Головна  |  До розділу

с. Обухівка

Свято-Іоанно-Богословський храм.

 

Свято-Іоанно-Богословський храм розташований у східній частині села Обухівка, на підвищенні.

Престольне свято – 26 вересня / 9 жовтня.

Перша церква в селі Обухівка з'явилась у 1776 році: "Церковь ветхая, дубовая в виде корабля с тремя куполами, вместе с колокольней, с одним хрестом во имя апостола евангелиста Иоанна Богослова, построена в 1776 году тщанием прихожан". З архівних джерел відомо, що до 1839 року церква була самостійною, але після того, як у 1824 році в Росії пройшла церковно-адміністративна реформа, церква стає приписною до Михайлівського храму, що розташований у сусідньому селі Маркуші. У 1858 році церкву підійняли на кам’яний фундамент, а в 1878 році пофарбували всередині. Церкві належало землі 34 десятини. За престолом у вівтарі здавна зберігалась ікона Богоматері в дерев'яній, посрібленій шатії, в кіоті, прославлена в окрузі як чудотворна. За спогадами старожилів відомо, що до церкві до 1830 року було велике стікання богомольців, привозили хворих, одержимих богом. При цьому багато віруючих отримували зцілення, навіть у храмі, а місцевий священик виганяв злих духів.

Улітку 1895 року в Обухівці відбулась цікава подія: одному дідусеві з села приснився сон, в якому ангел благав його в кінці дороги, що виходить на Бердичів, викопати ікону Богоматері. Свій сон дідусь розповів священику та парафіянам. Після посвяти місця почали копати яму. Люди копали яму, молились і чекали дива. І диво відбулось – на глибині віднайшли ікону. Для охорони того місця з Бердичева прибув загін поліції. Після посвяти ікони в супроводі численного натовпу її віднесли до міста в церкву Святого Миколая. Невдовзі біля криниці, що виникла на місці ями, спорудили каплицю (в роки радянської влади каплицю зруйнували).

Цікаво, що ще за часів Унії у XVIII ст. церкві Іоанна Богослова була підпорядкована Димитрівська церква сусіднього села Фридрів (сучасне село Тернівка Козятинського району Вінницької області). В декретах колишньої Уніатської консисторії за 22 жовтня 1743 року було зроблена наступний запис (латиною): "Reverendissimus in Christo Pater Justinus Jllaszevicz, officialis Kioviensis, Villam Fridrow vocitatam, ecclaesiam intra maenia sua non habentem, ab antiquo ad eclaesiam parochialem Obuchoviensem in curs parochiali pertinentem, et in post indebite ab cadem remotam, in successum temporis, ad eandem ecclaesiam Obuchoviensem pertinere decrevit" (у довільному перекладі: Преподобний отець у Христі Юстин Юлашевич, офіціал Київський, встановив, що церкву в селі Фридрів, яка не має з найдавніших часів самостійності, визначити приналежною до церкви Обухівської).

Сучасна дерев'яна споруда церкви Іоанна Богослова збудована у вересні 1910 року, має кам’яний фундамент. Загальна площа церкви становить 175 м. кв. (план побудови нині зберігається на почесному місці поряд з входом до церкви).

Церква діяла до 1934 року, вона щасливо пережила буремні революційні роки та Громадянську війну 1917-1921 рр. Але на початку 1930-х років посилюється тиск влади на релігійну громаду і церкву закривають. У 1935 році в стінах церкви влаштовують склад для зберігання колгоспного зерна.

Під час німецької окупації 1941-1943 рр. з дозволу німецької адміністрації в Обухівці знову відчиняється храм, відновила життя і релігійна громада. З визволенням Обухівки у січні 1944 року від німецьких загарбників радянська влада не стала повторно закривати храм і 15 жовтня 1945 року реєструє тут релігійну громаду.

Церква в селі Обухівка діяла наступні майже двадцять років. Але з початку 1960-х років період терпимості радянської влади до релігії знову змінюється на гоніння: у 1963 році церкву в Обухівці закривають на підставі того, що священик тут не проводить служби, віруючі, що залишились в селі, відвідують Свято-Михайлівську церкву сусіднього села Маркуші. Цікаво, що у висновку від 21 вересня 1963 року, який підписав уповноважений Ради по справам Російської православної церкви при Раді Міністрів СРСР по Житомирській області, приводиться статистика по кількості проведених релігійних обрядів за 1961, 1962 та 9 місяців 1963 року. Так, у 1961 році в селі було проведено 13 хрещень новонароджених, 3 вінчання та 2 відспівування померлих жителів села; у 1963 році вказані обряди не проводились. Але насправді ситуація була дещо іншою: коли влада прийняла рішення про те, щоб розібрати церкву (або перебудувати під сільський клуб), це мало не привело до бунту серед жителів села. Люди чергували вдень та вночі з вилами та лопатами, не допускаючи цих дій влади. Протистояння закінчилось тим, що секретар парторганізації колгоспу наклав на себе руки (може й інша була причина трагедії, та місцеве населення пов'язує її саме із закриттям храму). Церкву відстояли, рішення про її розбирання відмінили. В стінах церкви зробили зерносховище, церковні куполи демонтували. В такому вигляді церква проіснувала до кінця 1980-х років.

Відновлення церкви відбулось вже під час отримання незалежності Україною. У 1992 році будівлю храму передали релігійній громаді, Свято-Іоанно-Богословський храм відновив свою діяльність. Силами громади та допомоги місцевого колгоспу було відновлено дах, встановлено нові куполи. На кошти, зібрані жителями села, проведено ремонт приміщення, придбано церковний інвентар.

На території храму знаходяться група могил, огороджених залізними парканами. Тут поховані представники громади, що внесли кошти на будівництво храму у 1910 році. Серед них є могила дружини дворянина Івана Борисовича Шимкіна – Олімпіади Федорівни, уродженої Шеремецинської (04.07.1853 р. – 02.09.1883 р.). На її могилі була встановлена чавунна надгробна плита (вагою близько 200 кг.) з присвятним написом. Але у зв'язку з тим, що останнім часом було зафіксовано спробу її викрадення, плиту перенесли в стіни храму, де вона знаходиться і нині (див. фото). Імена інших похованих на церковному цвинтарі невідомі.

Нині у храмі регулярно проходять церковні служби, настоятель храму – ієромонах Мануїл (Бицик).

 

Джерела і література:

Матеріали Державного архіву Житомирської області: Ф.Р. 4994, оп. 1, спр. 6, арк. 121, 122, 132, 136, 141, 142.

Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. – К., 1864. – с. 289-290.

Павлюк С. Зазвучав дзвін. // "Радянський шлях", №4 (13707) від 09.01.1990 р.

Редич В.Л. Історія рідного краю. Східна Волинь, Бердичівщина, с. Маркуші. (Від Черняхівської культури до сьогодення): Історико-документальний нарис. ─ Ірпінь. ПП "Сідько", 2003. ─ с. 70-72.

 

 

 

Свято-Іоанно-Богословський храм, травень 2012 р.

 

 

 

 

Вид на храм з південної сторони.

 

 

 

 

 

 

 

Свято-Іоанно-Богословський храм, фотографія початку XX ст.

 

 

 

Могили на території храму.

 

 

 

 

 

 

Внутрішнє убранство храму:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чавунна надгробна плита, що була встановлена на могилі

дружини дворянина Івана Борисовича Шимкіна – Олімпіади Федорівни,

уродженої Шеремецинської (04.07.1853 р. – 02.09.1883 р.).

 

 

 

План храму, що був збудований у 1910 році.

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?