Головна  |  До розділу

Гусаковський Йосип Іраклійович

 

Гусаковський Йосип Іраклійович народився 25 грудня 1904 року в селі Вородьково (нині Кричевського району Могилевської області, Білорусь) в селянській родині. Білорус. Його батько Іраклій Петрович та мати Ганна Петрівна виховали шістьох синів та двох дочок. Всі сини пов'язали своє життя зі службою в лавах Червоної Армії.

В Червоній Армії Йосип Гусаковський з 1928 року. У 1931 році він закінчує кавалерійську школу, цього ж року стає членом ВКП(б)/КПРС.

Через рік – у 1932 – Йосип Гусаковський закінчує бронетанкові курси і в 1937 році – середню школу (екстерном) у місті Майкоп. Проходить службу на командних і штабних посадах.

В травні 1937 року був виключений з лав ВКП(б), а в жовтні того ж року звільнений з РСЧА на основі безпідставного звинувачення (нібито не вказав при вступі в партію справжнє майнове становище батька-кулака, хоча батько його був бідняком). З 1937 року працював у облспоживспілці в місті Сталіно (нині Донецьк), з жовтня 1938 року – інспектором воєнізованої охорони Народного комісаріату вугільної промисловості там же. У 1939 році був відновлений в партії з накладанням партійного стягнення.

Лише в квітні 1941 року Йосип Гусаковський був повернутий в РСЧА і призначений старшим ад’ютантом танкового батальйону 147-го окремого танкового полку 103-ї моторизованої дивізії Північнокавказького військового округу (Ставрополь). Тоді ж йому присвоєно військове звання "капітан".

Йосип Іраклійович Гусаковський – учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. Він служить начальником штабу 147-го танкового полку 103-ї моторизованої дивізії, танкової бригади, а з вересня 1943 року та до кінця війни – командир 112-ї (з 23 жовтня 1943 року – 44-а гвардійська) танкової бригади. Приймає участь у наступальних операціях під Єльнею (1941 р.), у битві під Москвою (1941-1942 рр.), Курській битві (1943 р.), у звільненні України та Польщі (1944-1945 рр.), взятті Берлина (1945 р.). 21 лютого 1944 року комбригу Гусаковському Й.І. було присвоєно військове звання "полковник танкових військ".

З 30 грудня 1943 року по 5 січня 1944 року частини 44-ї гвардійської танкової бригади під командуванням Йосипа Гусаковського приймають участь у звільненні міста Бердичева від загарбників. Зокрема, воїни 125-го танкового батальйону скориставшись темнотою, 31 грудня прилаштувалися до ворожих колон і вслід за ними непомітно увійшли до міста. Їм вдалося безперешкодно пройти мінні поля. Коли фашисти помітили радянські броньовані машини, було вже пізно: розгорнувшись у бойовий порядок, 2 батальйони разом зі взводом розвідників ринулись на ворога. Наші сили налічували 22 танки і 156 автоматників. Але німці встигли закрити проходи у мінних полях і протитанкових ровах, силами своєї артилерії зупинили наступ інших батальйонів 44-ї гвардійської танкової бригади. Бійці під командуванням командира батальйону Петра Орєхова разом з воїнами Олександра Карабанова і Георгія Петровського билися у ворожому оточенні майже п’ять днів. Лише вранці 5 січня 1944 року до Бердичева швидким маршем підійшла вся 44-а гвардійська танкова бригада. Разом з нею прибули й війська 305-ї стрілецької дивізії. Місто було звільнено від ворога. Танкісти вийшли переможцями у важкій кривавій битві. Наказом ВГК 44-й гвардійській танковій бригаді полковника Йосипа Гусаковського присвоєно найменування Бердичівська. Загалом 44-я гвардійська танкова бригада гвардії полковника Й.І. Гусаковського за бойові заслуги була нагороджена 6-а орденами.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року за вміле управління бригадою та особистий героїзм, проявлений в боях по знищенню бродського угрупування противника в ході Львівсько-Сандомирської операції військ 1-го Українського фронту, гвардії полковнику Гусаковському Йосипу Іраклійовичу присвоєно звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№4584).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року за організацію форсування бригадою ріки Пилиці і участь в оволодінні у січні 1945 року польським містом Лович в ході Вісло-Одерської операції військ 1-го Білоруського фронту гвардії полковник Гусаковський Йосип Іраклійович нагороджений другою медаллю "Золота Зірка" (№32).

Після війни Йосип Іраклійович у 1948 році закінчив Військову академію Генерального штабу, з 1948 по 1951 рік командує танковою дивізією. Згодом – до 1953 року – проходить службу помічником командуючого військами військового округу по бронетанковим і механізованим військам. З 1953 по 1958 рік служить на інших відповідальних посадах. У 1958-1959 роках він заступник командуючого військами військового округу.

З 1959 по 1963 рік генерал-полковник Йосип Гусаковський – командуючий військами Прибалтійського військового округу, а в 1963-1970 роках – начальник Головного управління кадрів Міністерства оборони СРСР. В 1968 році Йосипу Гусаковському присвоєно військове звання "генерал армії". З 1970 року він військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 6-7-го скликання (у 1962-1970 рр.). З травня 1992 року – у відставці, проживав у Москві.

Постановою бюро міськкому Компартії України і виконкому міської Ради міста Бердичева від 13 грудня 1984 р. №33 на ознаменування 40-річчя Перемоги радянського народу в Великій Вітчизняній війні, за участь у визволенні міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників Йосипу Іраклійовичу Гусаковському було присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".

Видатний радянський воєначальник Йосип Іраклійович Гусаковський помер 20 лютого 1995 року. Похований у Москві на Новодівочому кладовищі.

Йосип Іраклійович Гусаковський був нагороджений 4 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, 2 орденами Червоної Зірки, орденом "За службу Родине в ВС СССР" 3-го степеня, медалями, а також іноземними орденами.

Бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу Й.І. Гусаковського встановлений у місті Могильов (Білорусь).

 

Джерела і література:

Скаринкин И.Е. Крепче стали. — Минск: Беларусь, 1978. — 224 стр.

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. – М.: Воениз., 1987.

Дважды Герои Советского Союза. – М.: Воениздат, 1973.

Люди бессмертного подвига. Книга 1. – М., 1975.

Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период ВОВ 1941-1945.

 

 

 

Гусаковський Йосип Іраклійович.

 

 

 

Гусаковський Йосип Іраклійович.

 

 

 

Комбриг Й. Гусаковський перед боєм.

 

 

 

Командуючий військами Прибалтійського військового округу генерал армії П.І. Батов (справа),

його перший заступник генерал-лейтенант Й.І. Гусаковський (зліва) з групою офіцерів

на заняттях. Літо 1959 року.

 

 

 

На відкритті бюста Гусаковського в Могильові. На передньому плані – Йосип Іраклійович.

 

 

 

Меморіальна дошка, що встановлена у Москві за адресою

вулиця Гончарна, 26, корпус 1.

Фото В.Б. Лушпая (Москва), 2010 р.

 

 

 

Могила Й.І. Гусаковського в Москві на Новодівочому кладовищі (ділянка 11).

Фото Валерія Воробйова. 24.10.2010 р.

 

 

 

Бронзовий бюст Й.І. Гусаковського.

Встановлений у сквері на вулиці Первомайській в Ленінському районі м. Могильов.

Фото Миколи Уфаркіна, 9.07.2008 р.

 

 

 

Бронзовий бюст Й.І. Гусаковського.

Встановлений у сквері на вулиці Первомайській в Ленінському районі м. Могильов.

Скульптурний портрет.

Фото Миколи Уфаркіна, 9.07.2008 р.

 

 

 

Бронзовий бюст Й.І. Гусаковського. Встановлений у сквері на вулиці Первомайській

в Ленінському районі м. Могильов. Текст указу.

Фото Миколи Уфаркіна, 9.07.2008 р.

 

 

 

Мій Бердичів
www.my.berdychiv.in.ua

 

Коментарі? Поправки? Доповнення?