Головна  |  До розділу

Петровський Георгій Семенович

 

Петровський Георгій Семенович народився 1 лютого 1924 року в станиці Аксайська (нині місто Аксай) Ростовської області. Українець. Дитинство його пройшло на російській землі в українській родині.

Закінчивши середню школу, Георгій Семенович у 1941 році пішов служити до Червоної Армії. Тут його застав початок Великої Вітчизняної війни. У 1942 році Георгій Семенович закінчує Саратовське бронетанкове училище, у званні молодшого лейтенанта потрапляє на фронт. На початку 1943 року бере участь у важких боях, командуючи екіпажем танка. Невдовзі молодого офіцера призначено командиром танкового взводу, який мав особливі розвідувальні повноваження і був підпорядкований безпосередньо командуванню 44-ї гвардійської танкової бригади.

Свій подвиг Георгій Петровський здійснив у боях за Бердичів. На світанку 31 грудня 44-а гвардійська танкова бригада підполковника Гусаковського в колонах підійшли до Бердичева. Відступаючі і потріпані в попередніх боях фашистські танкові з'єднання у цей час входили до міста, використовуючи свої проходи в мінних полях. Скориставшись темнотою, за ними прилаштувалися два наші танкові батальйони під командуванням майора Орєхова і капітана Карабанова — 22 танки і десант із 120-ти автоматників. У авангарді колони рухалися розвідники танкового корпусу Георгія Петровського. Так вони всі увійшли до Бердичева, а потім, розгорнувшись у чіткий бойовий порядок, розпочали артилерійсько-кулеметним вогнем і гусеницями знищувати ворога та його бойову техніку.

Та невдовзі гітлерівці зрозуміли, що до міста увійшли незначні наші сили і швидко закрили усі проходи в мінних полях. Ворожа артилерія відкрила нищівний вогонь по основних позиціях 44-ї гвардійської танкової бригади і змусила частину її підрозділів відійти від міста. Два батальйони — майора Орєхова і капітана Карабанова, разом із розвідвзводом лейтенанта Георгія Петровського опинилися в оточенні.

Понад 5 діб вели героїчні оборонні бої воїни двох танкових батальйонів і розвідвзводу. Палали наші танки, окутуючись чорним димом, гинули бійці і командири. Багато воїнів одержало важкі поранення. Крім того, вичерпувалися боєприпаси.

Лейтенант Петровський надавав допомогу комбату Орєхову, яку тільки міг. Крім розвідувальної роботи, його танкісти відбивали численні гітлерівські атаки. Пересилюючи біль, спричинений важким пораненням, лейтенант знайшов у собі сили, щоб врятувати екіпаж палаючого танка: обпеченими руками Георгій Петровський повитягав всіх членів екіпажу підбитої броньованої машини і відтягнув їх у безпечне місце.

Танкісти протрималися до ранку 5 січня 1944 року, до підходу основних сил своєї бригади та 305-ї стрілецької дивізії, які визволили Бердичів. Незважаючи на величезні втрати, Георгій Петровський і його однополчани не відступили ні на крок.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, гвардії лейтенанту Петровському Георгію Семеновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№2075).

Після війни Георгій Петровський продовжує службу у Збройних Силах СРСР. У 1947 році він закінчує академію бронетанкових і механізованих військ, а в 1972 році – Військову академію Генерального штабу. Постановою Ради Міністрів СРСР у 1975 році генерал-майору Петровському Г.С. присвоєно військове звання "генерал-лейтенант". Генерал-лейтенант Георгій Петровський у 1980-1982 роках був головним військовим радником в Анголі. З 1982 року – консультант вищих офіцерських курсів "Выстрел" в місті Солнєчногорськ Московської області. Там же Георгій Петровський і проживав в останні роки життя.

Георгій Петровський нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни І ступеня, трьома орденами Червоної Зірки, багатьма медалями, орденом бойового Червоного Прапора та іншими орденами, а також орденом Червоної Зірки Монгольської Народної Республіки. Постановою бюро міського комітету Комуністичної Партії України та виконкому міської Ради депутатів трудящих №2 від 4 січня 1969 року в ознаменування 25-річчя визволення міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників Георгію Семеновичу Петровському присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичів".

Помер Георгій Семенович Петровський 4 березня 1989 року. Похований у Солнєчногорську.

Георгій Семенович Петровський неодноразово відвідував місто Бердичів, тут зустрічався з ветеранами – учасниками звільнення міста від німецько-фашистських загарбників. Нині в Музеї історії міста Бердичева розміщено стенд, який розповідає про життя та подвиг Георгія Семеновича. На стенді крім матеріалів про Героя розміщено також військова форма та нагороди, які отримав Георгій Петровський.

 

Джерела і література:

М.М. Бедь, О.П. Скавронська. Визволитель Бердичева – Герой Радянського Союзу Георгій Петровський. // Бердичів древній і вічно молодий: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції (8-11 черв. 2005 р.) / Голов. ред. М.Ю. Костриця. – Житомир: Косенко, 2005. – Т. 2, с. 158-160.

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. – М.: Воениз., 1988.

 

 

 

Петровський Георгій Семенович.

 

 

 

Георгію Петровському вручаю відзнаку "Почесний громадянин міста Бердичева",

5 січня 1974 р.

 

 

 

Стенд в Музеї історії міста Бердичева, присвячений Г.С. Петровському, 2010 р.

 

 

 

Стенд в Музеї історії міста Бердичева, присвячений Г.С. Петровському, 2010 р.

 

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?