|
Козінчук Леонід Іванович
Козінчук Леонід Іванович народився 20 січня 1952 року в селі Мала П'ятигірка Андрушівського району Житомирської області в родині колгоспників, де виховувалося четверо дітей. Леонід був наймолодшим у сім'ї. Леонід Іванович у 1969 році закінчив сільську середню школу з похвальним листом. Спочатку працював у тракторній бригаді колгоспу, листоношею, з 1970 року – у 18-и річному віці – став завідувачем сільським клубом. Одночасно був секретарем комсомольської організації колгоспу, депутатом Малоп’ятигірської сільської ради. Тут, у рідному краї, з'являються і його перші віршовані рядки. Після одруження перед Леонідом Козінчуком постало питання переїзду до Бердичева – там проживала його дружина. Але в селі відмовились відпускати, не видаючи паспорт громадянина СРСР (так спрацювала тогочасна комуністична система з примусового "закріпачення" сільських жителів). Довелося доводити своє право на пересування областю в Андрушівському райвиконкомі. Як результат – у 1973 році Леонід Іванович таки переїздить до Бердичева. Сім років Леонід Козінчук працює сушильником на Солодовому заводі, шість з яких обирається головою цехового комітету солодовні №2. За зразкову працю його портрет було занесено на заводську і міську Дошки Пошани, він обирається депутатом Бердичівської міської ради. В цей же час проявляється його літературний талант – він пише вірші, замітки, як робітничий кореспондент активно співробітничає з редакцією міськрайонної газети "Радянський шлях" (нині "Земля Бердичівська"). Сюди у 1981 році і запросив Лука Давидович Дзюба, головний редактор газети, молодого літератора на роботу в якості кореспондента. Маючи за вчителя досвідченого журналіста Володимира Петровича Космача, Леонід Козінчук швидко оволодіває азами журналістики. А в оперативності, яка вкрай необхідна в першу чергу районній газеті, навіть перевершує свого вчителя. Бувало, що кореспондент отримував завдання вранці, а вже в обід клав матеріал на стіл редактора. Одночасно перед молодим журналістом постало питання отримання професійної освіти, і Леонід Іванович вступає до заочного відділення факультету журналістики Київського Державного університету ім. Т.Г. Шевченка, який закінчує у 1991 році. На цей час Леонід Козінчук вже є досвідчений журналіст, працює завідувачем відділом міжрайонної газети "Радянський шлях". У 1988 році Леонід Козінчук стає членом Національної спілки журналістів України, через рік очолює Бердичівську регіональну організацію НСЖУ. Він також є членом правління обласної журналістської організації. У 1990 році в Бердичеві організовується нова інформаційна служба – міське радіомовлення (нині – комунальне підприємство "Бердичівська міська редакція радіомовлення"). І Леонід Іванович стає її першим директором. Він формує колектив редакції, налаштовує роботу, вирішує організаційні та технічні питання. Працює на цій посаді більш як 19 років – до самого виходу на пенсію у 2009 році. Щодня в ефір місцевого проводового мовлення виходять матеріали студії радіомовлення. Леонід Козінчук та його колеги розповідають жителям міста та району про новини з життя Бердичівщини, проблеми розбудови місцевої економіки, культурне життя громади. Справжньою візитівкою студії мовлення стають музичні поздоровлення до ювілеїв, які часто доповнюються віршованими рядками самого Леоніда Івановича. Численні слухачі місцевого радіо – а на початку 2000-х років мережа налічувала до 20 тисяч абонентів – добре знають адресу редакції, яка розташувалась у будинку по провулку Дружби. А на різноманітних масових заходах завжди можна було побачити скромну людину з мікрофоном в руках, що стоїть поруч з оратором. За здобутки у роботі Леонід Козінчук відзначений Почесним знаком та Грамотою секретаріату НСЖУ, грамотами міської і обласної рад та облдержадміністрації. Рішенням робочої групи щодо визначення переможців обласного конкурсу серед засобів масової інформації Житомирщини від 24 травня 2004 року Леонід Козінчук став переможцем конкурсу в номінації "Журналіст року" в групі "Районні телерадіоорганізації". Його нагороджено Почесною грамотою облдержадміністрації за активне та оперативне висвітлення актуальних питань державної політики, діяльності органів державної влади, високий професіоналізм. Крім журналістської роботи та поетичного покликання Леонід Іванович має у житті ще одне захоплення – шахи. Він грав за команду Солодового заводу, приймав участь у міських змаганнях. Вже працюючи на журналістському поприщі він щороку бере участь у змаганнях серед держслужбовців та неодноразово стає призером та чемпіоном області з шахів. На даний час Леонід Іванович – пенсіонер, проживає у Бердичеві. Та знаходячись на заслуженому відпочинку, він залишається активним дописувачем місцевих і обласних засобів масової інформації, готує до друку збірку власних віршів. У жовтні-листопаді 2010 року у місцевій газеті "РІО-Бердичів" публікується його об'ємний матеріал з історії Бердичівської швейної фабрики – нині ВАТ "Бердичівська фабрика одежі".
Джерела і література: Пасічник М. Його вустами говорить Бердичів. // Імідж міста в живих іменах. – кн. 2. – Київ: Дія, 2005. – 204 с. – с. 152-157.
Леонід Козінчук з сином, онучкою та дружиною Яною, 2010 р.
Леонід Козінчук, автор історії Бердичівської швейної фабрики (нині – ВАТ "Бердичівська фабрика одежі"), під час урочистого вечора, присвяченого 90-річчю з дня заснування цього підприємства, 20 листопада 2010 р.
Відкриття торгового центру
ТОВ "Саната" на центральному ринку (вул.30
років Перемоги 2/12).
На святкуванні Дня Незалежності України, 24 серпня 2006 р.
Меморіал В.О. Лонського, 14 вересня 2008 р.
Зустріч з Героєм Радянського Союзу Мостовим В.Й. в редакції газети "Радянський шлях", жовтень 1990 р. Зліва на право: стоять
– Володимир Космач, Михайло Пасічник, Микола Гордієнко, Леонід Козінчук,
сидять – Римма Воєвуцька, Володимир Мостовий, Петро Яцюк, Юрій Сокальський.
Леонід Козінчук і композитор та виконавець Олесь Коляда.
Коментарі? Поправки? Доповнення?
|
