Головна  |  До розділу

м. Бердичів

Костьол Святої Варвари.

 

Східна частина міста. Вул. К. Лібкнехта, 25. Костел Святої Варвари, парафіяльний католицький храм.

У 1756 році на цьому місці була побудована дерев'яна восьмигранна каплиця на честь коронації ікони Матері Божої Бердичівської.

Первісний храм був збудований у 1782 році із соснового дерева на місці, де споконвіку зводились культові споруди. Початок будівництва датується 1759 роком. Будівля мала форму, подібну до сучасної: одну наву, притвор. Нава була побудована вівтарем на південь, завдовжки 30,5 ліктя, завширшки – 12 ліктів. Головний вівтар костьолу був різьблений, у центрі якого містилася фігура Христа Розіп'ятого. У 1799 році головний вівтар був покритий позолотою. Біля стовпів головного вівтаря, на колонах знаходилося 4 фігури – св.св. Петра і Павла, св.св. Варвари і Надії, нагорі фігури ангелів.

Фінансує це будівництво одна з співвласниць Бердичева Варвара Радзівілл на честь своєї небесної покровительки – Великомучениці Варвари. Титул парафії затверджує римсько-католицький єпископ київський та чернігівський князь Йосиф Андрій Залускій.

Будівництво кам'яного костьолу, який зберігся дотепер, розпочалося зі східної сторони поруч зі старим дерев'яним і було закінчено 1826 року. За переказами, у будівництво костьолу значну частку вніс купець Рубінштейн – дід видатних піаністів, диригентів, композиторів Антона та Миколи Рубінштейнів. Нова будова мала завдовжки 40 ліктів, завширшки – 30. Старий дерев'яний костьол розібраний у 1828 році.

Нова будова, як і стара, була склепінчатою чотиристопною базилікою. Внутрішній вигляд нового храму був подібний до старого, мав також три вівтарі – різьблений образ Ісуса у головному вівтарі стояв у позолочених рамах на великій тумбі. З часом костьол зазнав капітального ремонту, став нижчим, перекриття головного із трьох нефів стало плоским. Вирішення фасадів симетричне, виконане в традиційних формах бароко, має різні за часом нашарування. Першим настоятелем був Едмунт Бернатович, котрий збудував приміщення для священиків та благодійну їдальню для малозабезпечених.

14 березня 1850 року о 7 годині ранку в римсько-католицькому костьолі св. Варвари видатний французький письменник Оноре де Бальзак (1799-1850) взяв шлюб з 46-річною Евеліною Ганською, поміщицею із с. Верхівні (нині Ружинський район). Обряд здійснив прелат Олицької колегіати Віктор Ожаровський, надісланий Луцько-Житомирським єпископом.

У 1878 році побудована нова кам'яна дзвіниця висотою 15 аршин (10,5 м) на 4 дзвони. А у 1883 році – будинок настоятеля, будинок для бідних та інші господарські споруди. У 1909 році фасад костьолу прикрашено 4-а фігурами під хрестом Спасителя – матір Божа Скорботна та святий Йоан апостол, на фронтонах святі Петро і Павло. Цього ж року в костьолі встановлено новий орган відомої львівської органобудівної фірми І. Слівінського.

Але з приходом нової влади у 1922 році усі цінності храму були конфісковані "на допомогу терплячим від голоду". У 1937 році внаслідок антирелігійної політики храм було зачинено. Під час Великої Вітчизняної війни і нетривалий час після неї – з 1941 по 1947 рр. – костьол діяв. З 1950 року костьол знову був закритий владою. Деякий період його використовували як складське приміщення, а згодом його пристосували під міську спортивну школу. У 1969 році було замуровано головний вхід, знищено орган та хори, вівтар та окремі архітектурні прикраси. У вівтарі зроблені вхідні двері, побудовано залізобетонне перекриття центрального нефу костьолу на два поверхи – для атлетичного і гімнастичного залів. Розібрано дзвіницю та сигнатуру над храмом. В цей же період розібрано грот, що до того використовувався як торгівельний кіоск.

У 1966 році в пам'ять про вінчання в костьолі письменника Оноре де Бальзак та Евеліни Ганської на стіні костьолу було встановлено меморіальну дошку (фото дошки представлено унизу).

У повоєнні роки в Бердичеві працював о. Юзеф Козінський – довголітній в'язень комуністичних таборів. В нелегкі довоєнні та післявоєнні роки він одним з перших проводив служби Божі у костьолі св. Варвари. Йому вдалось, незважаючи на важкі часи атеїзації, зберегти християнську спільноту. Потім, купивши разом з парафіянами хатину на Чуднівській вулиці, зумів добитися дозволу на створення там каплиці. Юзеф Козінський, будучи простою, порядною і дуже доброю людиною, був непохитної віри. Два рази ув’язнювався, пізніше був реабілітований. Помер священик Юзеф Козінський 20 січня 1967 року.

Священики Едмунт Бернатович та Юзеф Козінський похоронені у Бердичеві в католицькому секторі загальноміського кладовища по вулиці Пушкіна.

Наступний священик Нікодем Яура прибув до Бердичева з Литви і працював протягом 1968-1969 р. За короткий час устиг розширити каплицю і назавжди запам'ятатись віруючим завдяки прекрасним проповідям, що навернули багато людей до віри. Це не сподобалось комуністичній владі і його було вислано з Бердичева.

З 1969 по 1998 рік у парафії беззмінно, самовіддано працював о. Амвросій Міцкевич, народжений у Латвії у багатодітній родині, походженням із роду відомого поета Адама Міцкевича. Душпастирську працю у святині і до 2006 року продовжував його брат о. Бернард Міцкевич, який за радянських часів три роки відсидів у в'язниці за навчання дітей релігії.

Лише 11 січня 1991 року понівечена святиня – костел Святої Варвари – знову була повернута віруючим, але вони туди не входили до 1992 року, чекаючи також повернення кляштору Босих Кармелітів.

24 червня 1992 року після довготривалої перерви в костьолі була відправлена перша Служба Божа. У 2000 році в костьолі встановлено мармуровий хрест на честь 2000 років Різдва Христового. У 2002 році було відремонтовано будинок настоятеля та відкрито польську бібліотеку, що носить ім'я Владислава Реймонта.

До 200-річчя з дня народження Оноре де Бальзака 18 травня 1999 року відкрито нову меморіальну дошку. Відкриття меморіальної дошки благословив єпископ-ординарій Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський.

16 липня 2006 року на тому ж місці, де була каплиця, відбудовано та освячено грот на честь коронації Матері Божої Бердичівської (до 250-ї річниці коронації).

За домовленістю у храмі св. Варвари постійно з 1994 року проводяться Богослужіння парафією св. Йосафата Української греко-католицької церкви.

На сьогодні взамін справжніх дзвонів під куполом храму встановлено електронні дзвони, які рівномірно відраховують години з 8-ї ранку до 9-ї вечора та імітують молитовні пісні. О 12-й годині звучить "Ангел Господній", о 15-й годині – "Святий боже", о 21-й – "Апель Ясногурський".

 

Опис архітектури:

Вільно розташований на садибній ділянці з відступом від лінії забудови. По осі будівлі з боку головного входу окремо розташовувалася двох'ярусна дзвіниця (не збереглася).

Цегляний, оштукатурений, побілений, є тринефною, склепінчастою, чотиристовпною базилікою у стилі бароко, з прямокутною апсидою, фланкованою приміщеннями сакристії і скарбця, з гвинтовими сходами в товщі західної стіни на музичні хори (не збереглися). Головний західний фасад, відображаючи базилікальну структуру, складає тричастинну композицію. Фасадний торець вирішений у формі приставного пілястрового портика доричного ордера на п'єдесталі, увінчаного трикутний фронтоном. Раніше по центральній осі розташовувались напівциркульна плоска ніша, в якій уміщалися прямокутний дверний отвір головного входу, над ним – балкон з арочними дверима з хорів, з'єднані арочним порталом, що включав колони корінфського ордера. З’єднання головного об'єму із зниженими бічними крилами, що закривають торці бічних нефів, і підносяться над ними (що є особливістю архітектурної композиції фасаду) пом'якшено чверть-колонами, а по вертикалі – спливами. Кути крил акцентовані пучками пілястрів, які розкрепують карниз, над якими, як і над фронтоном, знаходилась фігуративна скульптура. Бічні фасади розчленовані спареними лопатками. Вікна з лучковими перемичками у верхньому ярусі обрамлені наличниками "з вухами", в нижньому – без наличників.

У результаті пристосування будівлі під дитячу спортивну школу серйозно порушена об'ємно-просторова структура (головний об'єм розділений залізобетонним перекриттям на два поверхи, розібрані хори, закладена арка входу на головному фасаді, до вівтарної частини зроблена триповерхова цегляна прибудова з сходовою кліткою). В інтер'єрі збереглися хрестові склепіння на нервюрах.

 

Джерела і література:

Іващенко О. Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5 // Житомир: "Полісся", 2005 р.

"Земля Бердичівська", №5 (15124) від 19.01.2002 р.

Петрівська О. Повернення храму віруючим. // "Земля Бердичівська", №49 (15168) від 15.06.2002 р.

Путова Г.В. Стан бердичівської парафії св. Варвари згідно з візитаціями кінця XVIII – початку 40-х років XIX ст. // Бердичів древній і вічно молодий: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції / Гол. ред. Костриця. - Житомир: Косенко, 2005. – 176 с.

 

 

 

Костьол Святої Варвари, 2007 р.

 

 

 

Внутрішнє убранство костьолу.

 

 

 

Пам'ятний хрест на відзнаку 240-річчя костьолу Святої Варвари, що

встановлений у вересні 1999 року. 2007 р.

 

 

 

Грот, споруджений на честь коронації Матері Божої Бердичівської

та відновлений в 250-у річницю коронації.

Відкритий 16 липня 2006 року.

 

 

 

Охоронна табличка, що встановлена на фасаді костьолу.

 

 

 

До 200-річчя з дня народження Оноре де Бальзака 18 травня 1999 року відкрито

нову меморіальну дошку (вид попередньої – на фото унизу).

Відкриття меморіальної дошки благословив єпископ-ординарій

Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський.

 

 

 

Могила отця Бернарда Міцкевича (1929-2006 рр.), що похований на території костьолу.

 

 

 

Вигляд будівлі костьолу Святої Варвари у середині 60-х років XX ст.

 

 

 

Спортивний майданчик поряд з будівлею костьолу, середина 60-х років XX ст.

 

 

 

Вигляд гроту, середина 60-х років XX ст.

 

 

 

Меморіальна дошка, що була встановлена у 1966 році.

 

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?