Мій Бердичів
Історія - Сьогодення - Люди
28 березня 2017 р. Край в історичних нарисах
Пошук
Toggle
Loading
Випадкове фото з галереї
Toggle

Наші відвідувачі:
Toggle

Free counters!


Система Orphus


Ви знайшли орфографічну помилку? Ми готові її виправити! Для цього виділіть слово з помилкою та натисніть комбінацію клавіш Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це адміністрацію сайту.




Перекласти на іншу мову?

 


Основна мова веб-сайту – українська. Мовний переклад виконується за допомогою технології Google Translator, що в окремих випадках призводить до неточного перекладу слів та понять.




Карта Бердичева




Історія Бердичева досить глибоко розвідана, описана. Вийшло багато наукових видань, окремих праць та досліджень. Згадати хоча б науково-краєзнавчі збірники, що містять матеріали наукових конференцій, які проходили в Бердичеві у 1999, 2001, 2005 та 2007 роках. А скільки їх ще буде попереду?

Тому у цьому розділі ви не знайдете загальновідомих матеріалів: лише добірка окремих досліджень та маловідомих фактів. Приємного ознайомлення!


Статті
Історія

Місто, в якому ми планували жити.
Частина 1.

Щодо назви статті: кожне місто розбудовується та розвивається не просто так. Цьому процесу передує ретельне планування та подальше виконання намічених цілей. Різницю між тим, що планувалось, та тим, що є, ми і спробуємо висвітлити.


В історії кожного міста є етапи, коли прийняті людьми, владою, рішення стають певною мірою переломними для його подальшого розвитку. Які визначають цей розвиток на довгі десятиліття та навіть століття. Добре це, чи погано, можуть розсудити лише історія та наступні покоління.

Були (та і є) такі етапи і в історії Бердичева. Досить навести приклади: розміщення Бердичева у так званій "смузі осілості" після 1812 року привело до різкого збільшення єврейського населення міста та, відповідно, економічного значення Бердичева на Волині. А рішення про перенесення у 1856 році найбільшого бердичівського ярмарку – Онуфріївського – до Києва та створення згодом на Правобережжі залізничного сполучення "Київ-Одеса" (1871) і "Київ-Брест" (1873) в обхід міста поклало початок фактичного економічного його занепаду наприкінці 19-го століття.

Але тут ми оглянемо період не такий віддалений і рішення не такі глобальні, як вищезгадані (хоча з якого боку на це подивиться). Це будуть 60-і роки минулого століття.

Майже півстоліття минуло з того часу, але живе у місті покоління бердичівлян, яке активно впливало на життя міста, його розбудову. Вони закладали основи того, чим Бердичів володіє сьогодні. Є ще кому згадати, а нам, з позиції сьогодення, спостерігати за результатами прийнятих рішень. Вірніше, аналізувати те, що вдалось реалізувати, а що ні.


Архітектура і планування міста.


Перший генеральний план перепланування Бердичева, що його створили у 1807 році, передбачав геометричну мережу вулиць, поміж якими мали бути прямокутні квартали типової житлової забудови. Однак він виявився нереальним.

Згодом, затверджений 3 квітня 1825 року Російським імператором Олександром I новий Генеральний план міста Бердичева врахував існуючу забудову історичного центру поблизу монастиря разом з торговими і громадськими спорудами. Планування західної частини міста набуло радіально-концентричного характеру. Новий план був затверджений, але втілити його в життя міська влада не зуміла.


Генеральний план 1825 року.


Лише на межі XIX та XX-го століть планування міста стабілізувалось. Найдавніша частина разом з монастирем зберегли планувально-просторовий устрій, решта міських територій набули рис регулярності з новим трасуванням вуличної сітки. Всі головні ознаки тогочасної планувально-просторової схеми дійшли до сьогодення, засвідчуючи спадковість історичного розвитку.

Але дві, на мій погляд, ключові події внесли значні корективи у подальше планування Бердичева. Перша подія – це знесення у 1936 році Успенського храму. Побудований за століття до того – у 1837 році – він був окрасою міста і стержнем архітектурного планування Бердичева.

Друга подія – Велика Вітчизняна війна, що також внесла значні корективи у планування міста. Зокрема, під час окупації та визволення міста було зруйновано більше половини будинків Бердичева.

Тому після першого етапу – відбудови міста – перед архітекторами постало питання перепланування Бердичева, яке й було розпочате у середині 60-х років. А передувало йому створення нового Генерального плану міста. Цей план розробляв Гипрогражданпромстрой – проектувальна організація міста Києва у співпраці з бердичівськими архітекторами та зацікавленими організаціями (автодорожниками, будівельниками, комунальними службами та зв’язківцями). Враховувались довгострокові перспективи по розвитку промисловості міста, необхідність будівництва житлових масивів для забезпечення населення Бердичева житлом.

У 1967 році план було прийнято. Він передбачав радикальну зміну у плануванні вулиць міста, розташуванню промислових підприємств та побутових закладів. На фотографіях, що представлені нижче, ми можемо побачити нові квартали та вулиці, які планується звести у найближчі 20-25 років (орієнтовний термін дії затвердженого Генерального плану).



Мікрорайон міської лікарні.


Мікрорайон міської лікарні. На стенді видно, що переїзд через залізницю має бути підземним. Перед переїздом має бути збудована автодорожня розв'язка, вулиця Короленко змінює свій напрямок та стає першим колом об’їзної дороги зі сходу на захід міста, у напряму міста Чуднова.

Вздовж вулиці Леніна планується будівництво цілого комплексу багатоповерхівок з розміщенням на перших поверхах побутової інфраструктури. Тепер це будинки №43, №67/1, №46/1, що стали окрасою вулиці.


Нові квартали, що мали з'явитись на місці приватних забудов.



Центральна частина міста.


Центральна частина міста. Якщо уважно глянути на цю схему, ми побачимо, що Генеральним планом передбачалась корінна реконструкція центрального ринку та площі навколо нього: у центрі мав бути споруджений критий ринок, навколо якого розміщувались житлові, виробничі та адміністративні будівлі. Змінюється і Соборна (тоді ще Радянська) площа – місце навколо універмагу "Ювілейний" аж до входу у парк ім. Шевченко має стати виключно пішохідною зоною.

Зазнає змін і Жовтнева площа: усі приватні одноповерхові забудови навколо неї мають бути знесені і на їх місці споруджуються багатоквартирні будинки, що утворюють з будинком міськвиконкому єдиний архітектурний ансамбль. У 1974 році до реконструкції площі приступили – знесли стару лікарню, розширили вулицю Карла Лібкнехта, утворивши таким чином площу. Згодом побудували багатоповерхівки по вулиці Луппова… Але до знесення одноповерхівок справа так і не дійшла.


Жовтнева площа.



Ось такою мала бути міська Дошка пошани на Жовтневій площі (проектне рішення).



І ось такою вона стала на початку 80-х років.


Як відомо, з середини XIX століття в Бердичеві існувала Золота вулиця – центр економічного життя бердичівських євреїв (нині це вулиця Соборна та початок вулиці Свердлова). З одного боку її формував довгий фронт крамниць, а з іншого – розташовані вздовж балконів кам'яних будинків єврейські контори. На сьогодні – і Генеральним планом 1967 року це передбачалось – збереглось чимало типових зразків так званої містечкової забудови другої половини XIX – початку XX ст. Багато в чому вони втілюють характерні риси міста і є тою ниткою, що зв’язує минуле і сьогодення Бердичева.

Радикальна реконструкція міського центру 1960-1980-х років повністю змінила вигляд цієї частини міста: тут будуються п’ятиповерхові житлові будинки, на місці старих забудов з'являється комплекс райвиконкому (тепер – будинок районної державної адміністрації). І лише комплекс споруд Кармелітського монастиря залишається без змін, оскільки його вносять до архітектурних пам'яток історії, які планується зберегти: у 1970 році рішенням Укрреставрації розпочинаються роботи по відновленню історико-архітектурного пам'ятника. Роботи тривають десятиліттями, і по закінченні певних етапів реставрації у приміщеннях костьолу розташовуються художня та музична школи, які функціонують тут і донині.


Комплекс споруд Кармелітського монастиря, 2007 р.


Таким бачили наше місто проектанти та бердичівські архітектори у далекому 1967 році. Згодом, зокрема у 1990 році, у зв'язку з фактичними змінами, що відбулись у місті, проектантами були переглянуті окремі позиції Генерального плану. Але їх ми проаналізуємо вже у другій частині даної статті.


… і ось 23 січня 2009 року в актовому залі міськвиконкому було розглянуто концепцію нового Генерального плану забудови міста Бердичева, розроблення якого проводить державне підприємство "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (м. Київ). Коло замкнулося. Яким буде розвиток Бердичева у подальшому, покажуть наступні десятиріччя, на які і розрахований новий план. І аналізувати його виконання вже будуть нові покоління бердичівлян.


25 січня 2009 р.                                                                      Анатолій Горобчук


P.S. Висловлюю подяку працівникам відділу архітектури бердичівського міськвиконкому та особисто начальнику Управління містобудування Олександру Семенюку за надані фотографії та матеріали.


Джерела і література:

П.А. Ричков. Архітектурно-планувальний розвій Бердичева ХVІ-ХІХ ст. // Бердичівська земля в контексті історії України: Науковий збірник "Велика Волинь: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині". - Т. 19 / Відп. ред. M. Ю. Костриця. - Житомир: М.А.К., 1999. - 174 с.; іл.