|
Горовиць Володимир Самійлович
Горовиць Володимир Самійлович народився 1 жовтня 1903 року згідно офіційних довідників у Бердичеві в родині відомого, авторитетного та заможного київського інженера Самуїла Горовиця, який у свою чергу був сином київського купця першої гільдії Йоахима Горовиця – відомого в Києві мецената. Та на превеликий жаль бердичівлян, насправді місцем народження Володимира є Київ: сучасними дослідниками, зокрема Ю. Зільберманом, знайдено метричні книги київських євреїв, в яких зафіксовано народження Володимира, його братів, сестри, дядька Олександра і батька Самуїла – всі вони народились у Києві. Родина мешкала в Києві ще з 1850-х років. Та й сам Володимир Самійлович про це стверджував у своїх спогадах. Перші кроки в музиці маленький Володимир зробив за допомогою матері — Софії Горовиць (Бодик), яка 8 років навчалася в Київському музичному училищі в класі директора училища, видатного викладача-піаніста Володимира Вацлавовича Пухальського, до якого у січні 1913 року привела свого 10-річного сина Володимира. За 7 років навчання — спочатку в училищі, а потім в консерваторії — Володимир Горовиць неодноразово виступав у так званих "публічних концертах", куди залучали лише найталановитіших учнів. У 1918 році кілька місяців Горовиць був учнем піаніста Анет Єсипової, а в 1920 році став учнем легендарного Фелікса Блуменфельда. У 1920 році Володимир Самійлович закінчує консерваторію та до 1925 року концертує містами радянської Росії (СРСР). Мав величезний успіх, разом зі скрипалем Натаном Мільштейном виступав в Москві, Петрограді з першокласними оркестрами. З жовтня по січень 1924-1925 рр. дав біля 20 концертів у Ленінграді, де зіграв 155 творів. У вересні 1925 року Володимир Горовиць отримує можливість виїхати до Німеччини (офіційно він від’їжджає на навчання). В Європі він швидко завойовує популярність як концертуючий піаніст. Горовиць обирається радянською владою представляти Україну на інаугураційному Міжнародному конкурсі Шопена у 1927 році, але піаніст вирішує залишитись на Заході і тому в конкурсі участі не брав. З 1928 року проживає у США (1944 року отримав американське громадянство). У 1933 році Володимир Горовиць одружується — його обраницею стає Ванда Тосканіні, донька славетного диригента Артуро Тосканіні. У цьому ж році у них народжується єдина дочка – Соня (загинула у 1975 році). Практично все життя (з перервами в 1953-1965 та 1975-1981 рр.) Володимир Горовиць веде активну концертну діяльність. Репертуар Горовиця надзвичайно широкий — від творів Доменіко Скарлатті до Сергія Прокоф'єва, значне місце в репертуарі займали також його авторські транскрипції популярних творів. Гра Володимира Горовиця відрізнялась блискучою віртуозністю та феноменальною технікою. Майже двадцять років тривала дружба з Рахманіновими. Дружили домами, грали в чотири руки. А на естраді, виконуючи рахманіновські прелюдії і концерти, Горовиць залишався єдиним інтерпретатором творів Сергія Рахманінова, який удостоївся авторського схвалення. Взаємини Володимира Самійловича та радянської влади були трагічними. Після еміграції радянська влада неодноразово погрожувала Володимиру Горовицю, в 1930-х роках в концтаборах СРСР загинули його брат і батько. Горовиць відвідав СРСР лише 1986 року, після 61-річної перерви (з тріумфальним успіхом дав концерти в Москві та Ленінграді). Цікаво зауважити, що сестра В. Горовиця, піаністка й педагог Регіна Горовиць, була дружиною відомого українського радянського економіста Овсія Лібермана. Наприкінці життя Володимир Горовиць отримав найвищу американську нагороду — Медаль Свободи (1986). З 1962 по 1989 рр. отримав 24 премії "Ґреммі" – музичної премії Американської академії звукозапису, що є однією із найпрестижніших нагород у сучасній музиці, яку можна порівняти із премією "оскар" у кінематографі. Володимир Самійлович на протязі життя отримав також багато інших музичних нагород та премій. Помер Володимир Самійлович Горовиць 5 листопада 1989 року в Нью-Йорку від серцевого нападу. Похований у родинному склепі свого тестя Артуро Тосканіні на кладовищі Cimitero Monumentale в Мілані (Італія). З 1995 року в Києві періодично проводиться міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця.
Джерела і література: Зильберман Ю, Смилянская Ю. Киевская симфония Владимира Горовица. – К., 2002. Зильберман Ю., Владимир Горовиц. Киевские годы. – К., 2005. Горовиць Володимир Самійлович. Матеріали з Вікіпедії – вільної енциклопедії: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Володимир Самійлович Горовиць.
Володимир Горовиць за роялем.
Рональд і Ненсі Рейган нагороджують Володимира Горовиця Президентською Медаллю Свободи, 1986 р.
Коментарі? Поправки? Доповнення?
|
