|
Шленкер Карл (Кароль) Ян
Шленкер Карл Ян (Кароль-Ян) народився в 1839 році у Варшаві в родині варшавських фабрикантів, які прибули до Польщі найімовірніше, зі Шварцвальду в XVII ст. З часом вони полонізувалися. Доказом польського патріотизму родини є виступ Францішека-Ксаверія Шленкера (1814-1871 рр.) в складі депутації варшав’ян до царського намісника Горчакова з приводу жорстоких утисків поляків. Один з його синів – Йозеф-Владислав Шленкер (1844-1893 рр.) брав участь у листопадовому повстанні 1861-1863 рр. і був засланий до Сибіру. Батьки Карла мали дві невеликі шкіряні майстерні. І хоча в Карла не було спеціальної освіти, волею долі йому довелося опікуватися родинними маєтками. В цьому він знайшов своє покликання. Незважаючи на молодість, Карл Шленкер виявив блискучий організаторський та господарський хист і невдовзі зробив стрімку кар’єру підприємця. Карл-Ян Шленкер ліквідував одну неприбуткову майстерню, зосередивши всю увагу на другій. Мета стати підприємцем настільки захопила його, що він присягнувся спати в кабінеті на голій канапі, а родину утримувати на найскромніших витратах, доки не досягне успіхів на підприємстві. Три чверті прибутку Карл Шленкер вкладав у інвестиції. Так ціною розумних обмежень швидко Шленкер випередив усіх варшавських шкіряників. У 1875 році Карл Шленкер будує у Варшаві фабрику фіранок і тюлі, яка блискавично набуває визнання в усій Російській імперії як фірма "Шленкер, Виджга і Вейєр". 20 лютого 1875 року Карл Шленкер купує неподалік Бердичева у Констанції Гейзенрей за умовами договору №1720, засвідченого приставом Бердичева, за 3 400 рублів 48 десятин (2 136 кв. сажнів) землі, будує свій перший шкіряний завод. На цій території знаходились: три фабричні споруди, млин, стайня, житловий будинок, два магазина, баня, погріб, сарай та декілька складів. Бердичівський завод приносить значні прибутки, стає одним з найбільш значимих у Київській губернії. Так, продукція заводу покривала п'яту частину потреб у шкіряних виробах всієї армії Росії. У роки 1-ї Світової війни (1914) чоботи і ремені для солдат і офіцерів цілими залізничними потягами відвантажувалися саме з Бердичева. Надзвичайно швидко розбагатілий фабрикант поступово стає щедрим благодійником і меценатом: він створює на підприємствах систему пенсійного забезпечення трудящих, лікарняну касу, засновує у 1880 році трирічну ремісничу школу для дітей робітників заводу. Всім, хто працював на заводі понад 5 років, надаються акції підприємства. Все це сприяло високому авторитетові фірми і приваблювало до неї висококваліфікованих фахівців. Багато уваги приділяє Карл Шленкер і громадській роботі – він стає членом торговельного суду, головою каси промисловців і кредитної спілки, очолює раду Музею промислу і сільського господарства, пристрасно опікується польським мистецтвом. Громадські і свої господарські справи Карл виконував сумлінно, ретельно, з невичерпною енергією. Карл Шленкер одружується на Марії-Зенобії, з якою мав три дочки – Марію-Анну (у заміжжі Виджга), Ванду-Яну (у заміжжі Хржановська), Софію-Регіну та сина Карла-Станіслава. 16 листопада 1880 року Карл Шленкер купує у купця Мойсея Вайнштейна маєток у селі Новий Завод (нині село в Червоноармійському районі Житомирської області). Вся нерухомість – земельні угіддя, ліс, скляний завод, - придбана у Вайнштейна, оцінилась у 216770 рублів сріблом разом з наявним за маєтком боргом. Офіційне право на володіння Новозаводським помістям, яке складало 16830 десятин 172 квадратних сажня угідь, новий господар отримав 8 січня 1881 року. Шленкер швидко розпродує отримані земельні угіддя місцевим селянам. Наприклад, лише за чотири місяці (липень-жовтень) 1892 року 79-ти селянським господарствам спродав понад 1000 десятин. Кожне купувало від до 25 десятин. Так у межах сучасної Новозаводської сільської ради виникли назви урочищ Башинщина, Савіччина, Лісовщина тощо, як свідчення про колишніх землевласників. Крім того, у власності Карла Шленкера перебували маєтки Дубой і Жидче в Пінському повіті Мінської губернії, маєток Таргонева в Житомирському повіті, хутір Баранячий Острів у Бердичівському повіті Київської губернії. Цього ж, 1881, року Карл Шленкер заклав будівлю в центрі Варшави (нині вулиця Домбровського) за проектами архітектора Вітольда Ланція та дизайнера Войцеха Герзона. Палац символізував заможність родини Шленкерів, про яку на той час вже ходили легенди. У Бердичеві Карл Шленкер крім шкірзаводу володів також багатьма будинками, які придбав у місцевих купців. Помер Карл Шленкер 30 червня (13 липня) 1900 року у Варшаві в будинку №14 по вулиці Ясній. За його заповітом, все його рухоме і нерухоме майно та капітали, що знаходились в Російській імперії і Царстві Польському, були розділені між членами його сім'ї на чотири рівні частини. Повноправним власником Бердичівського шкіряного заводу став його син Карл-Станіслав Шленкер (1886-1944 рр.). Разом з майновими цінностями Карл-Станіслав успадкував від батька талант підприємця, невтомність у веденні справ, потяг до меценатства, жагу слугувати добру в усіх його проявах. Бердичівський шкіряний завод набрав при ньому неймовірних потужностей. У 1915 році, коли загроза військової окупації нависла над Польщею, родина Шленкерів переїхала до Нового Заводу, шукаючи спокою та захисту. Проте пожити спокійно в наших краях їм не довелося, наближалась Жовтнева революція 1917 року. Оскільки ще йшла війна, і фронт проліг між Волинню і Польщею, Шленкери окружними шляхами – через Норвегію – лише у 1921 році потрапили на батьківщину, хоч виїхали ще в 1916 році. На той час знаменитий дім Шленкерів був уже збіднілим. Більшість представників цього славного роду за непокору була страчена: професор Хржановський (чоловік Ванди-Яни Шленкер) загинув у німецькому концтаборі, Марія-Анна – в обозі у Лодзі, їх племінник Андрій замордований НКВДистами в Катині, а доктор фізико-математичних наук Карл-Станіслав Шленкер і його дружина Галина загинули у перші дні Варшавського повстання 1944 року.
Джерела і література: Мартинюк М.В. Долі, пов’язані з Бердичевом: біографічні нариси про визначних людей міста (біограф. довідник). – Житомир: Вид-во «Волинь», 2009. – 200 с. – с. 165-170. Денисевич В. Шленкери в історії Нового Заводу. // "Газета Польська", №36-37 (264-265) від 5 та 12 вересня 2009 р. Денисевич В. Шленкери в історії Нового Заводу // "Вісті", 11.07.2010 р. – http://puliny.at.ua/news/shlenkeri_v_istoriji_novogo_zavodu/2010-07-11-1117
Карл Шленкер з дружиною Марією-Зенобією.
Коментарі? Поправки? Доповнення?
|
