науково-дослідна кафедра хімії одержала найвищу (IV розряду) премію Раднаргоспу УРСР за сім друкованих праць, серед яких дві належали В.С. Фінкельштейну. Для розв'язання одного з найважливіших питань фізико-хімічної науки першої чверті XX століття — причин виникнення електролітичної дисоціації — необхідно було здійснити дослідження розчинників з малою діелектричною константою. Істотним внеском у розробку цієї актуальної проблеми стали електротехнічні дослідження В.С. Фінкельштейном неводних розчинів. Після закінчення аспірантури у 1926 році В.С. Фінкельштейна затверджують на посаді наукового співробітника науково-дослідної кафедри хімії. Цю роботу вчений поєднував з педагогічною і громадською діяльністю. Він проводив лабораторні та семінарські заняття з фізичної та неорганічної хімії на хімічному й механічному факультетах. До того ж викладає хімію у Вечірньому технікумі, читає лекції з фізики та хімії на вечірньому робітничому факультеті КПІ та у трудовій школі. Як відповідальний секретар науково-технічного клубу робітників при Будинку праці і науки, В.С. Фінкельштейн бере участь у пропаганді й виконанні декрету про професійну освіту робітників. Володимир Соломонович одружується. В його родині виховується два сина. Володимир Фінкельштейн бере активну участь у роботі наукових конференцій і з'їздів. Він виступав з доповідями на з'їзді Асоціації фізиків у Києві (1921), IV Менделеєвському з'їзді в Москві (1925), V з'їзді фізиків у Москві (1926), на фізико-хімічних конференціях у Москві (1927), Ленінграді (1928), Дніпропетровську (1929). У 1927 році В. С. Фінкельштейн отримав запрошення відомого німецького вченого Ф. Габера на стажування в очолюваний ним інститут фізичної хімії та електрохімії в Берліні. У заяві на відрядження за кордон (яке згодом для вченого стане фатальним у його долі) Володимир Фінкельштейн писав: "Я передбачаю у 1927 р. скласти докторську дисертацію, тому відрядження за кордон дало би мені можливість досягти найбільших наслідків у цієї справі, як з боку якості, так і кількості матеріалів для дисертації". Вчений ставив собі за мету підвищити власну наукову і педагогічну кваліфікацію у найкращих лабораторіях зі свого фаху у Німеччині. Виїхати до Німеччини йому вдалося у грудні 1928 року, причому тільки на три місяці. Після повернення з Берліна у житті Володимира Соломоновича сталися зміни. Після участі в травні 1929 року у Всесоюзній фізико-хімічній конференції в Дніпропетровську, він залишає Київ і переходить на роботу до Дніпропетровського гірничого інституту. Крім того, вчений обіймає ряд важливих посад в інституті фізичної хімії ВУАН, Хіміко-технологічному інституті, університеті. Постановою Президії ВУАН від 27 травня 1934 року В.С. Фінкельштейна за великі наукові заслуги обрали членом-кореспондентом ВУАН по кафедрі фізичної хімії. Ще через два роки, 14 серпня 1936 року постановою Президії Академії наук УРСР В.С. Фінкельштейн був затверджений у званні доктора хімічних наук без захисту дисертації. Проте 1 липня 1937 року цю постанову було скасовано: новою постановою від 2 червня 1937 року Володимира Фінкельштейна як контрреволюціонера, дворушника і ворога партії, уряду і радянського народу виключають зі складу Академії наук УРСР. А далі – за знайомим на той час сценарієм: арешт, "визнання" всіх звинувачень і суровий вирок. Помер Володимир Соломонович Фінкельштейн у сталінських катівнях 2 листопада 1938 року. У 1956 році "за відсутністю складу злочину" Володимира Соломоновича реабілітовано посмертно.
Джерела і література: Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — 248 с; іл. Костриця М.Ю. Видатний фізикохімік В.С. Фінкельштейн. // Бердичівська земля в контексті історії України: Науковий збірник "Велика Волинь: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині". - Т. 19 / Відп. ред. M. Ю. Костриця. - Житомир: М.А.К., 1999. - 174 с.; іл.
Коментарі? Поправки? Доповнення?
|