Леві-Іцхак бар Меїр Бердичівський.

Леві-Іцхак бар Меїр Бердичівський.

Рабин¹ Леві-Іцхак бар Меїр (рабин Леві-Іцхак з Бердичева) народився близько 1740 року (5500 року, тут і далі в лапках вказано рік за іудейським календарем) в Галіції в містечку Гусаков, що знаходиться поряд з містом Пшемисль (ймовірно, це сучасне містечко Гусятин Тернопільської області). Його батько Меїр бар Моше був рабином Гусакова. По батьківській лінії Леві-Іцхаку передувало тридцять шість поколінь видатних рабинів і знавців Тори. Його мати Сара, вела своє походження з роду знаменитого законовчителя і коментатора Талмуда рабина Шмуеля Ейдельса (Маарша), який у свою чергу походив від великого учителя ашкеназського єврейства Маарама з Роттенбургу.

Леві-Іцхак вивчає Тору у батька, а з дванадцяти років – в єшиві² міста Ярослава, великого центру єврейської вченості, що розташований північніше Пшемисля. Ще до досягнення віку бар-міцви³ він прославився в якості вундеркінда під ім'ям "ілуй з Ярослава".

Незабаром після бар-міцви Леві-Іцхак одружується на дочці багатого рабина Ізраеля Переца з міста Любартув, що поряд з Любляною. Молода сім'я селиться поряд з будинком тестя, який приймає на себе усі турботи по її утриманню.

В Любартуві Леві-Іцхак займається разом з видатним законовчителем рабином Йозефом Теомім, який написав знаменитий коментар на кодекс Шульхан арух.

У сімнадцять років Леві-Іцхак знайомиться з одним з вождів хасидського руху⁴ рабином Шмуелем-Шмелке Гурвіцем, який вводить його до кола учнів рабина Дов-Бера (відомого як Магід із Межерича). Леві-Іцхак був одним з небагатьох учнів, що зумів осягнути заповітну сутність вчення Магіда та долучитись до його духовного світла. Так Леві-Іцхак стає ревним хасидом.

Ще в часи навчання у Магіда рабин Леві-Іцхак багато подорожував по Україні та Галіції, збирав кошти на допомогу нужденним, на придане для бідних наречених та для викупу з боргової тюрми розорених орендарів.

У 1761 (5521) році, у віці двадцяти одного року, рабин Леві-Іцхак став головою рабинського суду у містечку Річвель, він змінив на цьому посту старшого друга рабина Шмуеля-Шмелке Гурвіца. Декілька років потому він очолює общину містечка Желехув, що цілковито складалась з міснагдім (противників хасидизму).

У 1772 (5532) році з ініціативи Віденського гаона розпочалося гоніння на хасидів. Набула розголосу релігійна направленість рабина Леві-Іцхака. В часи гонінь, що настали після проголошення "великого терема"⁵, його лишають рабинського "трону".

У 1775 (5535) році рабин Леві-Іцхак стає головним рабином міста Пінськ, що розташований на півдні Полісся. Але улітку 1784 (5544) року, після того, як на протязі декількох років рабин Леві-Іцхак продовжував настільки ж наполегливо, як і в Желехуві, розповсюджувати хасидське вчення, його також виганяють і з Пінська.

У 1785 (5545) році, коли він досяг 45-и річного віку, рабин Леві-Іцхак стає головним рабином Бердичева, найбільшого міста на Волині, де вплив хасидів був найбільшим. З цього часу два поняття: Цадик і його місто, рабин Леві-Іцхак та Бердичів - злились у єдине ціле. Жителі Бердичева зуміли по-справжньому оцінити той скарб, який попав до них у руки. Саме у Бердичеві рабин Леві-Іцхак знайшов відданих, люблячих його євреїв, які бачили у ньому свого Наставника, Учителя і Батька. Саме у Бердичеві сонце рабина Леві-Іцхака досягло зеніту, засвітило у повну свою силу. Та незважаючи на значимість свого теперішнього положення, він багато подорожує, збираючи кошти на благодійні потреби. У своїх подорожах він завжди оточений людьми, він запалює їх серця своєю любов'ю до Всевишнього та бажанням слугувати Йому.

Рабин Леві-Іцхак молився вкрай емоційно, з голосними вигуками та риданням – його плач, який виходив з глибини душі, підіймався до Небес: навіть найбільш приземлені і черстві люди плакали і досягали справжнього каяття, молячись поряд з ним. Його звичним зверненням до Бога було слово на ідиш – "Дер Баремдікер" (Милосердний). Розповідають, що одного разу бердичівський чиновник, який здійснював реєстрацію єврейського населення, зайшов до рабина Леві-Іцхака та попросив вказати його прізвище. Рабин Леві-Іцхак, занурений у молитву, декілька разів голосно повторив слово "Дер Баремдікер". Чиновник вирішив, що це і є відповідь на його запитання та зареєстрував сім'ю рабина Леві-Іцхака під цим прізвищем. Деякі його нащадки, опинившись в Ізраїлі, перевели це прізвище на іврит та називають себе "Рахмані". Існує й інша версія походження прізвища Дербаремдікер: нащадки рабина отримали це прізвище на честь початку кожної молитви, написаної рабином Леві-Іцхаком.

Присвячуючи служінню Всевишньому всі свої дні, особливих духовних висот рабин Леві-Іцхак досягав у Рош Гашана⁶ і Йом кіпур⁷ – у дні Суду і Спокути. Сучасники, свідки того, як рабин Леві-Іцхак трубить в шофар⁸, згадують: "За поясом у нього висіло декілька шофар; він був як би поза плоттю, завмирали серця у всіх, хто його бачив, - усі тріпотіли перед ним, як перед Божим ангелом".

Рабин Леві-Іцхак став одним з духовних лідерів свого покоління – тисячі хасидів приїжджали до нього за порадою та настановами. Завдяки його присутності Бердичів перетворився в центр хасидського руху на Волині та центральній Україні. Духовна спадщина рабина Леві-Іцхака відображена в його книзі "Кдушат Леві" ("Святість Леві"), побудованій у відповідності з порядком недільних глав П'ятикнижжя⁹. У книзі "Кдушат Леві" отримало свою подальшу розробку вчення про цадика, що зайняло в хасидизмі одне з центральних місць. Книга витримала численні перевидання і стала класикою хасидизму.

Не сторониться Леві-Іцхак і мирських справ. Так, у 1802 році рабин Леві-Іцхак скликав збори російських рабинів для обговорення питання щодо рішення уряду про заборону мешкати євреям у селах. У 1807 році він почав закликати жертвувати кошти на російську армію для боротьби з Наполеоном.

У рабина Леві-Іцхака в родині було п’ятеро дітей: три сина та дві дочки. Старший, рабин Меір, помер ще за життя батька. Другий син, рабин Ісруель, був рабином міста Піков. Після смерті батька він зайняв місце рабина Леві-Іцхака у Бердичеві. Третій син – рабин Дов Беріш. Одна дочка Леві-Іцхака стала дружиною рабина Йосефа Бініма, друга дочка стала дружиною рабина Натана з Кожниць.

Наприкінці свого життя рабин Леві-Іцхак родичається з рабином Шнеуром-Залманом з Ляд, з яким був у дружніх стосунках ще в молодості, в роки спільного навчання у Магіда із Межерича, - онук та онучка цих двох праведників стали чоловіком та дружиною. За переказами, прочитавши в тнаім (договорі, що складається перед весіллям): "Весілля відбудеться у місті Бердичеві...", рабин Леві-Іцхак з обуренням розірвав документ і продиктував "виправлений" варіант: "Весілля відбудеться в святому місті Єрусалимі... Але, якщо до тих під, не дай Бог, не з'явиться Месія, тоді весілля відбудеться у Бердичеві...". Саме у такій редакції складались у його домі подібні договори.

Помер рабин Леві-Іцхак в Бердичеві після нетривалої хвороби двадцять п'ятого тишрея 5570 року за іудейським календарем (у жовтні 1809 року за григоріанським календарем; за григоріанським календарем фіксованого дня смерті рабина не встановлено, ця дата щороку вираховується окремо). На єврейському кладовищі, де він був похований, на могилі було споруджено кам'яний шатер – усипальню у вигляді печери єврейських патріархів, без усякого напису, як він і заповідав.

Після смерті рабина Леві-Іцхака в Бердичеві більше не було головних рабинів. Таке рішення було прийнято жителями Бердичева в знак своєї любові до нього, і його повний титул "рабин міста, який очолює суд" не був більше дарований нікому.

У радянські часи, в роки релігійних гонінь, усипальня Леві-Іцхака прийшла в занепад та була розібрана (див. фото наприкінці статті). Сучасна усипальня святого Леві Іцхака побудована у 1991 році на кошти ізраїльського мільйонера Нахмана Ельбаума. Площа усипальні складала 8,0 на 7,5 м. У приміщені знаходиться власне могила цадика, поруч справа – чотири могили родичів цадика, ліворуч – шість могил його учнів. Біля узголів'я за стіною усипальні – могила його дружини. Також біля узголів'я цадика безпосередньо в приміщені усипальні стоїть короб для записок цадикові; трохи вище на стіні знаходяться три полички для свічок. На середній поличці свічка горить постійно. Навпроти могил – місце для молитов.

У 2007 році пройшла реконструкція усипальні та прилеглої до неї території – були зведені нові стіни усипальні поверх старих (старі стіни згодом розібрали), встановлена огорожа.

На сьогодні могила рабина Леві-Іцхак Бен Меїр Бердичівського залишається місцем паломництва хасидів з усього світу. Щороку майже 3 тис. паломників приїздить поклонитися великому проповіднику.

Декілька легенд та спогадів про рабина Леві-Іцхака:

Розповідають, як одного разу рабин Леві-Іцхак побачив єврея, який курив трубку в шабат:

- Синку, ти мабуть забув, що сьогодні шабат? – запитав він.

- Ні, я знаю, що сьогодні шабат, - відповів курець.

- Але, може бути, ти не знаєш, що в шабат заборонено курити?

- Знаю.

- Владико Всесвіту! – вигукнув рабин Леві-Іцхак, простягнувши руки до неба. – Подивись, наскільки правдив Твій народ! Цей чоловік міг збрехати, але, навіть ризикуючи показатися нечестивцем у моїх очах, він каже тільки правду – як Ти йому заповів!

×××

Одного разу на світанку рабин Леві-Іцхак побачив, як єврей-візник, одягнений в таліт¹⁰, молиться у подвір'ї синагоги, змащуючи при цьому дьогтем колеса свого возу. Рабин Леві-Іцхак захоплено вигукнув:

- Владико Всесвіту! Подивись, як свят Твій народ! Навіть коли єврей змащує колеса свого возу, він думає про Тебе і служить Тобі!

×××

Рабин Леві-Іцхак присів за пасхальний стіл та ще не встиг відвідати жодного з "чотирьох бокалів". Але він побачив мацу-шмуру¹¹ – потріскану, трохи обвуглену, та чисту як душа єврея. І прийшов у такий захват, що втратив над собою всіляку владу.

Цадик став кататись по полу, перекидаючи стільці та посуд. Його підняли, посадили у крісло, посуд замінили. Затамовуючи подих від блаженства він прошепотів:

- О! О! Ця маца…

Джерела і література:

А. Кац. Раби Леви-Ицхак из Бердичева. // Веб-сайт "Иудаизм и евреи", http://toldot.ru/rus/articles/art/3254.

Э. Бас. Из жизни праведника. // Веб-сайт "Хасидус по-русски", http://chassidus.ru/library/kdushat_levi/toldot.htm

Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т.2, с.8-12.

1. Рабин (раввін, раббі, ребе) — керівник юдейської общини, її духовний наставник.

2. Єшива (гебр. יְשִׁיבָה‎, буквально "сидіння, засідання"; мн. єшиво́т гебр. יְשִׁיבוֹת) укр. також єшибо́т — єврейський вищий релігійний навчальний заклад, де вивчається Усний Закон, головним чином Талмуд.

3. Бар-Міцва (Bar Mitzvah) – в юдаїзмі прийом 13-літніх хлопчиків у доросле юдаїстське об'єднання.

4. Хасиди́зм (від гебр. חָסִיד, хасид — побожний, благочестивий; прибічник, послідовник) — містичне відгалуження юдаїзму, що виникло на території України у першій половині 18 століття як опозиція до догматично-обрядового формалізму і рабинської ортодоксії.

5. Хе́рем (івр. חרם‎) — найвища міра осуду у єврейській общині. Форма відлучення, аналогічна анафемі у християнських конфесіях. Як правило, полягає у повному виключенні єврея, що піддається осуду, з общини.

6. Рош Гашана — "голова року" — єврейський Новий рік, день, з якого починається суд над всім утвором. У цей день євреї сурмлять у шофар.

7. Йом Кіпур (івр. "День очищення”), День Спокути, Судний День – єврейське свято. Його святкують на 10 день сьомого місяця званого Тішрей. У цей день Всевишній остаточно вирішує долю людини на майбутній рік. У цей день підписується вирок.

8. Шофар — древній єврейський духовий музичний інструмент; ріг барана (рідше козла, антилопи або газелі) у який трублять на свята Рош Гашана і Йом Кіпур.

9. П'ятикнижжя, або Тора (гебр. תּוֹרָה — тора́, досл. "вчення, закон") (Закон Мойсея, П'ятикнижжя Мойсеєве) — перша частина Танаху, або, як його називають християни, Старого Заповіту Біблії. Майже на кожний тиждень єврейського року заздалегідь визначена глава Тори, яку вивчають та читають в синагозі. Хумаш складається з 54 глав. Таким чином, протягом року прочитують його весь.

10. Таліт (טַלִּית) — біла з синіми смугами єврейська молільна хустка.

11. Маца́ (гебр. מצה, ‪מַצָּה) — в іудеїв прісний хліб (опріснок) із пшеничного борошна, який вживається насамперед під час Пейсаха. Звичайна маца виготовляєтеся з пшениці, яку з моменту перемелу на млині оберігали від будь-якого зіткнення з рідиною, здатною викликати бродіння. Маца Шмура — з пшениці, яку берегли з моменту жнив.