Мій Бердичів
Історія - Сьогодення - Люди
30 квітня 2017 р. Край в історичних нарисах
Пошук
Toggle
Loading
Випадкове фото з галереї
Toggle

Наші відвідувачі:
Toggle

Free counters!


Система Orphus


Ви знайшли орфографічну помилку? Ми готові її виправити! Для цього виділіть слово з помилкою та натисніть комбінацію клавіш Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це адміністрацію сайту.




Перекласти на іншу мову?

 


Основна мова веб-сайту – українська. Мовний переклад виконується за допомогою технології Google Translator, що в окремих випадках призводить до неточного перекладу слів та понять.




Карта Бердичева




Історія Бердичева досить глибоко розвідана, описана. Вийшло багато наукових видань, окремих праць та досліджень. Згадати хоча б науково-краєзнавчі збірники, що містять матеріали наукових конференцій, які проходили в Бердичеві у 1999, 2001, 2005 та 2007 роках. А скільки їх ще буде попереду?

Тому у цьому розділі ви не знайдете загальновідомих матеріалів: лише добірка окремих досліджень та маловідомих фактів. Приємного ознайомлення!


Статті
Історія

Історія Будинку Зв'язку

На місці, де тепер розміщується Будинок Зв'язку, наприкінці 19-го століття був збудований зимовий цирк. 1 січня 1883 року в новозбудованому зимовому цирку йшла вистава "Страшний суд". Власник цирку відкрив його з грубими порушеннями правил пожежної безпеки: усі двері приміщення відкривались всередину, запасних виходів не було. Крім цього, постановники і артисти допустили порушення з вогнем: перед виїздом на арену з руки "демона на коні" впав факел у відкриту бочку з гасом, і спалахнуло велике полум'я. Приміщення вмить наповнилося димом. З панічним криком глядачі кинулися до дверей. Одні напирали на інших, стараючись вирватися на двір, та пасткою для всіх стали двері, що відкривалися всередину. Дим приховав великий туман, а вогонь бушував у середині цирку. Пожежники прибули на місце трагедії вранці наступного дня, коли вже все згоріло.

Тривалий час земельна ділянка пустувала. Згодом місце розчистили і обладнали площу, яка звалась Рибною. За повідомленням газети "Кіевлянинъ" у №256 за 1902 рік, місто отримало "согласіе Рукавишниковыхъ на безплатное отчужденіе части Рыбной площади подъ постройку зданія для амбулаторной лћчебницы Краснаго Креста".

Так і сталось: у 1904 році на цій ділянці було збудовано приміщення з фасадом на вулицю Махнівську (нині вул. Свердлова, 28/1), в якому розміщується лікарня Червоного Хреста [1]. Лікарня в цьому будинку проіснувала до початку Великої Вітчизняної війни (по іншим даним у 1938 році будинок було експропрійовано органами НКВС у державну власність).

Контора зв'язку на той час до 1941 року розміщувалась у будинку по вул. Свердлова, 19, що знаходився поряд через дорогу.

Початковий вигляд будинку, 1913 р.

Сучасний вигляд будинку, 2005 р.


Ось як описує архітектуру будівлі Будинку Зв'язку Л.З. Панчишин:

Расположен в рядовой застройке на месте цирка, уничтоженного пожаром. Здание первоначально принадлежало Обществу Красного Креста.

Двухэтажное, на цоколе, с подвалом, прямоугольное в плане, выполнено в лицевом кирпиче. Внутренняя планировка коридорная с двусторонним расположением помещений, парадным входом с улицы, главной и дворовой лестницами на второй этаж. Первоначальная планировка изменена.

Здание решено в кирпичном стиле. В основу архитектурно-художественного решения положены мотивы ренессанса, дополненные элементами, идущими от русской кирпичной архитектуры (ширинки, килевидные завершения). Композиция главного фасада трехчастная, строится на мерном ритме оконных проемов, при четком количестве которых центральная ось не акцентируется. Центральная часть фланкирована ризалитами, поднимающимися над карнизом полуциркульными щипцами с килевидным завершением с вписанными кругам и зубцами в карнизе, играющими в декоре акцентную роль. По осям ризалитов устроены дверные проемы и арочные окна в высоких плоских нишах. Скошенные углы ризалитов декорированы трехчетвертными дорическими колонками. Окна второго этажа здания разделены декоративными пилястрами с ширинками, опирающимися на междуэтажный пояс. Первый этаж выделен рустом и единым мотивом декорированных перемычек с замковыми камнями. Второй этаж отличается болей мелким кирпичным декором, ритмический строй усилен мотивом елочной кладки, зубчиками в пятах архивольтов и т.п. Аналогично обработаны все фасады.

Виданий у 1913 році довідник "Весь Юго-Западный край" [2] надає перелік працівників Червоного Хреста (мовою оригіналу): Красный Крестъ. Предс ген. Швиндтъ; ординат, д-ръ Горенштеинъ; консультанты: д-ра: Пешинскій, Алмазъ. Цемехманъ, Вурваргъ. А до місцевого комітету Червоного Хреста входили: Мђстный Комитетъ Краснаго Креста. Пред сђдатель г.-м. Швиндтъ Ант. Ник.; товарищъ врачъ Пешинскіи Стан. Ив.; казначей н. ч. Ральперинъ Моис. Ил.; дђлопр. Мельниковъ Стеф. Ив.

Під час Першої світової війни у будинку розміщувався госпіталь Південно-Західного фронту, що знаходився під командуванням генерала Денікіна, керівника російських військ у Галичині.

В період громадянської війни 1917-1922 рр. будинок використовувався по прямому призначенню – був міською лікарнею. Старожили згадували, що коли у місті розгорілася епідемія тифу, тіла померлих жителів не встигали хоронити: їх складали в дощатих бараках, що були розташовані поряд з лікарнею.

У 1941 році з підходом німецьких військ до Бердичева працівників контори зв'язку були евакуйовані на схід, обладнання частково вивезено. Місто було окуповано 8 липня 1941 року. Під час евакуації будинок по Свердлова, 19, було зруйновано – радянські сапери заклали вибухівку і підірвали будинок. Разом з будинком згоріли всі документи та архіви контори зв'язку, що не були евакуйовані. Будинок лікарні Червоного Хреста також було частково зруйновано.

Через місяць після початку Великої Вітчизняної війни, зокрема, 6 липня 1941 року керівник фашистської Німеччини Адольф Гітлер прибув у Бердичів, де на той момент розміщувалася штаб-квартира німецької групи армій "Південь". Разом з румунським диктатором Антонеску в штабі Гітлер провів військову нараду. По закінченні наради (за непідтвердженими даними) саме в приміщенні будинку Червоного Хреста відбувся урочистий прийом на честь румунського диктатора. На прийомі Гітлер нагородив Антонеску Рицарським Хрестом.

Після звільнення міста від німецьких загарбників у січні 1944 року постало питання про розміщення контори зв'язку у місті та відновлення системи зв'язку. В зв'язку з тим, що будинок, де до того розміщувалась контора зв'язку, був зруйнований, приймається рішення про розміщення контори у будинку по Свердлова, 28/1. Будинок відбудовується силами інженерних військ Червоної Армії. Паралельно з відбудовою в приміщеннях двоповерхової будівлі розміщується Бердичівська контора зв'язку – пошта, телеграф та комутаторний зал.


У 1948 році вперше після Великої Вітчизняної війни відділом технічної інвентаризації проводиться паспортизація будинку, складається по поверховий план. Будинку привласнюється порядковий номер по вулиці Свердлова №50, квартал №213 [1]. Лише у 1958 році після впровадження нового генерального плану забудови міста будинку привласнюється номер 28/1.

У 1963 році Житомирською обласною проектною конторою "Облпроект" виготовляється проект №2166 від 02.1963 р. на будівництво АТС по вулиці Свердлова – нового будинку зв'язку, що повинен бути розташований біля існуючого будинку №28/1. Новому будинку присвоюється порядковий номер 28-а. Рішенням виконкому Бердичівської міськради дозволяється конторі зв'язку відрізати від домоволодіння КЕЧ по вул.Свердлова №30 950 м. кв. для розширення земельної ділянки. Також контора повинна за власний рахунок перенести льохи та огорожу КЕЧ (див. малюнки 4, 5) [3].

Мал. 1. План підвального приміщення, 1948 р.

Мал. 2. План першого поверху, 1948 р.

Мал. 3. План другого поверху, 1948 р.


Під час проведення будівельних робіт керівництвом контори, враховуючи існуючі на той час обставини, вносяться корективи у проект та приймається рішення про об'єднання двох будинків у єдиний комплекс. Роботи проводяться силами працівників контори зв'язку та Житомирського спеціалізованого будівельно-монтажного управління зв'язку. В період з грудня 1964 року по червень 1966 року до приміщення по вулиці Свердлова добудовується двоповерхова будівля, в якій потім розмістили на першому поверсі просторий поштовий зал, міжміський переговорний пункт та телеграф. А на другому поверсі впродовж 1967 року була змонтована нова декадно-крокова автоматична станція типу АТС-54а ємністю 3000 номерів.

Через прибудовану будівлю проводиться водопостачання до будинку. Одночасно проводиться перепланування старого приміщення, зокрема, закриваються сходи лівого маршу на другий поверх.

В зв'язку з тим, що будинок однією стороною стоїть на вулиці Рибній, йому привласнюється номер 28/1. Через дріб вказується номер будинку, яким він рахується зі сторони вулиці Рибної, тобто, перший.

Мал. 4. План розміщення будинку зв'язку до перебудови, 1963 р.

Мал. 5. План розміщення нового будинку зв'язку, 1963 р.


На фронтоні старої частини будинку над кожним входом з часу його будівництва були виготовлені хрести, що символізували причетність споруди до Червоного Хреста. Після передачі будинку у власність контори зв'язку наприкінці 40-х років хрести було видалено, а в 70-х роках встановлено виготовлений з металу за допомогою чеканки герб Радянського Союзу.

В інформаційному тижневику "Бердичів" від 6 лютого 1999 року під заголовком "Телефон – не розкіш..." виходить інтерв'ю начальника ЦЕЗ №3 засобам масової інформації. Серед піднятих тем в газеті прозвучало також запитання – як виконується рішення міськради про зняття віджилої символіки з приміщення вузла зв'язку? На що Володимир Дроков лаконічно відповів: "Герби з приміщення будуть зняті" [4].

Зняли герби з фронтону будинку зв'язку через рік.

У липні 2005 року Бердичівський міський комітет товариства Червоного Хреста звертається до Міністерства транспорту та зв'язку України з проханням передати будівлю, яку займає вузол зв'язку, у власність Червоного Хреста [5]. Розглянувши всі наявні документи з даної справи міністерство відмовляє заявнику.


Реконструкції будинку


З початку 1944 року по теперішній час власники будинку періодично проводять реконструкції будівлі, які викликані виробничими потребами.

У квітні 1995 року в зв'язку з реорганізацією підприємства Бердичівський вузол зв'язку розділяється на районний вузол електрозв'язку "Бердичіврайтелеком" та вузол поштового зв'язку. З цього часу в будівлі розташовується дві юридичні організації з правами орендаря ("Бердичіврайтелеком") та орендатора (вузла поштового зв'язку).

У 1998 році РВЕЗ "Бердичіврайтелеком" проводить ремонт внутрішніх приміщень старої частини будинку – кімнат та коридорів. Ремонт проводять приватні підприємці. Стіни та стелі вкриваються кольоровим накатом, підлога покривається лінолеумом та фарбою.

21 серпня 2001 року урочисто відкривається реконструйований сучасний пункт прийому платежів, розрахункова група та абонентна група. Вони розміщені на другому поверсі будинку по вул. Свердлова, 28/1. На даху будинку з’являється логотип Укртелекому.


З початком будівництва нової цифрової АТС-4 проводиться реконструкція кімнати на другому поверху під обладнання 5ESS-VCDX та реконструкція приміщення на першому поверсі під клуб Інтернет. Відкриття нового пункту колективного користування відбулось 18 червня 2002 року.

14 березня 2003 року після ремонту відкривається оновлений санітарний вузол у новій частині будинку.

17 жовтня 2003 року завершено переобладнання приміщення радіотрансляційного вузла, що розташований у підвальній частині будинку. Приміщення розділене скляною перегородкою на кімнату техперсоналу та приміщення, в якому функціонує обладнанням.

З 4 вересня по 10 листопада 2003 року проводиться ремонт приміщення переговорного пункту. Загальна площа приміщення збільшується за рахунок коридору, що розділяв переговорний пункт і телеграф. А 12 листопада відбувається урочисте відкриття оновленого переговорного пункту, в якому встановлено нові переговорні кабіни з металопластику та бар’єри.

Не відстають від зв’язківців і поштовики: наприкінці 2005 року вони приступають до ремонту фасадного під’їзду та поштової зали.

А 4 квітня 2006 року після тривалого ремонту було відкрито оновлений поштовий зал.

27 вересня 2006 року проводиться ремонт входу зі сторони Інтернет-клубу: його приводять у єдиний естетичний вигляд з іншими під'їздами.


Анатолій Горобчук

10.11.2006 р.


Література:

[1] Бердичівське бюро технічної інвентаризації. Справа №3022, стор.54.

[2] Весь Юго-Западный край // Справочная и адресная книга по Киевской, Подольской и Волынской губерниям. Составлена Юго-Западным отделением Российской Экспертной Палаты под общим наблюдением профессора М.В.Довнарь-Запольскаго, издание 1-е Т-ва Л.М.Фиш и П.Е. Волосов, 1913 г.

[3] Проект строительства АТС по улице Свердлова в городе Бердичеве, Житомирской области. Том 1. / Житомирская областная проектная контора "Облпроект".

[4] Телефон – не розкіш... / Відповіді на запит депутата міськради Ю.Сокальського надає начальник ЦЕЗ №3 В.Дроков. Тижневик "Бердичів", №6 (261) від 6.02.1999 р., с. 3.

[5] Звернення Бердичівського міського комітету Товариства Червоного Хреста від 05.07.2005 р. №47/1.