Головна  |  До розділу

Українська православна церква Київського патріархату на Бердичівщині.

 

25-27 червня 1992 року в історію України ввійшли як дата народження нової церкви своєї, рідної, національної. Вперше за триста з чимось років постала на Україні своя національна церква. У ті дні в Києві відбувся історичного значення Всеукраїнський Православний Собор, який, керуючись прагненням народу України, що здобув і утверджує свою самостійну державу, здійснюючи устремління вірних до відновлення незалежності українського православ’я, постановив об’єднати Українську православну церкву та Українську автокефальну православну церкву в єдину Українську православну церкву Київського патріархату. Собор заявив, що главою УПЦ КП вважає Патріарха Мстислава (в миру Степан Іванович Скрипник), заступником якого затвердив Блаженнійшого Філарета митрополита Київського і всієї України. Також було утворено Священний Синод Української православної церкви та Вищу церковну раду.

Своїм рішенням Всеукраїнський Собор УПЦ КП одностайно скасував антиканонічне приєднання Київської митрополії до Московського патріархату у 1686 році і звернувся до Президента, Верховної Ради та Уряду України з проханням передати УПЦ КП стародавні святині Києва-Софійський собор та Києво-Печерську лавру. У той час УПЦ КП мала 15 єпархій [1, с.217-219].

Через півроку вона вже мала 20 єпархій, понад 3 000 парафій, 4 духовні семінарії, більше 10 чоловічих і жіночих монастирів, близько 2 000 священиків і понад 500 студентів [2, с.241].

Вперше громада УПЦ КП, до якої записалися 32 віруючих, в Бердичеві була створена 3-го листопада 1996 року. Того дня біля пам’ятника Тарасові Шевченку відбулася зустріч громадськості міста та Бердичівського району з депутатами Житомирської обласної ради Святославом Васильчуком і Анатолієм Шевчуком та єпископом Житомирським і Овруцьким УПЦ КП Ізяславом. Владика у своєму зверненні до присутніх закликав до покаяння, тому що воно є вірним шляхом до зменшення злочинності в сучасному криміногенному суспільстві. Єпископ пояснив присутнім різницю між православними церквами Київського і Московського патріархатів. Він також нагадав, що у всіх цивілізованих країнах служба Божа в церквах проводиться державною мовою. Тому, якщо ми хочемо бачити Україну серед таких країн, то маємо дотримуватись їхніх традицій [3].

Перша конфесія УПЦ КП в Бердичеві утворилася через три з половиною місяці після вищевказаної події. 15 березня 1997 року в одному з приміщень колишнього Будинку культури рафінадного заводу єпископ Житомирський і Овруцький Ізяслав зі священиками Житомирського Свято-Михайлівського собору здійснили освячення Преображенського храму УПЦ КП. Під час першого богослужіння, на яке зібралося чимало мешканців міста переважно похилого віку, бажаючі мали змогу сповідатися й причаститися. Того дня українське духовне відродження дійшло й до Бердичева [4].

Ще через два місяці (17 травня) відбулося освячення церкви Успіня Пресвятої Богородиці УПЦ Київського патріархату у приміщенні колишнього Будинку культури цегельного заводу, в якому того дня зібралося понад 60 бердичівлян. Цю Богоугодну справу здійснили єпископ Житомирський і Овруцький Ізяслав разом зі священиками  Свято-Михайлівського собору і Бердичівської Преображенської церкви.

У своїй проповіді владика Ізяслав зазначив, що прийшов довгожданий час, коли вже релігія не переслідується і люди можуть вільно молитися у церквах. Протягом десятків років знищувалася віра в Бога тому настав час повертати віру в душі людей.

Організація і виконання необхідних робіт по облаштуванню приміщення здійснені членами міської організації Народного Руху України та церковної громади. Значну дійову допомогу їм надано заступником міського голови Бердичева Володимиром Ланських, який був присутнім під час освячення нової церкви [5].

У день свята Успіня Пресвятої Богородиці (28 серпня), або як кажуть у народі, "Першої Пречистої", Божественна літургія в Успенській церкві Бердичева була особливо урочистою. Відбулася вона з участю єпископа Житомирського і Овруцького Ізяслава разом зі священиками Свято-Михайлівського собору. Були присутні при цьому і прихожани Бердичівського Преображенського храму УПЦ КП, які прийшли сюди Хресним ходом на чолі з благочинним храму отцем Юрієм Іванчиком.

Після літургії відбувся Хресний хід до місця зруйнування у 1938-му році колишньої церкви Успіня Пресвятої Богородиці. Колишній почесний член Київського товариства сільського господарства О.І. Косич у 1901 році писав: "Бердичів має три православні церкви, з яких звертає особливу увагу собор Успіня Божої Матері".

На вказаному місці був закладений і освячений хрест на відновлення колишньої церкви, після чого владика Ізяслав звернувся до присутніх і, зокрема, сказав: "Сьогодні Бог сподобив, що в день Успіння Матері Божої ми закладеємо хрест на відновлення церкви на її честь. Я думаю, що пройшли ті часи, коли церкви ламали. Пройшли часи, коли християн гонили по кутках за хрещення. За вінчання їх знімали з роботи, забирали партквитки. Пройшли ті часи, коли не можна було рідною мовою молитися. Тепер настав час збирати каміння, як каже святий пророк Еклезіаст у своїй книзі. Постараємося і будемо молитися, аби Бог сподобив, щоб відновити нам храм Успіння Богородиці, який був окрасою міста Бердичева, де молилися багато прихожан і славили Господа Бога свого і його Матінку Божу. Хай Господь допоможе у цьому" [6].

14 листопада, у день пам’яті чудотворців – святих безплатних лікарів Кузьми і Дем’яна – у Преображенському храмі УПЦ КП правилася Божественна літургія. Після її закінчення близько 60 прихожан на чолі зі священиком отцем Юрієм здійснили Хресний хід до місця (поруч зі стадіоном рафінадного заводу), яке було освячене під будівництво нової церкви [7].

27 вересня 1998 року у Бердичеві було відкрито третю церкву УПЦ КП. Опівдні у невеличкому орендованому приміщенні будинку №113 по вулиці Леніна зібралися православні віруючі мікрорайону м’ясокомбінату на перше Богослужіння. На цю урочисту подію до прихожан нового Свято-Воскресінського храму завітали також представники громади церкви Успіння Пресвятої Богородиці з її настоятелем ієреєм Василем Головчуком та церковним хором. Разом з настоятелем нового храму Олегом Порозінським вони відслужили першу Божественну Літургію [8].

Як і належить християнам за давнім православним звичаєм прихожани Преображенської церкви ще звечора 10 квітня 1999 року заповнили приміщення храму. Разом з деканом Бердичівського округу ієреєм Юрієм Іванчиком розпочали вони Пасхальне Богослужіння. Було здійснене читання Діянь Апостольських, потім відслужили полуночницю, після неї відбувся Хресний хід, яким почалася Пасхальна заутреня. Були відслужені пасхальні часи і Божественна Літургія. Під ранок освячено паски у віруючих, яких цього разу прийшло близько тисячі.

Пасхальне Богослужіння з освяченням пасок відбулося також у Бердичівських храмах Успіння Пресвятої Богородиці (настоятель ієрей Василь Головчук), Свято-Вознесенській церкві (настоятель ієрей Олег Порозінський), у Свято-Димитрівській церкві Іванківців (настоятель ієрей Михайло Ковтяш) та Апостола і Євангеліста Луки у Семенівці (настоятель ієрей Микола Семенюк) [9].

Зранку 9 Травня 1999 року прихожани Преображенського храму УПЦ КП на чолі з ієреєм Юрієм Іванчиком Хресним ходом прийшли на міське кладовище до центрального пам’ятника воїнам, які загинули при звільненні Бердичева від фашистських загарбників. Після виконання військовим оркестром Гімну України та покладання квітів на могили загиблих була відслужена поминальна панахида за убієнних воїнів та всіх стражденно загиблих у роки Другої світової війни.

У короткому слові до майже трьохсот присутніх на молебні отець Юрій сказав, що можливо не всі загиблі воїни вважали себе віруючими, не всі ходили до храмів, однак наш обов’язок молитися за спасіння їхніх душ. Тому такі поминальні панахиди проводитимуться в День Перемоги, як це і встановлено Українською православною церквою, щорічно [10].

19 серпня 1999 року у свято Преображення Господнього понад 200 прихожан Преображенського храму УПЦ КП зібралися на святкову Божественну літургію, яку відслужили Преосвященнійший Ізяслав, єпископ Житомирський і Овручський разом з двома священиками Житомирського Свято-Михайлівського Кафедрального собору та чотирма священиками Бердичівського округу. Після Божественної літургії відбулося освячення води і земних плодів.

Владика Ізяслав ознайомив присутніх з текстом Почесної грамоти, якою відзначено голову акціонерного товариства "Бердичівський цукрорафінадний завод" Д.Г. Паньковецького за активне сприяння відродженню Української православної церкви. Прихожани Преображенського храму добре пам’ятають, що лише завдяки Дмитру Григоровичу, як одному з фундаторів, котрий виділив тимчасове приміщення, стало можливим відкриття 15 березня 1997 року першої в нашому місті церкви УПЦ Київського патріархату.

На святкуванні були присутні запрошені настоятелем Преображенського храму отцем Юрієм пастор церкви "Новий час" Леонід Жучков та диякон Української греко-католицької церкви Богдан Воденюк, які привітали прихожан зі святом і висловили найкращі побажання [11].

24 березня 2000 року у Бердичеві відкрито ще один храм Господній Української православної церкви Київського патріархату. Того дня в одному з приміщень багатоквартирного житлового будинку по провулку Котляревського, 12 (поруч зі школою №17) почала діяти церква святої ікони Матері Божої Бердичівської.

Під час першого Богослужіння, яке очолив Преосвященнійший Ізяслав, єпископ Житоморський і Овруцький, відбулося освячення храму та відслужено Божественну літургію. Співслужили владиці декан Бердичівського округу ієрей Юрій Іванчик, настоятель щойно відкритого храму ієрей Микола Семенюк та ієрей Віктор Софілканич.

На Богослужінні були присутні близько 50 прихожан цієї та Преображенської церков, хор якої під вмілим керівництвом Валентини Никанорівни Луцюк гарним злагодженим церковним співом сприяв ще більшій урочистості події.

Слід відзначити, що відкриття храму певною мірою стало можливим завдяки значній допомозі його фундатора Галини Федорівни Єрохіної, яка переконана, що відродження Української православної церкви є гарантією духовного зростання всього суспільства і зокрема сучасної молоді [12].

У селі Тереховому 2 серпня 2000 року ( у День пророка Іллі ) відзначили храмове свято, яке співпало з уже традиційним новітнім святом – Днем села. Близько 100 мешканців Терехового та прихожан бердичівського Преображенського храму зібралося у колишньому приміщенні поштового відділення. Тут бердичівський благочинний УПЦ КП отець Юрій та настоятель церкви Святої ікони Матері Божої Бердичівської отець Микола відслужили Божественну літургію. Потім віруючи здійснили Хресний хід за кілька кілометрів на околицю села до кринички, біля якої напочатку двадцятого століття була збудована дерев'яна каплиця, де щороку на свято Іллі відбувалося Богослужіння. Про ту криничку в селі й донині розповідають легенду.

Пан, на землях якого знаходилося благодатне джерело, розгнівався на селян за те, що вони протоптали стежку і наказав засипати криничку. Згодом він осліп. Якось у сні йому порадили відновити криничку і промивати очі її водою. Пан прислухався до віщого сну і через деякий час знову став бачити.

Пенсіонер з Терехового Микола Микитович Яковчук згадав, як семирічним хлопчиком в 1943 році разом з батьками приходив молитися до каплиці. Зруйнували її уже після війни.

Отець Юрій освятив криничку і присутні з благоговінням випили з неї чистої джерельної води. На відзначення активної участі у відновленні у Тереховому Божого храму благочинний подарував сільському голові М.К. Левківському ікону святого Миколая, а голові місцевого сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю О.А. Пушкаруку – ікону Матері Божої Жировицької. Решті активістів цієї Богоугодної справи вручили освячені хрестики [13].

Через 7 місяців виповниться 10 років з часу створення в Бердичеві громади Української православної церкви Київського патріархату. Після семирічного поступового зростання кількості парафій до шести на початку 2004 року настав час, коли половина з них відійшла до Української автокефальної церкви. І все ж, кінець другого тисячоліття ввійде в історію землі Бердичівської як період духовного відродження, коли через століття з’явилася можливість православним християнам прославляти Господа Бога рідною українською мовою.

 

Джерела і література:

1. Валентин Чемерис. Голгофа Українського Православя. – К., 1998.

2. Там же.

3. Ю. Лукуц. Наша сила – в єдності. // "Земля Бердичівська". 1996. – 7 листопада.

4. Ю. Михайлов. Церква УПЦ КП в Бердичеві. // "Земля Бердичівська". 1997. – 21 березня.

5. Ю. Лукуц. Нова церква // "Земля Бердичівська". 1997. – 21 травня.

6. Ю. Лукуц. Відновимо кращий міста. // "Земля Бердичівська". 1997. – 10 вересня.

7. Ю. Михайлов. Освячене місце під нову церкву. // "Земля Бердичівська". 1997. – 26 листопада.

8. Ю. Михайлов. Новий храм УПЦ КП. // "Земля Бердичівська". 1998. – 30 вересня.

9. Юрій Лукуц. Святкування Великодня на Бердичівщині. // "Полісся православне". 1999. – травень.

10. Ю. Лукуц. Молитва за загиблих. // "Земля Бердичівська". 1999. – 27 травня.

11. Ю. Лукуц. І віра міцніє! // "Земля Бердичівська". 1999. – 11 вересня.

12. Ю. Лукуц. Ще один храм. // "Земля Бердичівська". 2000. – 20 квітня.

13. Ю. Михайлов. Відновиться храм Божий у Тереховому. // "Земля Бердичівська". 2000. – 31 серпня.

 

Ю.М. Лукуц, О.С. Побережний (м. Бердичів).

 

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?