НЕКРОПОЛЬ БЕРДИЧЕВА
Могили потрібні живим, а не мертвим. Вони дають нам можливість думати про них, а не про те, що ті, кого ми любили, гниють під землею. Мертвим байдужі красиві квіти і мраморні статуї. | Лорел Гамільтон,
"Заборонений плід". |
Кладовище (цвинтар) — місце, в якому хоронять тіла і кремовані останки померлих людей, проводять похорон — церемонію, ритуал поховання; спомини померлих. Сукупність кладовищ та поховань формують некрополь населеного пункту, який є його невід'ємною частиною. За етапами розвитку некрополя можна прослідкувати віхи минулого населеного пункту. До початку XIX ст. на території Російської імперії зберігалася традиція поховання померлих на цвинтарях, що знаходилися на території діючих церков або костьолів. Згодом кладовища почали розташовувати поза населеними пунктами. Такий історичний розвиток некрополю характерний і для Бердичева. Першим відомим поховальним комплексом Бердичева є кладовище при православному храмі – Михайлівській церкві, що була споруджена Василем Тишкевичем у XVI ст., тобто майже одночасно з заснуванням міста. Достеменних відомостей про цей поховальний комплекс ми не маємо, оскільки він припинив своє існування ще у другій половині XVI ст. Відомо лише, що згодом на цьому місці було побудовано кармелітську школу, а декілька надмогильних хрестів перенесено на загальноміське кладовище по вулиці Пушкіна під час освоєння кармелітами території колишньої церкви. Так само не маємо ми достовірних даних і про поховальні комплекси Успенського собору, Миколаївської церкви та костьолу Святої Варвари, які безслідно зникли. Та залишились відомості про кладовища, що влаштовувались на окраїнах Бердичева. Зауважимо, що на момент закладання таких кладовищ вони дійсно були розташовані на окраїнах. І лише згодом, через десятиліття та навіть цілі століття за рахунок розвитку Бердичева кладовища опинились в межах міських забудов. Особливо це характерно для єврейського кладовища, на місці якого тепер розташований парк відпочинку ім. Т.Г. Шевченка. В даному історичному проекті ви ознайомитесь як з діючими, так і з закритими для поховань кладовищами, погребальними комплексами та окремими могилами, які розташовані на території Бердичева. Ви дізнаєтесь про історію їх виникнення і подальший розвиток, побачите фотографії окремих поховань. Примітка: для коректного відображення старослов’янського алфавіту, яким зазвичай нанесено написи на могильних хрестах, в комп’ютері необхідно встановити додатковий шрифт Ижица Plain, який можна завантажити (запакований в архіві RAR) звідси. Архів необхідно розпакувати в окрему папку. Як встановити шрифт в системі, описано тут.
Діючі кладовища: Вул. Войкова, 98. Загальноміське кладовище.
Кладовища, що не діють: Вул. Леніна, 74. Єврейське кладовище. Вул. Пушкіна, 105. Загальноміське кладовище. Військова дільниця старого загальноміського кладовища. Фотогалерея поховань католицького сектору кладовища. Фотогалерея поховань православного сектору кладовища. Фотогалерея поховань старообрядницького сектору кладовища. Вул. Рози Люксембург, 36. Троїцьке (Загребельне) кладовище.
Кладовища, що зникли з обличчя міста: Вул. Войкова, 94. Кляшторне кладовище. Вул. Косогірська, 3. Кладовище при Успенській церкві. Вул. Леніна, 39. Кляшторне кладовище. Вул. Пушкіна, 71. Кладовище угорських військових. Вул. Рози Люксембург, 3. Кладовище при Свято-Троїцькій церкві. Вул. Шевченка, 7. Старе єврейське кладовище. Вул. Шевченка, 7. Військова дільниця на території парку відпочинку. Вул. Червоноармійська, 81. Кладовище німецьких воїнів.
Окремі погребальні комплекси та могили: Елінг. Кладовище військовополонених. Вул. Карла Лібкнехта, 5/7. Братська могила учасників громадянської війни. Вул. Карла Лібкнехта, 7/12. Кладовище при Свято-Миколаївському соборі. Вул. Карла Лібкнехта, 25. Кладовище при костелі Святої Варвари. Вул. Соборна, 25. Погребальний комплекс кляштору Кармелітів Босих. Вул. Соборна, 25. Братська могила військовополонених та мирних жителів. 
Вхід до загальноміського кладовища. |
