Лібер Еліезер.

Лібер Еліезер.

Лібер Еліезер проживав у Бердичеві у ХVIII столітті, в часи зародження хасидизму. Нажаль, точних відомостей про цю людину, крім переказів, майже не збереглося.

Лібер Еліезер народився у 1667 році (5427 рік за іудейським календарем). За легендою, до села Бистрик, що знаходиться поряд з Бердичевом, прибув батько Лібера рабин Авроом з Кракова, рятуючись від шведського вторгнення у Польщу (1655-1658 рр.). Незабаром батько помер, у Лібера більше нікого не залишилось з рідні. Він залишився у Бердичеві, де його ніхто не знав, і віддав перевагу усамітненню. Він уникав людей, весь свій час присвячував заняттям Кабалою¹ та отримав вагомі знання у цій сфері.

Любов до кабали у Лібера можна вважати спадковою. Серед своїх предків молодий чоловік мав таких відомих кабалістів, як рабин Натан Шапіро з Кракова, Шімшон Остропольський і Ієхіл-Міхл Немирівський. Обидва останніх пали мученицькою смертю за віру у 1648 році під час повстання козацтва під проводом Богдана Хмельницького. Народ дивився на Лібера, як на святого угодника, якому Бог, наблизивши його до себе, відкрив свої шляхи. З вуст в вуста передавалась легенда про те, що його прадід, кабаліст Натан Шапіро, з'являється йому кожної ночі с того світу, щоб наставляти в кабалі. Народ увірував в могутність Лібера і прислухався до кожного його слова. Так Лібер став рабином-проповідником.

Легенда гласить, що рабин Лібер часто йшов у ліс далеко від міста, щоб на самоті робити свою молитву (у той час управління маєтком хазяїна перебувало в містечку Бистрик – тепер село неподалік від Бердичева). Одного разу за цим заняттям застав його шляхтич, що брав участь у черговому полюванні (за іншими переказами – князь, власник міста Тишкевич). На звернення пана рабин не відповідав, тому що був зайнятий своєю молитвою, під час якої, до того ж не можна вести ніякі розмови. Розсерджений владика повелів відразу ганебно й жорстоко висікти упертого єврейського богослужителя.

Через якийсь час від тих подій шляхтич сильно занедужав і відчув наближення кінця. Його дружина вирішила, що це – Боже покарання за образу й катування єврейського святого під час молитви й порадила чоловікові поїхати до того на уклін і попросити прощення. Що й було зроблено: в знак каяття пан побудував у лісі, на місці тої молитви єврея й екзекуції над ним, будинок великої синагоги. Синагога, що стояла у районі "Старого міста", проіснувала до самої німецько-фашистської окупації.

Рабин Лібер вів смиренне життя праведника. Він одружився, мав дітей. Лібер часто відвідував лавки, слідкуючи за тим, щоб покупців не обмірювали і не обважували.

В цей час подорожував по містам Поділля та Волині Баал-Шем-Тов² (скорочено Бешт, справжнє ім'я Ізраель бен Еліезер), розповсюджуючи своє вчення. Приїжджаючи у Бердичів, він зазвичай зупинявся в будинку рабина Лібера. Про нього Бешт відгукувався так: "Бувають праведники, яким дарує одкровення пророк Ілія; з Лібером відбувається зворотне: це він дарує одкровення пророку". Лібер, зі свого боку, високо шанував Бешта, хоча і не належав до кола його учнів та офіційно не став хасидом: в "синагозі Лібера" (цю назву вона зберігала і століття потому) молились по-ашкеназськи (міснагедськи), а не по хасидському звичаю. Глибока повага рабина Лібера до Бешта, за переказами, укріпилась ще більше після смерті останнього. Тільки тоді у повній мірі виявилась велич засновника хасидизму. Хасидська легенда розповідає, що в перший час після смерті Бешта Ліберу перестала з'являтися ночами тінь прадіда Натана Шапіро для звичайних настанов у кабалі. Тоді він відправив свого сина Ієхіла в Краків, на могилу прадіда, щоб запитати того про причину раптової немилості. Ієхіл привіз відповідь: з нагоди смерті Бешта в знак трауру на 30 днів закрилась "верховна" (небесна) академія, звідки рабин Натан опускався до правнука.

З тих пір Лібер став ближче до хасидизму. Суботніми проповідями в синагозі він старався підготувати народ до сприйняття нового вчення, до віри в нього, і воно скоро укріпилось серед його слухачів, не зустрівши ніякої особливої перешкоди. Рабин Лібер став проповідником ("магідом") бердичівської єврейської общини, жителі його прозвали "великим".

Після смерті Лібера в Бердичеві не лишилось проповідників такого рівня поваги. Лише через півтора десятиліття у Бердичів приїздить рабин Леві-Іцхак Бен Меїр. У перший час він ще зустрічав деякий супротив з боку прибічників рабина Лібера, але йому скоро вдається навернути цих напівмістиків до хасидизму. Онук Лібера згодом стає одним з адептів рабина Леві-Іцхака Бердичівського.

Помер рабин Лібер Еліезер у 1771 році – на 104 році життя – в Бердичеві під час епідемії чуми, що спалахнула в той час на Волині. У місті вмирало так багато людей, що живі не встигали проводити поховання за встановленим звичаєм і ховали вмерлих у великих братських могилах. За переказами, рабин Лібер, відчуваючи наближення смерті, покликав до себе чотирьох євреїв та пообіцяв їм місце у загробному світі (Olam haBa) за те, що вони проведуть його поховання за всіма канонами в індивідуальній могилі, а не кинуть до загальної могили. Лібер помер, і відразу після його смерті епідемія чуми вщухла.

Похований рабин Лібер на старому єврейському кладовищі (нині не існує), на якому був похований і його батько рабин Авроом. Могила Лібера стала одним з двох індивідуальних святих поховань у Бердичеві (другою згодом стала могила рабина Леві Іцхака Бен Меїр Бердичівського на єврейському кладовищі). За могилою постійно наглядали, вона зберігалася недоторканою до кінця 20-х років XX століття. На надгробній плиті можна було прочитати напис (на ідиш, в перекладі на російську):

В году <5>531 <1771>. /

Памятник на могиле умершего /

в эпидемию. Проповедник /

великий, предсказывающий /

на благо, и толкователь

глубокий, / и знающий,

благочестивец скромный, /

в[еликий] н[аставник],

знаменитый / у[читель

наш] Элиэзер-Либер / с[ын]

у[чителя нашего] Авраама

б[лагославенной] п[амяти]

У 1913 році в Бердичеві побувала етнографічна експедиція під керівництвом петербургського вченого Семена Акімовича Ан-ського (псевдонім Шлойме-Занвл Раппопорта). До складу експедиції входив фотограф Соломон Борисович Юдовін (1892-1954), який і сфотографував могилу рабина Лібера.

На початку 30-х років XX століття за розпорядженням місцевої влади єврейське кладовище зруйнували, на його місці утворили парк відпочинку. Була зруйнована і могила рабина Лібера.

Через півстоліття – у 80-х роках – єврейська громада Бердичева відновила могилу рабина Лібера Еліезера. Нині вона підіймається в міському парку поряд з входом з вулиці Шевченка (але не в тому місці, де насправді вона знаходилась). На могилі встановлено надгробок з залізобетону, у який вмурована гранітна плита. Напис на плиті відсутній.

Примітки:

1. Кабала́ (гебр. קַבָּלָה, "одержання, прийняття, переказ") — духовне містично-філософське вчення, основними джерелами якого вважаються єврейські релігійні книги Йєцира, Багир, Зоар і писання Арі (раввина Іцхака Лурія Ашкеназі, відомого як Арізаль). Кабала прямо або побічно впливала на багатьох філософів і вчених протягом історії людства, набула значної популярності в наші часи. На Кабалі основані єврейські рухи останніх сторіч — зокрема хасидизм і релігійний сіонізм.

2. Баал Шем Тов (дослівно єврейською: Володар доброго імені, скорочено Бешт, справжнє ім'я Ізраель бен Еліезер; 1698, с. Окопи, Борщівський район, Тернопільська область — 1760, смт. Меджибіж, Летичівський район, Хмельницька область) — єврейський цадик (євр. праведник), засновник хасидського руху серед євреїв.

Джерела і література:

Марко Львович Дербаремдикер. "Парадоксы и феномены истории и жизни еврейской общины города в Украине - Бердичева - их отражение в публикациях на идиш и изустных народных преданиях" // Заявка на участие в двенадцатой научной конференции "Еврейская история и культура в странах Центральной и Восточной Европы", 2002 р.

Городецкий С.А. Рабби Леви-Ицхак Бердичевский. // Еврейская старина. – I, 1909. – С. 205-236. / http://www.lechaim.ru/ARHIV/145/b_ravin.htm