Павленко Іван Васильович.

Павленко Іван Васильович

Павленко Іван Васильович народився 22 листопада 1914 року в багатодітній родині в селі Городище Батуринського району на Чернігівщині. В сім'ї Павленків було одинадцятеро дітей. Батько рано помер від тифу, залишивши на руках у дружини шестеро малят.

У 1932 році Іван Васильович закінчує Батуринську середню школу, працює обліковцем у колгоспі.

У 1936 році Іван Васильович призваний до лав Червоної Армії. Він навчається у Московському артилерійському училищі ім. Красіна. По його закінченні призначається начальником розвідки у місто Свердловськ.

Лейтенант Іван Павленко на фронтах Великої Вітчизняної війни з самого її початку. У складі артилерійських військ воював на Північному Кавказі, Малій Землі, приймав участь у Новоросійсько-Таманській операції. У грудні 1943 – січні 1944 років Іван Павленко в складі 117-ї стрілецької дивізії приймає участь у Житомирсько-Бердичівській операції, в ході якої було звільнено місто Бердичів від німецько-фашистських загарбників. Під час операції Іван Павленко керував гаубичною батареєю, яка підтримувала артвогнем наступаючі частини. Вже у звільненому Бердичеві його батарея зайняла позиції у центрі міста (на території колишнього парку Гагаріна) та розгромила скупчення ворожих танків в районі машино-тракторної станції села Скраглівка, в селищі Мирне.

Цікавою є сімейна доля Івана Павленка. Гвардії капітан Іван Васильович Павленко знайшов у щойно звільненому радянськими військами селі Маркуші Бердичівського району свою суджену – Ольгу Лиферівну Греву. Їх знайомство відбулось у будинку родини Греви – солдати, що звільняли Маркуші (а це було на Різдво), разом зі своїм командиром зайшли туди прийняти їжу. Дівчина, що пригощала воїнів, сподобалась молодому капітану, але він отримав черговий наказ і повинен був йти далі. На порозі він сказав Ользі: "Якщо не загину на війні, то повернусь і женюсь на тобі!" Його частина пішла у наступ на села Фидрів (нині Тернівка – на честь генерала Тернова, що загинув при її звільненні), Поличенці і Малу Клітенку Козятинського району.

У складі 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького дивізії гвардії капітан Павленко Іван Васильович пройшов славний бойовий шлях. Його батарея прийняла останній бій 12 травня 1945 року біля Праги. Після закінчення війни 117-а стрілецька дивізія у серпні 1945 року прибула у Бердичів на Червону Гору на постійне місце дислокації. На мотоциклі Іван Павленко приїхав у село Маркуші і знайшов будинок Ольги Лиферівни. Та її мати повідомила, що дочка навчається у Бердичівському педагогічному інституті. Так визволитель Бердичева та Маркушів став її чоловіком. Подружжя Павленків виховало двох синів.

Іван Васильович Павленко впродовж Великої Вітчизняної війни отримав чотири бойових поранення. За участь у бойових діях удостоєний численних нагород, серед яких ордени Червоної Зірки, Великої Вітчизняної війни I і II ступенів, Богдана Хмельницького III ступеня, медалі "За оборону Кавказу", "За взяття Берліна", "За визволення Праги" та багато інших.

У Бердичеві Іван Павленко прослужив рік – у травні 1946 року в званні гвардії капітана був звільнений у запас. Іван Павленко продовжив військову службу у внутрішніх військах, стає начальником гарнізону охорони Братської ГЕС.

У травні 1960 року Іван Павленко демобілізується та з родиною повертається у Бердичів. Тут працює цензором у Райгородецькій колонії, з 1963 року – охоронцем на Бердичівському солодовому заводі, а з 1983 року – начальником постачання. У 1987 році він стає заступником начальника Ради ветеранів однополчан 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії. У 2000-2008 рр. – голова Ради ветеранів однополчан.

За активну участь у громадсько-політичному житті та вихованні молоді рішенням виконавчого комітету бердичівської міської Ради від 20 квітня 1998 року №184 визволителю міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників Івану Васильовичу Павленко присвоєно звання Почесний громадянин міста Бердичева.

Активіст ветеранського руху майор у відставці Іван Павленко до останнього дня приймав активну участь у вихованні молоді, виступав на масових заходах, мітингах, приймав участь у щорічних автопробігах по місцям бойової слави.

Помер Павленко Іван Васильович 1 червня 2010 року у Бердичеві. Його поховали з відповідними почестями на міському кладовищі у секторі почесних поховань.

Джерела і література:

Редич В.Л. Історія рідного краю. Східна Волинь, Бердичівщина, с. Маркуші. (Від Черняхівської культури до сьогодення): Історико-документальний нарис. ─ Ірпінь. ПП "Сідько", 2003. ─ 292 с.

Корнійчук П.П. На віки і тисячоліття. Оповіді. – Видавець ПП Пасічник М.П. 2009 р. – 92 с.

Матеріали Музею бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської стрілецької дивізії.